Екологічна стратегія забезпечення профілактики паразитарного забруднення в сучасних умовах

УДК 574.2:614.91/449

Н. О. Волошина, П. Я. Кілочицький

Київський національний університет ім. Тараса Шевченка,
Київ, Україна, VoloshynaN@rambler.ru

ECOLOGICAL STRATEGY OF ENSURING PREVENTION
OF PARASITIC POLLUTION IN MODERN CONDITIONS

N. О. Voloshyna, P. J. Kilochytskij

Taras Shevchenko National University of Kyiv, Kyiv, Ukraine

Одна з найскладніших екологічних проблем сьогодення – зростання рівня паразитарного забруднення в умовах антропогенно трансформованих територій (Ройтман, Беєр, 2008). Існуючі шляхи боротьби з найактуальнішими в соціальному аспекті паразитозами базуються переважно на розриванні взаємозв’язку «паразит – хазяїн». Такі підходи, спрямовані на виявлення та звільнення організму людини або тварин від інвазійного елемента, є основою медико- та ветеринарно-санітарних стратегій профілактики паразитарних хвороб (Бодня, 2009; Байрамгулова, 2010).

Разом із тим, поза увагою фахівців паразитологічної ланки залишалися питання екологічної складової паразитарного забруднення, основу яких складають оцінка, аналіз і прогнозування процесів, що відбуваються всередині паразитарної системи, розробка біоекологічного напряму профілактики інвазійних хвороб.

У результаті проведених нами обстежень встановлено, що головним компонентом паразитарного забруднення на антропогенно трансформованих територіях Центрального та Західного регіонів України є угруповання нематод з ряду Ascaridіdа (Ascaris suum (Goeze, 1782), Toxocara canis (Werner, 1782), T. cati (Schrank, 1788) і Toxascaris leonina (von Linstow, 1902)). Екологічні закономірності формування осередків забруднення аскарідідами тварин пов’язані з абіотичними (кліматичні, топографічні, едафічні), біотичними (інвазованість сільськогосподарських тварин і домашніх хижаків складає 28,8 %) і антропогенними (яйцями геогельмінтів контаміновані об’єкти господарської діяльності та місця відпочинку людей із частотою 12,2 %) чинниками.

Екологічна стійкість аскарідідозів тварин до абіотичних факторів середовища обумовлена здатністю до тривалого збереження пропагативних стадій у компонентах довкілля (ґрунт, вода, продукти харчування, побутові та виробничі предмети), через які збудники хвороб можуть бути занесені в організми різних хазяїв.

Висока складова антропогенного фактора у формуванні осередків паразитарного забруднення зумовлена: 1) низькою культурою утримання сільськогосподарських і домашніх хижих тварин в агроландшафтах і на урбанізованих територіях; 2) незадовільним санітарним станом місць організованої та стихійної торгівлі; 3) недосконалістю методів діагностики та профілактичних протипаразитарних заходів, нерегулярністю проведення відповідної роботи.

Складність практичної реалізації профілактичних заходів пов’язана з необхідністю, перш за все, ослаблення дії антропогенного чинника. Адекватні біоекологічні підходи щодо зниження напруженості епідемічних і епізоотичних процесів в умовах антропогенно змінених територій забезпечуються шляхом удосконалення еколого-паразитологічних методів індикації осередків паразитарного забруднення, ефективного знищення гельмінтів на різних стадіях життєвого циклу (дегельмінтизація та дезінвазія).

Розроблені нами екологічно сумісний спосіб оцінки паразитарного забруднення нематодами ряду Ascaridіda з використанням полімеразної ланцюгової реакції та схеми екологічного контролю паразитарного забруднення на основі наноаквахелатів металів дозволяють принципово по-новому оцінити потенціал молекулярно-генетичних і нанотехнологічних підходів у вирішенні проблем паразитарного забруднення довкілля.
Запропонована нами екологічно-раціональна пропозиція щодо профілактики паразитарного забруднення вторинних екосистем полягає у впливі штучного екологічного чинника (наночастинок металів) на пропагативні стадії паразитів, що дозволяє розірвати коло циркуляції гельмінта на етапах: 1) досягнення нематодою інвазійної стадії; 2) контамінації об’єктів довкілля, обладнання та інвентарю, продуктів харчування; 3) інвазу­вання видоспецифічного або паратенічного хазяїв. На відміну від класичного підходу у боротьбі із зоогельмінтозами, який базується на знищенні паразита в гостальному біотопі (організм хазяїна), переваги пропонованого підходу полягають у тому, що знищення пропагативних стадій паразитичних нематод знижує рівень контамінації об’єктів довкілля інвазійними агентами та обмежує колонізацію хазяїв різних видів.

Впровадження пропонованих методів і засобів боротьби з паразитарним забрудненням дозволить підняти її ефективність на якісно новий рівень за рахунок:

1) використання у практиці лабораторних досліджень діагностичних методів на основі полімеразної ланцюгової реакції та наночастинок металів;

2) застосування ефективних і екологічно безпечних засобів знезараження ґрунту, води, стічних вод, тваринницьких приміщень, продуктів харчування від збудників паразитарних хвороб із використанням наноаквахелатів металів і наногальванічних елементів;

3) орієнтування виробників і постачальників харчових продуктів на впровадження у роботу підприємств принципів системи НАССР, у якій закладати методи оцінки та аналізу ризиків паразитарної контамінації сировини та продукту на всіх етапах виробництва.

Екологічна безпека життєдіяльності людини та утримання домашніх тварин може бути реалізована шляхом впровадження сучасної екологічно орієнтованої стратегії охорони довкілля від паразитарного забруднення. Її ефективність гарантована екологічно та економічно обґрунтованою доцільністю застосування новітніх методів діагностики та профілактики із застосуванням продуктів нанотехнології та молекулярно-генетичних методів у комплексі з класичними санітарно-гігієнічними та протипаразитарними заходами.


Zoocenosis — 2011
Біорізноманіття та роль тварин в екосистемах: Матеріали VІ Міжнародної наукової конфе­ренції. – Дніпропетровськ: Вид-во ДНУ, 2011. – С. 172-174.

p

Розповісти колегам:

Опубликовать в Google Plus
Опубликовать в LiveJournal
Опубликовать в Мой Мир
Опубликовать в Одноклассники