Природно-заповідний фонд Житомирської області: проблеми збереження та перспективи розвитку

УДК 502.5/.8(477.42)

Ф. Ф. Марков, А. І. Гузій

Житомирський національний агроекологічний університет

THE NATURE-RESERVE RESOURCES OF ZHITOMIR PROVINCE:
CONSERVATION PROBLEMS AND DEVELOPMENT PROSPECT

F. F. Markov, А. І. Guzij

ZhitomirNationalAgroecologicalUniversity, Zhitomir, Ukraine

Природно-заповідний фонд (ПЗФ) становлять ділянки суходолу та водного простору, природні комплекси та об’єкти яких мають особливу природоохоронну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність і виділені з метою збереження природного різноманіття ландшафтів, генофонду тваринного та рослинного світу, підтримання загального екологічного балансу та забезпечення фонового моніторингу навколишнього природного середовища.

Заповідання екосистем природного походження – важливе питання з багатьох точок зору. З одного боку, воно дає можливість зберегти генофонд рослинного та тваринного світу, з іншого – структуру екосистем. В останньому випадку екосистеми природного походження – певний приклад для створення штучних екосистем. У цьому відношенні своєрідною структурою, флорою та фауною, ландшафтним різноманіттям характеризуються й екосистеми природного походження Житомирщини. Тому аналіз сучасного стану ПЗФ області, розгляд проблем і перспектив його розвитку – питання дуже важливі. Понад 100 років минуло з часу започаткування активної форми збереження та відтворення незайманих ландшафтів України. На 1 січня 1928 року в Україні було 6 державних заповідників. Загальна площа 6 заповідників становила 68 500 га. Перші паростки заповідання – резервати (у сучасному розумінні природні та біосферні заповідники), досягнувши максимального розквіту в 1951 pоці (функціонувало 12 заповідників загальною площею 54 383,4 га), у подальшому стали жертвою політичного вандалізму та екологічного нігілізму – надовго втратили свій природоохоронний статус. У Житомирській області станом на 2011 рік налічуються 211 об’єктів ПЗФ, які займають площу 132 133,03 га (табл.). Найбільше представлені серед об’єктів ПЗФ заказники місцевого значення – 135 (64 % усього ПЗФ).

Кількість категорій ПЗФ та їх площа загалом збільшується, але поряд із цим деякі об’єкти втратили свій статус або взагалі були виключені з територій ПЗФ. У 1994 році зареєстровано 81 заказник загальнодержавного значення, у 2011 – залишилось лише 10. 71 заказник набув статусу місцевого значення. Стосовно парків-пам’яток садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення склалася наступна картина: у 1994 році їх налічувалося 8, але такі парки, як Бондарецький (1,9 га), дендропарки «Пілява» (6,6 га) та «Гладковицький» (4,0 га) втратили свій попередній статус і набули статусу парків-пам’яток садово-паркового мистецтва (Бондарецький) та дендропарків місцевого значення. Гладковицький дендропарк заснований у 1957 році. У ньому зростає 73 види деревно-чагарникових порід, у тому числі 40 видів – не місцеві. За складом деревно-чагарникових порід парк не має собі рівних на території Житомирської області. Поряд із цим, він має науково-пізнавальне значення.

Таблиця. Структура категорій природно-заповідного фонду Житомирської області
та її зміна за роками

Категорії   об’єктів ПЗФ

1994 р.

2001 р.

2011 р.

площа, га

к-ть, об’єктів

площа, га

к-ть, об’єктів

площа, га

к-ть, об’єктів

Природні заповідники

20104,0

1

20104,0

1

50976,8

2

Заказники загальнодержавного значення

12943,2

81

6757,0

10

6757,0

10

Заказники місцевого значення

39824,8

93

73842,4

135

Пам’ятки природи загальнодержавного значення

51,0

2

51,0

2

51,0

2

Пам’ятки природи місцевого значення

18

73,9

34

93,7

35

Парки-пам’ятки садово-паркового мистецтва
загальнодержавного значення

134,4

8

121,9

5

119,8

5

Парки-пам’ятки садово-паркового мистецтва
місцевого значення

264,4

19

284,7

20

242,0

18

Ботанічні сади загальнодержавного значення

35,4

1

35,4

1

35,4

1

Дендрологічні парки місцевого значення

20,0

4

14,9

3

Разом

20589,2

130

67272,7

170

132133,0

211

 

Щодо парків-пам’яток садово-паркового мистецтва місцевого значення, статус парку Грабчаковий ліс було змінено на заказник, а парк шкіроб’єднання ім. Ілліча у м. Бердичів узагалі втратив статус об’єкту ПЗФ. Останній заснований у другій половині ХVІІ ст., реконструкції його проводились у ХVІІІ і ХІХ ст., у 1946 році.
Сучасний парк – насадження 200–350-річних дубів і 100-річних липових алей. Біогрупами зростають клени, тополі та інші деревні та чагарникові породи.

Таким чином, кількість природно-заповідних об’єктів Житомирщини із 130 у 1994 році зросла до 211 у 2011, площа ПЗФ із 20 589,2 га у 1994 році збільшилась до 132 133,03 га у 2011. У структурі ПЗФ відбулися наступні зміни:

– статус Бондарецького парку змінився на статус парка-пам’ятки садово-паркового мистецтва місцевого значення;

– дендропарки Пілява та Гладковицький також втратили свій попередній статус та набули статусу парків-пам’яток і дендропарків місцевого значення;

– парк шкіроб’єднання ім. Ілліча у м. Бердичів втратив статус об’єкту ПЗФ;

– статус парку Грабчаковий ліс було змінено на заказник.


Zoocenosis — 2011
Біорізноманіття та роль тварин в екосистемах: Матеріали VІ Міжнародної наукової конфе­ренції. – Дніпропетровськ: Вид-во ДНУ, 2011. – С. 27-28.

Розповісти колегам:

Опубликовать в Google Plus
Опубликовать в LiveJournal
Опубликовать в Мой Мир
Опубликовать в Одноклассники