Технологічні особливості біологічного контролю чисельності та шкідливості жолудевих плодожерок в лісостанах зони лісостепу України

УДК 630*4:630*625

В. Ф. Дрозда, С. О. Дудка

Національний університет біоресурсів та природокористування України

TECHNOLOGICAL FEATURES OF BIOLOGICAL CONTROL
OF NUMBER AND HARMFULNESS OF ACORN MOTHS IN WOODS
OF FOREST-STEPPE ZONE OF UKRAINE

V. F. Drozda, S. О. Dudka

National University of Life and Environmental Sciences of Ukraine

Серед плодопошкоджуючих видів фітофагів, жолудеві плодожерки домінують, як за чисельністю так і рівнем шкідливості в усіх регіонах, де розповсюджені дубові насадження. В усіх регіонах України розповсюджені сіра дубова плодожерка, руда дубова плодожерка, плодожерка дубова рання, плодожерка букова. Дослідженнями встановлено, що реальна плодючість самиць плодожерок коливається в межах 58,7–156,8 яєць на самицю. Стресові фактори навколишнього середовища (посуха, атмосферні опади, збудники хвороб і ентомофаги) стають причиною загибелі 7,9–12,4 % ембріонів, 15,4–21,3 % гусениць першого віку до проникнення їх у плід; всередині жолудів гине 18,5–41,4 % гусениць, у період діапаузування – 24,8–31,6 %; лялечок гине в межах 2,4–3,7 %. Визначальні фактори смертності плодожерок – збудники хвороб (21,5–30,7 %) та ентомофаги (3,4–11,8 %). Наведені характеристики свідчать про доцільність використання як технологічних прийомів лабораторних культур ентомофагів і збудників ентомопатогенних хвороб у вигляді мікробіологічних препаратів.

Як показали наші дослідження, рівень шкідливості плодожерок достатньо високий – 55,4–95,6 %, і якщо врахувати низьку продуктивність насінників дубів, то забезпечення лісгоспів України якісним посадковим матеріалом стає проблематичним. Прихований спосіб життя, а також наявність необмеженого трофічного ресурсу – визначальна причина стабільного, із року в рік, наростання чисельності плодожерок у дубових лісостанах України. На відміну від садових насаджень для контролю чисельності жолудевих плодожерок не зареєстрований жоден інсектицид. Це – основна причина значного поширення плодожерок у лісостанах України.

Досить своєрідна стратегія розвитку популяції плодожерок. Очевидно, що для повноцінного контролю поширення та шкідливості плодожерок необхідні поглиблені наукові дослідження, що стосуються біології та екології плодожерок. Лише на цій основі можливо розробити сприйнятливі для практики прийоми захисту дубових лісів від плодожерок. Дослідження впродовж останніх чотирьох років у Лісостепу України дозволили визначити видовий склад плодожерок, дослідити їх біологічні та екологічні особливості, характер сезонного розвитку та шкідливість. Також встановлена роль природних регуляторних чинників – збудників ентомопатогенних хвороб, паразитів і хижаків у сезонній динаміці розвитку плодожерок. Дослідження проводили з використанням загальноприйнятих лабораторних і польових методів. Сезонний моніторинг фітофагів проводили шляхом візуальних спостережень за усіма фазами розвитку плодожерок із наступним збором у листовому опаді діапаузуючих гусениць плодожерок. Мета досліджень – виявити не тільки видовий склад, а й обґрунтувати екологічно безпечні методи контролю чисельності плодожерок. Наводимо екологічні характеристики розподілу діапаузуючих гусениць жолудевих плодожерок у дубових лісостанах (табл.).

 

Таблиця. Розподіл діапаузуючих гусениць жолудевих плодожерок у дубових лісостанах
Лісостепу України (Каменець-Подільський лісгосп, 2008–2010 рр.)

Екологічні   ніші

Діапаузуючі   гусениці

Загинуло   від
збудників хвороб, %

Знищено хижаками,   %

Маса
лялечок, мг

екз.

