Морфоекологічна характеристика миня річкового (Lota lota) як представника Червоної книги України у водоймах степового Придніпров’я

УДК 597.551.2:591.4(477.63)

С. Г. Свириденко, Р. О. Новіцький

Дніпропетровський національний університет ім. Олеся Гончара,
Дніпропетровськ, Україна, angler@ua.fm

MORPHOLOGICAL AND ECOLOGICAL DESCRIPTION
OF THE RED LISTED BURBOT (LOTA LOTA) IN RESERVOIRS
OF STEPPE DNIEPER REGION

S. G. Svyrydenko, R. О. Novitsky

Oles’ Honchar Dnipropetrovs’k National University, Dnipropetrovs’k, Ukraine

Минь річковий (Lota lota) – єдиний представник типово морських риб ряду тріскоподібних (Gadiformes), який перейшов до життя у прісних водах і добре пристосувався до різноманітних умов існування в річках і озерах Євразії. Це рідкісний, занесений до Червоної книги України (2009) та Червоної книги Дніпропетровської області (2011).

Мета дослідження – оцінити дані з екології миня річкового та проаналізувати його морфотип у водоймах степового Придніпров’я. Іхтіологічний матеріал відбирали в літній, осінній і зимовий періоди 2009–2011 років у середній течії р. Самара (Павлоградський р-н Дніпропетровської обл.) і Дніпровському водосховищі в межах області з браконьєрських знарядь лову (верші, ятері). Аналізували також улови рибалок-аматорів та підводних мисливців. Біологічному аналізу піддано 15 особин миня річкового. Проби на місці фіксувалися 4,5 % розчином формаліну. Вимірювання проводили на фіксованому та свіжому матеріалі за загальноприйнятою методикою (Правдін, 1966). Для з’ясування морфологічної характеристики популяції миня річкового у степовому Придніпров’ї досліджено 43 пластичні та меристичні ознаки.

Основні біотопи миня річкового у водоймах степового Придніпров’я – ділянки річок із крутими берегами, глинистим або піщаним дном, місця виходу прохолодних джерел, придонні закорчовані ділянки. Зустрічається він як у передгирловій частині річок, так і далеко вгору за течією (60–80 км).

Влітку більшість особин мешкає в рачих норах або під корчами. Зустрічальність особин – 1–2 екз./100 м підводної бровки ріки. У водоймах степового Придніпров’я минь активний у сутінках і вночі. Окремі особини, які досягли статевої зрілості, активні й удень, що доведено виловом екземплярів, які активно живляться (грудень 2011 р., ♂, 1600 г, Дніпровське водосховище).

Середня маса досліджених екземплярів варіювала від 270 до 1600 г. Доведено, що мині одного віку з приток Дніпра та Дніпровського водосховища відрізняються за темпами росту: минь, який мешкає у притоках р. Дніпро, дрібніший.

Аналіз кишечника відловлених особин L. lota показав, що в літні місяці минь не живиться. В усіх особин, упійманих у різний час літнього періоду, всі відділи кишечнику порожні, залишки неперетравленої їжі відсутні. При цьому особини відрізнялися високими показниками вгодованості (3 бали). Особини миня річкового, відібрані в осінньо-зимовий період активно живилися, мали високі показники вгодованості (4–5 балів).

Визначено морфотип миня річкового степового Придніпров’я: D1 9–10, D2 61–93, A 52–85, P 12–23, V 5–10, С 21–25, sp. br 10, f. br 29–31, vert 58 (n = 15).

Аналіз морфологічних ознак річкового миня з різних місць показав, що особини р. Самара та Дніпровського водосховища достовірно відрізняються від риб р. Десна (20 із 32 порівнюваних ознак, у тому числі за 7 меристичними та 24 пластичними), а також від минів р. Прип’ять (22 з 32 ознак) та Латориця (20 із 32 ознак), Верхньотуломського водосховища (22 з 28 ознак).

Відмічено найбільшу мінливість таких ознак: кількість хребців (vert), зябрових тичинок (sp. br.), променів у грудному (P) та висота анального плавця (hА), довжина рила (1r) та нижньої щелепи (mn). Відмінності між популяціями самарського, дніпровського, прип’ятського, деснянського та латорицького минів за окремими ознаками досягають підвидового рівня: СD для ознак P = 1,36; sp.br. = 1,48; vert = (1,31) 1,96; app. pyl. = 2,23.

Отримані результати показують, що у популяції річкового миня степового Придніпров’я ще триває інтенсивний процес формоутворення. Це, на нашу думку, приведе до появи на базі локальних популяцій миня стійких екоморф.


Zoocenosis — 2011
Біорізноманіття та роль тварин в екосистемах: Матеріали VІ Міжнародної наукової конфе­ренції. – Дніпропетровськ: Вид-во ДНУ, 2011. – С. 123-124.

Розповісти колегам:

Опубликовать в Google Plus
Опубликовать в LiveJournal
Опубликовать в Мой Мир
Опубликовать в Одноклассники