Фітоценотична активність видів трав’янистих рослин у штучних лісових насадженнях підзони південних степів

УДК 581.526.53:581.552+634.0.232(477.5)

Н. Ю. Шевчук

Криворізький ботанічний сад НАН України, Кривий Ріг, Україна, Natkasa@meta.ua

PHYTOCENOTIC ACTIVITY OF GRASSES
IN ARTIFICIAL FOREST PLANTATIOINS
IN THE SUBZONE OF SOUTH STEPPE

N. J. Shevchuk

Kryvyi Rig Botanical Garden NAS of Ukraine, Kryvyi Rig, Ukraine

Лісові культурфітоценози та культурбіогеоценози – невід’ємний компонент сучасного степового ландшафту. Вони створювалися на основі ідей степового лісорозве­дення, започаткованих В. В. Докучаєвим (1948), Г. М. Висоцьким (1962) і розвинутих О. Л. Бельгардом (1971) у вигляді широкої екологічної програми степового лісознавства (Євтушенко, 2005). Степові ліси в умовах екологічної та географічної невідповідності постійно знаходяться під натиском природної степової та рудеральної рослинності. Так, як трав’яниста рослинність – один із структурних компонентів лісових насаджень, вона потребує всебічного біогеоценологічного дослідження. Інформація про роль кожного виду у фітоценозі та знання його екології дає можливість зробити висновки щодо динаміки рослинності (Раменский, 1971). Активність видів в угрупованнях – відображення ценотичної структури останніх. У зв’язку з цим однією з важливих характеристик структурного аналізу рослинності є встановлення закономірностей кількісного розподілу видів за ступенем фітоценотичної активності. Згідно Б. А. Юрцеву (1968), активність виду – міра його процвітання, тому ми поставили за мету з’ясувати рівень фітоценотичної активності видів трав’янистої рослинності у штучних лісових насадженнях.

Для оцінки фітоценотичної активності (ФА) видів трав’янистої рослинності за фітомасою в лісових угрупованнях використані розробки Б. А. Юрцева (1968) з невеликими модифікаціями, тобто як другий множник взято не проективне покриття, а відносну участь виду за фітомасою в угрупованнях. Надземна маса повніше показує фітоценотичне значення виду в угрупованні, ніж проективне покриття, чисельність чи інші показники, і, передусім необхідна для виділення домінантів (Осипов, 1991; Родин, 1968). Таким чином, формула для визначення фітоценотичної активності виду має такий вигляд: ФА = (З·У)1/2, де ФА – фітоценотична активність виду, З – відносна зустрічність, У – відносна участь виду за фітомасою.

Для аналізу участі видів у складі надземної частини за фітоценотичною активністю видів за фітомасою виділено п’ять груп (Дидух, 1982). До I групи відносяться види, що мають фітоценотичну активність до 1 %, до II – до 5 %, до III – до 10 %, до IV – до 20 % і до V групи – понад 20 %. Фітоценотична активність видів трав’янистої рослинності за фітомасою визначали у 2004–2005 рр. у штучних лісових насадженнях Володимирівського та Широківського лісництв.

За об’єкти досліджень обрано різновікові штучні насадження гледичії колючої (Gleditsia triacanthos L.), дуба звичайного (Quercus robur L.) віком до 30 р., до 40 р. та понад 50 р. і робінії звичайної (Robinia pseudoacacia L.) віком понад 50 р. (Володимирівське лісництво). Широківське лісництво представлене сосною кримською та звичайною (Pinus pallasiana D. Don, P. sylvestris L.) віком понад 50 р. і насадженнями дуба звичайного з підліском карагани деревовидної та бруслини європейської віком до 40 р. У насадженнях гледичії колючої віком до 30 р. у 2004 р. виділяли групи з фітоценотичною активністю до 20 % (Galium aparine) та понад 20 % (Anisantha tectorum (L.) Nevski, Anthriscus sylvestris (L.) Hoffm, Geum urbanum L.). У 2005 р. фітоценотична активність Galium aparine L. суттєво зменшилась (до 5 %), а в V групі залишилась лише одна A. tectorum. Отже, спостерігається значна зміна активності видів за роками.

