Видовий склад і фітоценотична приуроченість наземних молюсків малого полісся (Ратинський р-н)

УДК 594.34(477.4)

К. М. Рибка

Інститут екології Карпат НАН України, Львів, Україна, katja-rybka0@rambler.ru

SPECIES COMPOSITION AND PHYTOCENOTIC ASSOCIATION
OF TERRESTRIAL MOLLUSCS OF SMALL POLESYE

K. М. Rybka

Institute of Ecology of the Carpathians NAS of Ukraine, Lviv, Ukraine

Згідно з фізико-географічним районуванням України, територія досліджень знаходиться у межах південно-західної частини Східноєвропейської рівнини, Західноукраїнської провінції зони лісостепу, в області Малого Полісся (Маринич та ін., 1982). Місто Червоноград та його околиці (с. Добрячин, Бендюга, Борове) знаходяться у Ратнянському геоморфологічному районі, який займає центральну та північно-західну частину Малого Полісся. Північну границю району утворює р. Солокія, а південну – Розточчя та Грядове Побужжя. Ландшафт цього природного району типово поліський, панують рівнинні слабко дреновані місцевості з дерново-підзолистими та лучно-болотними ґрунтами. Сосново-дубові та соснові ліси займають понад 25 % усіх угідь району, а місцевості з лучними, лучно-болотними та болотними ґрунтами та торфовищами поширюються майже на 45 % його площі (Геренчук, 1968).

Збір матеріалу проводили у різних типах біотопів. Класифікація типів рослинності основана на роботі «Географія рослинного покриву України» (Шеляг-Сосонко та ін., 1982), «Современная наука о растительности» (Миркин, Наумова, Соломещ, 2001). Матеріал збирали за стандартними методиками (Лихарев, Раммельмеєр, 1952; Лихарев, Виктор, 1980), досліджували типові для молюсків стації: підстилка, мертва деревина, трав’яний ярус, а в антропогенних ландшафтах – будівельні матеріали, різноманітні забудови. Матеріал для роботи – збори молюсків на дослідних ділянках, які репрезентують умовно-корінні, мішані ліси та післялісові луки (суходільні, заплавні) та антропогенні трансформовані території (урбоценози). Для порівняння видового складу наземних молюсків у різних типах біотопів проводили кластерний аналіз із використанням програми PAST v. 179. Дендрограму будували методом парного порівняння (paired group) із використанням індексу Чекановського-Серенсена (Dice).

Враховуючи сучасний стан рослинності, її історичні зміни, а також особливості наземних малакокомплексів досліджені біотопи поділено на наступні групи:

1) угруповання сильно збитих вологих пасовищ із домінуванням низькорослих трав (с. Бендюга, Добрячин, Борове);

2) вологі післялісові луки (с. Бендюга, Борове);

3) широколистяні листопадні ліси;

4) дрібнолистяні ліси;

5) хвойні ліси;

6) рослинність полів однорічних культур або багаторічних трав (с. Добрячин, Бендюга);

7) природні та антропогенні нітрофільні угруповання рослин затінених місць і окраїн у лісопарках, скверах, уздовж струмків.

На дослідженій території зареєстровано 27 видів наземних молюсків: Vallonia pulchella Müller, 1774, Cochlicopa lubrica Müler, 1774, Lacinaria plicata Draparnaud, 1801, Helix pomatia Linnaeus, 1758, Trichia husispida Linnaeus, 1758, Eoumphalia strigella Draparnaud, 1801, Bradybaena fruticum Müller, 1774, Limax maximus Linnaeus, 1758, Arion subfuscus Draparnaud, 1801, A. fasciatus (Nilss.), Pseudotrichia rubiginosa (A. Schm.), Nesovitrea hammonis (Ström), Pupilla muscorum Linnaeus, 1758, Chondrula trіdens Müller. 1774, Cepea vindobonensis Ferussac, 1821, C. hortensis Müller, 1774, Helix lutescens Rössmassler, Helicopsis striata, Helicella candicans Pfeifer, 1774, Monacha carthusiana Müller, 1774, Succinea putris Linnaeus, 1758, Zonitoides nitidus Müller, 1774, Oxyloma elegans Risso, 1826, O.sarsii Esmark, 1886, Deroceras leave Müller, 1774.

Кластерний аналіз із використанням індексу фауністичної подібності Чекановського-Серенсена показав найбільшу подібність видового складу наземних молюсків у агрофітоценозах і садах, парках, скверах і заплавних луках (0,82). Тут спостерігається збільшення різноманіття наземних молюсків за рахунок синантропних (Pseudotrichia rubiginosa, Cepea hortensis, Vallonia pulchella) та еврибіонтних видів (Arion fasciatus, Cochlicopa lubrica). У другий кластер входять широколистяні ліси та дрібнолистяні ліси, сформовані березою, осикою, акацією, які виникли на місці широколистяних лісів або осушених лук (0,75). Основа формування малакофауни дрібнолистяних лісів – угруповання широколистяних лісів. Малакофауна представлена мезофільними (Helix pomatia), психрофільними (Succinea putris, Pseudotrichia rubiginosa) та ксеромезо­фільними (Helix lutescens) видами. У третій кластер входять хвойні ліси та суходільні луки (0,51). Видовий склад молюсків суходільних лук і хвойних лісів характеризується найменшою кількістю видів порівняно з іншими біотопами. Це пов’язано з відсутністю вологолюбних і присутністю ксерофільних видів.

Таким чином, на обстеженій території виявлено 27 видів наземних молюсків. Дослідження молюсків за типом рослинності показали, що найбагатшим видовим складом характеризуються агрофітоценози та узлісся, лісопарки, сквери. Кластерний аналіз показав найбільшу подібність видового складу наземних молюсків у агрофітоценозах і лісопарках, узліссях, скверах, а також на вологих заплавних луках.


Zoocenosis — 2011
Біорізноманіття та роль тварин в екосистемах: Матеріали VІ Міжнародної наукової конфе­ренції. – Дніпропетровськ: Вид-во ДНУ, 2011. – С. 208-210.