Функціональна структура фауни птахів природного заповідника «Дніпровсько-Орільський»

УДК 598.2

О. Л. Пономаренко*, Р. А. Онуфріїв**

*Дніпропетровський національний університет ім. Олеся Гончара,
Дніпропетровськ, Україна, aponomar@ua.fm
**Державне підприємство «Дніпропетровське лісове господарство»,
Дніпропетровськ, Україна, taras200999@i.ua

FUNCTIONAL STRUCTURE OF THE AVIAN FAUNA
OF NATURE RESERVE «DNIEPER-ORIL’S'KE»

O. L. Ponomarenko*, R. А. Onufrijiv**

* Oles’ Gonchar Dnipropetrovsk National University, Dnіpropetrovsk, Ukraine
**State Enterprise «Dnipropetrovsk Forest Husbandry», Dnіpropetrovsk, Ukraine

Природний заповідник «Дніпровсько-Орільський» створений у 1990 році, має площу 3759 га. Він розташований у верхній частині Дніпровського (Запорізького водосховища). Площа акваторій нараховує 680 га, площа заплави з дібровами та осокірниками нараховує близько 1300 га. Іншу частину території складають псамофільні степи, штучні насадження сосни звичайної та ділянки степу. Аналіз функціональної структури орнітофауни заповідника дає змогу оцінити відносну цінність різних ділянок заповідника та їх вклад у формування видового різноманіття даного об’єкту ПЗФ України. Орнітофауна заповідника досить багата і нараховує 179 видів птахів різних екологічних комплексів із різним характером перебування.
Загалом на території заповідника трапляються птахи 6 екологічних комплексів: водно-болотного, лісового, лучного, степового, узлісного, синантропного.

Домінує водно-болотний комплекс – 40,2 % видового складу. Основа для мешкання цього орнітокомплексу – порівняно невеликі за площею акваторії заповідника, які складаються з ділянки русла р. Дніпро, заплавних і притерасних водойм Таромського уступу, заплавних водойм Миколаївського уступу. Високий рівень видового різноманіття свідчить про їх високу цінність для заповідника.

Субдомінанти – лісовий (32,4 %) та узлісний комплекс (13,9 %) від видового складу. Основними місцями мешкання лісових птахів є довгозаплавні осокірники та діброви у заплаві Таромського, Миколаївського уступів, короткозаплавні ліси р. Протовч. Основним чинником, який сприяє високому видовому різноманіттю лісової орнітофауни заповідника є різноманіття типів деревостану в заповіднику та його складна просторова структура. Інші комплекси не сягають рівня субдомінуючих (менше 10 % від загального видового складу). Для лучного та степового комплексів (1,1 % та 7,3 % відповідно) це пояснюється малою площею відповідних екосистем. Синантропний комплекс має досить високе представництво (5,0 %).

За статусом перебування домінуючою групою є гніздові перелітні птахи (більше 63,0 % видового складу). Це свідчить про цінність даної території перш за все для гніздової фауни птахів. Субдомінуючим комплексом за статусом перебування є осілі птахи (18,4 %). Наявність досить великої кількості осілих видів птахів свідчить про цінність території заповідника в найбільш скрутний зимовий період.

Різноманітні мігранти представлені 10,6 % видового складу фауни. Це досить низький показник з урахуванням того факту, що р. Дніпро – потужний міграційний шлях птахів на території України. На нашу думку низькому представництву мігрантів, більшість яких складають птахи водно-болотного орнітокомплексу, сприяє поступове замулення водойм заповідника, яке спостерігається в останні десятиріччя. Крім того в останні роки спостерігається тенденція до траплянь цих мігрантів не в заплавних водоймах заповідника, а на ділянці русла р. Дніпро, яка входить до складу заповідника.

Необхідно відзначити характеристику видового складу стосовно природоохоронних списків. Більше 90 % видів занесені в додатки Бернської конвенції про охорону дикої флори та фауни і природного середовища їх мешкання в Європі. 11,7 % видів занесені до Червоної книги України. 22,4 % видового складу занесені до червоного списку Дніпропетровської області. Усе це свідчить про високу цінність природного заповідника «Дніпровсько-Орільський» для збереження різноманіття птахів регіону.

Таким чином найціннішими в орнітологічному відношенні ділянки заповідника – його акваторії та заплавні діброви, осокірники. Необхідно зазначити, що якість акваторій поступового знижується у зв’язку із замуленням, що негативно впливає на представництво мігрантів водно-болотного комплексу. Тому для функціонування заповідника необхідні біотехнічні роботи, які підтримають якість акваторій заповідника на належному рівні.


Zoocenosis — 2011
Біорізноманіття та роль тварин в екосистемах: Матеріали VІ Міжнародної наукової конфе­ренції. – Дніпропетровськ: Вид-во ДНУ, 2011. – С. 303-304.

Розповісти колегам:

Опубликовать в Google Plus
Опубликовать в LiveJournal
Опубликовать в Мой Мир
Опубликовать в Одноклассники