Перспективи збереження та використання національних природних ресурсів

УДК 504.062.2

В. В. Бальковський
Львівський національний аграрний університет, Львів, Україна

V. V. Balkovsky
Lviv National Agrarian University, Lviv, Ukraine

Критичне становище української економіки досі вирішується за рахунок виснаження національних природних ресурсів. З іншого боку, Україна ратифікувала програму збалансованого розвитку, яка передбачає раціональне їх використання. Тому пріоритетним напрямком оптимізації користування природними ресурсами є впровадження діючої у багатьох європейських країнах нормативно-правової системи збалансованого природокористування. Саме таку національну стратегію розвитку передбачено програмою «Основні напрями державної політики в галузі охорони довкілля, використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки», затвердженою Верховною Радою України.

Але досі науково обґрунтовані обсяги споживання природних ресурсів грубо порушуються, а діючі нормативи природокористування не забезпечують відповідальність порушників за стан ресурсів. Тому в країні необхідне реформування системи нормативно-правових, організаційно-управлінських, економічних і екологічних механізмів користування природними ресурсами. Правова база природокористування в цій системі є центральною, координуючою. Діючі досі правові нормативи не передбачають підконтрольності та підпорядкованості користувачів, які на власний розсуд обирають методи та розміри використання природних ресурсів. Тому потрібний окремий комплекс правових актів про відмежування природних ресурсів від галузевих підприємств. У передових європейських країнах права управління природними ресурсами належать басейновим радам, які здійснюють стимулюючий контроль за розміром і засобами їх використання. Для прикладу, можна згадати «нульовий рівень», суть якого полягає в тому, що за базовий (нульовий) рівень приймається обсяг ресурсів, затверджений підприємству попереднього року. Перевищення цього рівня у наступному році обмежується нормативним коефіцієнтом, перевищення якого карається значними штрафами та позбавленням прав підприємства-користувача. Подібний правовий норматив утримує користувачів у межах регламентованих обсягів споживання природних ресурсів.

Організаційно-управлінська система природокористування в Україні теж повинна бути реорганізована. Дотепер національні природні ресурси закріплені за міністерствами, які здійснюють їх використання. Споживальна функція завжди переважає над ресурсозберігаючою, тому що остання є витратною, а перша – прибут­ковою. У державі необхідна нова система управління, яка б займалась винятково збереженням природних ресурсів та їх розподілом між користувачами, спрямовувала б кошти за ресурсні ліміти на відновлення та реабілітацію їх природного потенціалу. Тут ми знову повертаємося до реформування системи управління ресурсами за прикладом діяльності басейнових рад, наділених особливими правовими та організаційно-управлінськими повноваженнями.

Подібна система природокористування повинна базуватися на економічних важелях, які б забезпечили раціональне використання природних ресурсів з боку підприємств-користувачів. Оплата використаних ресурсів повинна не лише стимулю­вати діяльність таких підприємств, а й направляти їх діяльність на шлях раціонального природокористування. Найперспективнішою, на нашу думку, є економічна оцінка ресурсу за його відтворювальними витратами. Відтворювальні витрати складаються з грошової компенсації, необхідної для відтворення природного потенціалу самого ресурсу, а також для реабілітації місцевого природного ландшафту, в цілому.

До складу екологічних заходів належать основні принципи екологізації виробництва та самого суспільства: нарощування площ і об’єктів природно-заповід­ного фонду, періодична ревізія (таксація, устрій, оцінка) ресурсів, здійснення державних і регіональних програм реабілітації природних ландшафтів, розвиток громадських екологічних організацій і розширення їх участі в екологічній експертизі ресурсокористування, участь у моніторингу за станом природних ресурсів місцевих громад, розвиток рекреаційних видів природокористування тощо.

Подібна система реорганізації ресурсокористування дозволить зменшити нега­тивні наслідки жорсткої політики використання національних природних ресурсів, яка установилась в Україні протягом останнього сторіччя, і допоможе реформувати економіку країни відповідно до передових європейських стандартів. Вона передбачає взаємопідпорядкованість нормативно-правових, організаційно-управлінських, еконо­мічних і екологічних механізмів відповідно до завдань програми збалансованого розвитку з формуванням дієздатних басейнових рад, які виконуватимуть функції стимулюючого контролю за діяльністю підприємств-користувачів.


Zoocenosis — 2011
Біорізноманіття та роль тварин в екосистемах: Матеріали VІ Міжнародної наукової конфе­ренції. – Дніпропетровськ: Вид-во ДНУ, 2011. – С. 3-4.

Розповісти колегам:

Опубликовать в Google Plus
Опубликовать в LiveJournal
Опубликовать в Мой Мир
Опубликовать в Одноклассники

Tags: , ,

Trackback from your site.