%

Рослинні рештки, опале листя

84

22,7

13,7

20,8

45,7

Поверхня ґрунту

127

34,6

7,1

17,9

51,5

Ґрунт на глибині 1–3 см

136

36,8

9,7

15,7

50,9

Грунт на глибині 4 см та більше

19

5,1

5,9

4,1

49,9

Штамби дерев

3

0,8

3,0

НІР0,05

1,8

2,1

1,8

 

Аналіз отриманих результатів свідчить про те, що ефективна, найжиттєздатніша частина популяцій плодожерок, концентрується в рослинних рештках і ґрунті на глибині до 3 см. Вперше встановлено принципову можливість і технологічні параметри розселення на дерева лабораторних культур видів роду трихограма, зокрема T. dendro­limi Mats. Самиці відкладають яйця всередині червня на поверхню жолудів поблизу плюски, відкрито, як правило по одному на кожний плід. Плодючість самиць коливається в межах 30–60 яєць на одну самицю. Тривалість яйцекладки становить 25–35 діб. У той же час, тривалість масової яйцекладки коливається в межах 14–16 діб. Такі біологічні характеристики фітофагів свідчать про принципову можливість використання трихограми, як елемента біологічного захисту жолудів від пошкоджень плодожерками. Багаторазові прийоми розселення паразита у період яйцекладки самиць плодожерок забезпечували зараження яєць на рівні 45–75 %. Показано також, що трихограму можна розселяти ручним способом шляхом експонування в крону дерев паперових карток із наклеєними на них яйцями зернової молі, зараженою трихограмою. Очевидно, що цей прийом є нетехнологічним внаслідок великих розмірів крони.

Нами вперше проблему розселення трихограми в лісостанах було вирішено шляхом розселення трихограми з використанням оригінального вітчизняного безпілот­ного літального апарату фірми «Ю-Авіа» (генеральний конструктор Ю. Рябов). Технологія не має аналогів, широко апробована, показала сприйнятливий для практики рівень ефективності і захищена патентами України (№ 21982). Такий технологічний прийом, на наш погляд, забезпечує понад 70 % розподілу біоматеріалу в кроні дерев, а також на поверхню ґрунту та листкового опаду. Як правило, 2–3 прийоми розселення трихограми забезпечує сумарний рівень зараження яєць паразитом в межах 42–70 %.

У той же час, за високого рівня чисельності плодожерок, розселення трихограми не забезпечує сприйнятливий для практики рівень захисту жолудів від пошкодження плодожерками. Авторами запропоновано технологію внесення вітчизняних грибних препаратів Боверину та Пециломіну у вигляді водної суспензії на рослинні рештки та поверхню ґрунту приштамбових кіл діаметром 2,0–2,5 м, де концентрується основна кількість діапаузуючих гусениць плодожерок. Прийом проводять на початку осені в період масової міграції гусениць на діапаузування та зимівлю. Тривалий (7–8 місяців) контакт діючої речовини препаратів (ентомопатогенних грибів білої та рожевої мускардини) забезпечує високий рівень (43,8–62,3 %) загибелі діапаузуючих гусениць і лялечок фітофагів у період їх весняної реактивації. Технологія оригінальна і захищена патентами України (№ 43307, 43310).

Поєднання елементів біологічного захисту дубових лісостанів у єдиному технологічному процесі – досить перспективне, перш за все в насіннєвих насадженнях. До сказаного необхідно додати, що технологія масового вирощування лабораторних культур видів роду трихограма налагоджена на промисловій основі і цілком доступна для використання в технологіях захисту лісостанів. Що стосується використання мікробіологічних препаратів, технологія їх виробництва також освоєна біолабораторіями України і за певних технологічних зусиль ці препарати можна отримати у необхідній кількості. Очевидна перевага технологій – в їх цілковитій екологічній безпеці, як по відношенню до лабораторних так і природних популяцій ентомофагів, комах-запилювачів, обслуговуючого персоналу та довкілля взагалі.


Zoocenosis — 2011
Біорізноманіття та роль тварин в екосистемах: Матеріали VІ Міжнародної наукової конфе­ренції. – Дніпропетровськ: Вид-во ДНУ, 2011. – С. 177-179.

Розповісти колегам:

Опубликовать в Google Plus
Опубликовать в LiveJournal
Опубликовать в Мой Мир
Опубликовать в Одноклассники