Аналіз таксономічного та екологічного різноманіття та функціонального значення наземних хребетних степового Придніпровья

УДК 596/599(477.63)

В. Л. Булахов, В. Я. Гассо, О. Є. Пахомов, О. А. Рева, Л. М. Перелигіна

Дніпропетровський національний університет ім. Олеся Гончара, Дніпропетровськ, Україна

ANALYSIS OF TAXONOMIC AND ECOLOGICAL DIVERSITY
AND FUNCTIONAL IMPORTANCE OF TERRESTRIAL VERTEBRATES
IN INDUSTRIAL STEPPE DNIEPER REGION

V. L. Bulakhov, V. Y. Gasso, O. Y. Pakhomov, О. А. Reva, L. M. Perelygina

Oles’ Honchar Dnipropetrovs’k National University, Dnipropetrovs’k, Ukraine

Різноманіття систематичних і екологічних угруповань, що складають разом основу біорізноманіття, обумовлює характер і рівень участі конкретного біотичного компоненту чи елементу у функціюванні екосистем. Ступінь таксономічного різноманіття – відповідальна ланка в утворенні різноманіття функціональних зв’язків, що обумовлюють формування рівня біологічної продуктивності, захисних функцій екосистем, енергетичного балансу, міжекосистемних зв’язків, середовищетвірного потенціалу та інших процесів. Важливим початковим аспектом в організації екологічних досліджень окремих екосистем і в цілому природної зони чи біому є визначення таксономічного та екологічного різноманіття різних систематичних груп тварин, серед яких певне місце посідають наземні хребетні. У представленому матеріалі надано узагальнену характеристику таксономічного та екологічного різноманіття наземних хребетних, які існують або існували у степовому Придніпров’ї протягом ХХ і на початку ХХІ сторіччя, визначено функціональне значення тварин у біогеоценозах на основі біомаси систематичних груп за останні 20–30 років.

Таксономічне різноманіття наземних хребетних степового Придніпров’я представлено 33 рядами, 88 родинами, 222 родами та 402 видами. Найбільшими таксономічними показниками характеризуються птахи, які нараховують 23 ряди, 59 родин, 160 рядів і 307 видів різного характеру перебування у регіоні, що становить відповідно 69,7, 67,0, 72,1 та 76,4 % загального складу хребетних. Субдомінантне положення у таксономічному різноманітті посідають ссавці, які відповідно до статусу таксонів становлять 18,2, 21,6, 21,2 та 17,7 %. На долю земноводних і плазунів припадає незначна частка таксономічного різноманіття. За кількістю рядів вони становлять лише 6,1 %, родин – 6,8 і 4,5 %, родів – 3,2 і 3,6 %, видів – 2,7 і 3,2 %.

Відповідно до таксономічного різноманіття, екологічне має (за незначними винятками) таку саму закономірність. Домінантне положення займають хребетні, які відносяться до водно-болотного (гігрофільного) та лісового екологічних комплексів (по 156 видів, що становить від усього комплексу хребетних по 38,8 %). Лісовий екологічний комплекс складається також із типового лісового (26,0 %) та узлісного (12,2 %). Узлісний комплекс представлений переважно птахами (95,9 %) та плазунами (4,1 % усіх тварин комплексу). Субдомінантне положення займає степовий (польовий) екологічний комплекс (12,2 %). Незначне місце займають синантропний (5,2 %), лучний (2,2 %) та евритопний комплекси (2,5 %), майже невідчутний – аренний еколо­гічний комплекс, представлений лише одним видом плазунів (ящірка різноколірна).

В усіх екологічних комплексах домінантне положення належить птахам відповідно до їх провідної ролі таксономічному різноманітті. У водно-болотному та лісовому екологічних комплексах на птахів припадає, відповідно, 89,7 та 74,3 % усього таксономічного різноманіття регіону. Субдомінантне положення приходиться на ссавців, але лише в лісовому екологічному комплексі (19,9 %) та значно менше – у водно-болотному (5,8 %). У цих же комплексах на земноводних і плазунів припадає лише від 2,0 до 3,2 %.

У степовому екологічному комплексі домінантне положення зберігають птахи (53,1 %), субдомінантне – ссавці (36,7 %), помітне місце – плазуни (8,2 %), незначна частка належить земноводним (2,0 %). Лучний екологічний комплекс також представлений переважно птахами (90 %) та плазунами (10 %). Еврібіонтний комплекс в основному формується за рахунок ссавців (88,9 %) і земноводних (11,1 %), у синантропному – домінують птахи (76,2 %) та ссавці (23,8 %).

У різних екосистемах згідно з їх типом відбувається відповідна перебудова структури екологічного різноманіття, яка супроводжується різким зростанням чисельності певної таксономічної групи тварин, пристосованої до конкретного середовища. Зростання чисельності призводить до збільшення біомаси певного таксономіч­ного комплексу, яке є основним показником функціонального значення організмів в екосистемі. У зв’язку із цим функціональне значення в тій чи іншій екосистемі не завжди відповідає домінантному положенню різних таксонів. У різних заплавних дібровах земноводні за функціональним значенням виходять на перше місце (51–59 %), витісня­ючи птахів на третє – (10–16 %). Друге місце залишається за ссавцями (20–28 %), а на останньому опиняються плазуни (5–8 %). В аренних борах вказані таксони займають те саме положення (60–70, 17–19, 5–7 і 1–2 %). У байрачних дібровах на перше місце виходять ссавці (59–71 %), на друге – птахи (14–17 %), на третє – земноводні (10–13 %), на останнє, як і у попередніх випадках – плазуни (2–3 %). У плакорних насадженнях (лісосмуги) домінантне та субдомінантне положення у функціональному значенні зберігають, відповідно, ссавці (66–73 %) і птахи (13–16 %). Плазуни витісняють земноводних на останнє місце (3–4 %), займаючи третє місце (6–8 %).

Таким чином, таксономічне та екологічне різноманіття хребетних набуває певного важливого функціонального значення лише за умови їх достатньої кількості та при найбільшій відповідності типу екосистем.


Zoocenosis — 2011
Біорізноманіття та роль тварин в екосистемах: Матеріали VІ Міжнародної наукової конфе­ренції. – Дніпропетровськ: Вид-во ДНУ, 2011. – С. 247-248.

Розповісти колегам:

Опубликовать в Google Plus
Опубликовать в LiveJournal
Опубликовать в Мой Мир
Опубликовать в Одноклассники