Фітогельмінти лісових розсадників Українських Бескид

УДК 631.53.03:632.651

М. П. Козловський*, В. О. Крамарець**, І. П. Мацях**

*Інститут екології Карпат НАН України, Львів, Україна, ecoinst@mail.lviv.ua
**Національний лісотехнічний університет України, Львів, Україна, nltu@ukr.net

PHYTOHELMINTHS OF THE WOOD SEED PLOTS
OF UKRAINIAN BESKYDS

M. P. Kozlovskyi*, V. O. Kramarets**, I. P. Maciakh

*Institute of Ecology of the Carpathians NAS of Ukraine, Lviv, Ukraine
**Ukrainian National Forestry University, Lviv, Ukraine

Необхідність вивчення рослиноїдних нематод зумовлена шкодою, яку вони завдають рослинам як облігатні фітогельмінти. Пріоритетний напрямок досліджень – розробка заходів з елімінації чи обмеження чисельності цих тварин в агроценозах, де щорічна втрата врожаю основних сільськогосподарських культур у світі оцінюється приблизно в 78 млрд. $ (12 % врожаю). У лісових розсадниках збитки при вирощуванні саджанців від фітогельмінтів підрахувати дуже важко. Як правило, це відбувається лише тоді, коли після всихання сіянців проведені дослідження дозволили виявити чисельні популяції фітопатогенних круглих червів. Практично неможливо оцінити втрати, зумовлені взаємодією фітонематод з іншими шкідниками, зокрема грибними, бактеріальними та вірусними патогенами.

У корінних лісових біогеоценозах фітогельмінти не завдають значної шкоди рослинам, оскільки серед рослиноїдних форм у них домінують персистентні види. За ана­логією з вільноживучими видами передбачалося, що персистентні види фітогельмінтів не здатні інтенсивно розвиватися в антропогенно змінених екосистемах, зокрема розсадниках, а відповідно, і істотно впливати на їх розвиток. Однак, дослідження показали, що саме персистентні види фітогельмінтів в окремих розсадниках знаходять сприятливі умови для розвитку та здатні зберігати свої чисельні популяції протягом декількох десятиліть.

Дослідження проводили в розсадниках Бескид (Українські Карпати), в яких переважно вирощують садивний матеріал ялиці білої (Abies alba Mill.). Розсадники створені на раніше заліснених площах, іноді – під наметом лісу і, рідше, – на землях колишніх сільськогосподарських угідь. Формування нематодних угруповань у них відбувається за рахунок того видового різноманіття, яке притаманне екосистемам, де вони створені. У цьому випадку одні види зберігаються, а інші, які не мають можливостей для розвитку, елімінуються. Як відомо, у лісових екосистемах значний вплив на розвиток нематодного угруповання має підстилка, яку, при створенні розсадників і підготовці грядок, згрібають. Це призводить до збіднення різноманіття та чисельності сапробіотичних і хижих видів, і навпаки – до збільшення чисельності, а інколи – появи нових видів рослиноїдних нематод. Саме цей процес відбувається в розсадниках і, залежно від способів вирощування, проведення агротехнічних заходів, перевагу отримують ті чи інші види нематод. У ході досліджень виявлено ряд фітогельмінтів, які можуть бути причиною всихання сіянців і саджанців деревних порід.

Xiphinema diversicaudatum (Micoletzky, 1927) Thorne, 1939 належить до групи ектопаразитів (1d). Довжина – 3,8–4,5 мм, стилет – близько 130 мкм. Цей вид – носій та інокулятор збудників вірусних захворювань деревних рослин. Знайдений у розсаднику Розлуцького лісництва ДП «Турківське лісове господарство», який розташований під наметом модринового насадження, та у базовому розсаднику ДП «Боринське лісове господарство».

Trichodorus primitivus (de Man, 1880) Micoletzky, 1922 – ектопаразит (1d). Довжина – 0,7–0,8 мм, стилет – близько 45 мкм. Як і попередній вид – носій та інокулятор збудників вірусних захворювань деревних рослин. Знайдений у розсаднику Розлуцького лісництва ДП «Турківське ЛГ».

Xenocriconemella macrodora (Taylor, 1936) Grisse et Loof, 1965 – ектопаразит (1d). Довжина – 0,2–0,3 мм, стилет – близько 110 мкм. Вид знайдений у розсаднику, що розташований на лісосіці поряд із ялицево-буковим деревостаном у Ясеницькому лісництві ДП «Турківське ЛГ». Типовий для лісових екосистем.

Pratylenchus sp. належить до групи ендопаразитів (1b). Довжина – 0,3–0,4 мм, стилет – близько 18 мкм. Знайдений у розсадниках ДП «Боринське ЛГ» та Сможівського лісництва ДП «Славське ЛГ». Нетиповий вид для лісових екосистем.

Paratylenchus nanus Cobb, 1923 належить до групи ектопаразитів (1d). Довжина – 0,3-0,4 мм, стилет – близько 30 мкм. Типовий вид лісових екосистем. Виявлений у розсаднику Гребенівського лісництва ДП «Сколівське ЛГ».

Rotylenchus robustus (de Man, 1880) Filipjev, 1936 належить до групи екто-ендопаразитів (1c). Довжина – 1,5–1,6 мм, стилет – близько 45 мкм. Знайдений у розсаднику № 5 Сможівського лісництва ДП «Славське ЛГ». Типовий вид вторинних лісових екосистем.

Helicotylenchus pseudorobustus (Steiner, 1914) Golden, 1956 – представник групи екто-ендопаразитів (1c). Довжина – 0,5–0,6 мм, стилет – близько 30 мкм. Типовий вид лучних екосистем, знайдений у розсадниках Тухлянського та Сможівського лісництв ДП «Славське ЛГ», Завадківського лісництва НПП «Сколівські Бескиди», які розташовані поряд зі стіною лісу на раніше задернілих ділянках. Паразитує на одно-трирічних сіянцях ялиці та ялини.

Boleodorus thylactus Thorne, 1941 належить до групи пожирачів клітин епідерми та кореневих волосків (1е). Довжина – близько 0,6 мм, стилет маленький, дещо більший 10 мкм. Знайдений у розсаднику Майданського лісництва НПП «Сколівські Бескиди». Даних про патогенність виду в літературі нам не траплялося, проте на наш погляд він може бути причиною всихання сіянців ялиці.

Опосередковано на сіянці хвойних порід можуть впливати і мікогельмінти шляхом руйнування мікоризних зв’язків. У наших дослідженнях виявлено великі популяції Aphelenchus avenae, Aphelenchoides sp. на ділянках із усихаючими сіянцями ялиці, проте чітко стверджувати їх патогенну роль ми не можемо.

Вплив фітогельмінтів на рослини постійний. Основне питання, яке необхідно з’ясувати, за яких умов цей вплив стає патогенним. При надмірній чисельності рослиноїдних видів у коренях рослин спостерігаються певні зміни, які у хвойних найчастіше проявляються як некроз окремих ділянок коренів, або гіпоплазія – припинення росту тонких корінців.


Zoocenosis — 2011
Біорізноманіття та роль тварин в екосистемах: Матеріали VІ Міжнародної наукової конфе­ренції. – Дніпропетровськ: Вид-во ДНУ, 2011. – С. 183-184.

Розповісти колегам:

Опубликовать в Google Plus
Опубликовать в LiveJournal
Опубликовать в Мой Мир
Опубликовать в Одноклассники