У деревостанах гледичії колючої віком до 40 р. у 2004 та 2005 рр. виділяється дві групи: із фітоценотичною активністю до 20 % і понад 20 %. Але у перший рік у складі групи за до 20 % був лише G. urbanum, а в 2005 р. – A. sylvestris та G. aparine, які входили до V групи в 2004 р. Найбільшу фітоценотичну активність за обидва роки мала A. tectorum.

У 2004 р. в насадженнях гледичії колючої віком понад 50 р. відмічаються найвищі показники фітоценотичної активності (понад 20 %). До складу цієї групи входять п’ять видів: A. sylvestris, G. urbanum, G. aparine та A. tectorum. 2005 р. відзначається зниженням фітоценотичної активності більшості видів (ІV група): для G. urbanum, A. sylvestris, A. tectorum та Poa angustifolia L. Високим цей параметр зберігся лише для Poa nemoralis L.

У трав’янистому покриві в культурах робінії звичайної віком понад 50 р. у 2004–2005 рр. переважає один і той самий вид – A. tectorum (V група), у той час A. sylvestris має найнижчі показники фітоценотичної активності (до 5 %). Для G. aparine у 2004 р. показник різко зменшився (до 5 %).

У насадження дуба звичайного віком до 30 р. виділяється група видів (G. urbanum, Elytrigia repens (L.) Nevski, Ballota nigra L.), які мають значну фітоценотичну активність, що практично не змінюється за роками. Цей параметр різко змінюється для G. aparine (ІІІ група).

У деревостанах дуба звичайного віком понад 50 р. у 2004–2005 рр. зберігають високу фітоценотичну активність види (G. urbanum, P. nemoralis та cходи Acer tataricum L.), приурочені до світлових вікон під наметом і суттєво змінюють типово лісові параметри.

У Широківському лісництві в насадженнях сосни кримської та сосни звичайної віком понад 50 р. до групи з високою фітоценотичною активністю належить Chelidonium majus L.; величина цього показника постійна за роками. Для Conyza canadensis (L.) Cronq високий рівень активності характерний лише для 2004 р. Відмічається зростання показників для Lactuca tatarica (L.) C. A. Mey. (ІV група) та Cirsium setosum (V група) у 2005 р. і суттєво зменшуються (ІІІ група) для Taraxacum officinale Wigg. Aggr. та L. tatarica у 2004 р.

У насадженнях дуба звичайного з підліском карагани деревовидної та бруслини європейської віком до 40 р. у 2004–2005 рр. виявляється група видів, що має постійно високий рівень фітоценотичної активності (B. nigra, Carex spicata Huds.). У 2004 р. до ІV групи відноситься лише один вид – Ch. majus.

Таким чином, фітоценотична активність за фітомасою в лісових насадженнях змінюється за роками. У насадженнях гледичії колючої віком до 30 та до 40 рр. у трав’янистому покриві за переважає A. tectorum, який не змінюється протягом декількох років. У деревостанах гледичії колючої віком понад 50 р. цей параметр менш стабільний, він зберігається лише для P. nemoralis, що зумовлено поліпшенням освітленості. У насадженнях дуба звичайного з підліском карагани деревовидної та бруслини європейської віком до 40 р. спостерігається більша варіабельність цього параметру. Культурам дуба звичайного віком до 30 та до 40 рр. притаманна група видів із високою та постійною фітоценотичною активністю. Склад видів трав’янистої рослинності в насадженнях сосни кримської та сосни звичайної віком понад 50 р. суттєво змінюється за роками, що пов’язано з кліматичними умовами.


Zoocenosis — 2011
Біорізноманіття та роль тварин в екосистемах: Матеріали VІ Міжнародної наукової конфе­ренції. – Дніпропетровськ: Вид-во ДНУ, 2011. – С. 48-50.

Розповісти колегам:

Опубликовать в Google Plus
Опубликовать в LiveJournal
Опубликовать в Мой Мир
Опубликовать в Одноклассники