Структура та особливості сукцесії зооперифітону експериментальних субстратів затоки Балка Вільна Запорізького водосховища

УДК 591.524.111(282.247.326.8)

К. О. Домбровський

Запорізький національний університет, Запоріжжя, Україна, dombrov@yandex.ru

STRUCTURE AND SUCCESSION OF ZOOPERIPHYTON
ON EXPERIMENTAL SUBSTRATES IN THE BAY “BALKA VILNA”
OF ZAPORIZHZHYA RESERVOIR

K. O. Dombrovskii

Zaporizhzhya National University, Zaporizhzhya, Ukraine, dombrov@yandex.ru

У зв’язку із швидкими темпами зростання антропогенного навантаження на біосферу у цілому і на окремі її елементи (водні екосистеми – зокрема) проблема захисту, збереження та відновлення водних ресурсів стала на теперішній час найактуальнішою. Для водосховищ дніпровського каскаду характерними стали досить високі темпи хімічного евтрофування, забруднення води неочищеними та недостатньо очищеними промисловими та комунально-побутовими стоками, внаслідок чого екологічна ємність цих водних екосистем майже вичерпана, а природні процеси самоочищення пригнічено. Тому дослідження структури угруповань зооперифітону водосховищ дніпровського каскаду для оцінки їх екологічного стану відповідають Європейським критеріям щодо екологічного нормування поверхневих вод.

Угруповання мікрозооперифітону досліджували з експериментальних дерев’яних субстратів, які експонували в літоральній зоні (на глибинах 0,5–1,0 м від поверхні води) у затоці Балка Вільна Запорізького водосховища упродовж липня–серпня 2009 року. Як експериментальні субстрати використовували дерев’яні циліндричні бруски з найпоширеніших видів дерев (верба, клен), які зустрічаються у прибережній зоні водосховища. Експериментальні субстрати заздалегідь вирізали певної довжини та діаметру, з них знімали кору й упродовж тижня висушували перед тим, як установлювати до водойм. Експонували експериментальні субстрати у водоймі за допомогою спеціальної конструкції (Шарапова, 2007), яка складається з металевого розбірного каркасу, до якого прикріпляли проволокою циліндричні бруски (на кожній проволоці 3 субстрати). Площа експериментальних субстратів була наступною (S1 = 0,0212 м2, S2 = 0,0235 м2, S3 = 0,025 м2). Перед встановленням експериментальних субстратів до водойми їх заздалегідь маркували, щоб не переплутати де були кленові субстрати, а де бруски із верби. Частину експериментальних субстратів експонували у водоймі впродовж 34 діб, інші – 76 діб. При вилученні експериментальних субстратів із водойми їх знімали з проволоки не піднімаючи саму конструкцію із води. З метою збереження всіх організмів обростання, експериментальні субстрати під водою одразу переносили до поліетиленових пакетів (файли для паперу формату А4). Потім організми мікрозооперифітону змивали водою з поверхні субстрату, а ті організми, які щільно були прикріплені до твердого субстрату, зчищали за допомогою щітки та змивали водою. Зібраний матеріал фіксували 70 ° етиловим спиртом і досліджували у лабораторії. Встановлення кількісних показників виявлених організмів мікрозооперифітону у пробах перераховували на 1 м2 експериментального субстрату.

Упродовж терміну експонування експериментальних субстратів у затоці відбувалось «цвітіння» води, а температура води коливалась у межах +22,0…+23,0 °С.

За період дослідження на експериментальному субстраті з верби виявлено 20 видів і форм організмів мікрозооперифітону, що належать до 6 груп. Коловертки представлені 13 таксонами, кладоцери – 3, інші групи (копеподи, олігохети, нематоди, гідри) – 1 таксоном. Чисельність мікрозооперифітону після першого терміну експонування на цьому субстраті складала 18 296–21 880 екз./м2, а після другого терміну – 10 940–30 940 екз./м2.

На кленовому експериментальному субстраті виявлено 26 видів і форм організмів обростання, представлених 7 групами. Коловертки – 17 таксонів, кладоцери – 3 види, копеподи – 2, інші групи (олігохети, нематоди, личинки хірономід, велігери двостулкових молюсків) – по 1 таксону. Кількість організмів мікрозооперифітону на цих експериментальних субстратах також змінювалася у часі і була меншою у другий термін експонування на відміну від першого терміну. Чисельність організмів обростання кленового субстрату – у межах 21 400–57 685 та 13 205–14 337 екз./м2, відповідно.

В угрупованнях мікрозооперифітону на досліджених експериментальних субстратах виявлено 4 екологічні групи гідробіонтів, які відрізняються за трофічною спеціалізацією. За способом живлення організми мікрозооперифітону відносились до бактеріо-детрито-фітопланктофагів, бактеріо-фітопланктофагів, спеціалізованих детритофагів і спеціалізованих бактеріо-детритофагів.

Розвиток домінантних груп мікрозооперифітону розглядався з використанням індексу домінування (Палий, 1961), значення якого залежить від об’єму та частоти зустрічальності виду в угрупованні. На двох експериментальних субстратах після 34-добового експонування у водоймі в угрупуваннях мікрозооперифітону домінували коловертки. Серед них переважали Bdelloidea gen. sp. та Philodina sp. – індекс домінування 51,7 та 15,5, відповідно.

Розвиток обростання на експериментальних субстратах із верби та клену через 76 діб експонування характеризувався чітко вираженим домінуванням фітофільної нематоди в поліміксному угрупуванні мікрозооперифітону. Індекс домінування нематоди на кленовому субстраті підвищився з 4,3 (перший термін експонування) до 66,7 (другий термін експонування). Субдомінантами в угрупуваннях мікрозооперифітону на обох експериментальних субстратах були коловертки: на субстраті з верби – це Bdelloidea gen. sp., а на кленовому субстраті – Lecane (Monostyla) cornuta (Muller, 1786). Індекс домінування цих коловерток – 12,1 та 11,1, відповідно.

Таким чином, експериментальні субстрати у затоці Балка Вільна Запорізького водосховища обростали наступним чином: спочатку вони вкривалися нитчастими водоростями. Потім формувались угрупування мікрозооперифітону з максимальним видовим різноманіттям, чисельністю та біомасою. В угрупованнях мікрозооперифітону на першому етапі експонування домінували винятково коловертки Bdelloidea gen. sp. та Philodina sp. У подальшому домінуюче положення займали фітофільні нематоди, а чисельність коловерток у середньому знижувалась у 7–40 разів. Видове різноманіття угруповань мікрозооперифітону експериментальних субстратів також зменшувалось. Зменшення середньої чисельності та біомаси угруповань мікрозооперифітону досліджених субстратів, можна пояснити масовим «цвітінням» води у затоці, процесами розкладання синьо-зелених водоростей і погіршенням якості води.


Zoocenosis — 2011
Біорізноманіття та роль тварин в екосистемах: Матеріали VІ Міжнародної наукової конфе­ренції. – Дніпропетровськ: Вид-во ДНУ, 2011. – С. 76-78.

Розповісти колегам:

Опубликовать в Google Plus
Опубликовать в LiveJournal
Опубликовать в Мой Мир
Опубликовать в Одноклассники