Молюски Східного Сивашу в умовах гідроекологічних змін у водоймі

УДК 564+504.455(262.54)

О. О. Марушкіна
Таврійський державний агротехнологічний університет, Мелітополь, Україна

O. O. Marushkina
Tavria State Agrotechnological University, Melitopol, Ukraine

Озеро Сиваш («Гниле море») – найбільша за площею затока Азовського моря. Східний Сиваш являє собою лише південну її частину, відокремлену від Центрального Сивашу півостровом Чонгар, а від Азовського моря – Арабатською стрілкою. Невелика глибина водойми (до 1 м), система кіс, островів, півостровів, засолених знижень, значна площа (165 тис. га) та динамізм абіотичних чинників, робить дану акваторію унікальною за своїми характеристиками. Серед умов, які створюють найбільший вплив на гідробіонтів Сивашу, найвпливовіший – режим солоності. Залежно від рівня мінералізації, історія існування Сивашу з початку XX ст. до нашого часу поділяється на три періоди: до 1970-х рр., коли середня солоність між плесами водойми складала 82,5 ‰, від 1970-х рр. до початку 1990-х рр. (середня солоність 11,6 ‰) та дотепер (солоність 20,3 ‰ – дані 2012 р.). Одними з найчутливіших компонентів донних біоценозів Сивашу є молюски – важлива ланка трофічних ланцюгів. Реагуючи на зміни середовища, змінюється їх видовий склад, чисельність і біомаса.

Основу матеріалу дослідження склали проби макрозообентосу, відібрані за стандартни¬ми гідробіологічними методиками на станціях Східного Сивашу упродовж 2003–2004 рр., 2010–2012 рр., а також літературні дані за 1955 р. (Виноградов, 1955). Для визначення видової належності молюсків використовували визначники (Аністратенко, Халіман, 2011 та ін.).

У 2003–2004 рр. зареєстровано 38 видів молюсків (Антоновський, 2005). Клас Gastropoda представлений 32 видами 10 родин 6 рядів (Bulliformes, Cerithiiformes, Littoriniformes, Nerotopsiformes, Pyramidelliformes, Rissoiformes). Найрізноманітнішою була родина Hydrobiidae, яка об’єднувала 13 видів 2 родів: Hydrobia та Pseudopaludinella. Клас Bivalvia нараховував 3 ряди (Astartida, Cyrtodontida, Venerida), 5 родин та 6 видів. Найвищу частоту трапляння серед гастропод мали Hydrobia macei Paladilhe, 1867, H. euryomphala (Bourguignat, 1876), H. mabilli (Bourguignat, 1876), Pseudopaludinella cygnea Anistratenko in Anistratenko & Prisjazhnjuk, 1992, а з Двостулкових – Abra ovata (Philippi, 1836) і Mytilaster lineatus (Gmelin in Linnaeus, 1791). Досить рідко зустрічались такі види як Bittium reticulatum (Da Costa, 1778), Chrysallida (Parthenina) interstincta (J. Adams, 1797), Ch. (P.) indistincta (Montagu, 1808), P. paludinelliformis (Bourguignat, 1876), P. pontieuxini (Radoman, 1973), Retusa striatula (Forbes, 1844) та двостулковий молюск Mya arenaria Linnaeus, 1758.

У 2003 р. середня солоність Східного Сивашу склала 16,6 ‰. За таких значень середня чисельність Gastropoda та Bivalvia дорівнювала 1822,7 та 1009,6 екз./м2 відповідно, а їх біомаса – 7,05 та 37,03 г/м2. У 2004 р. середня солоність водойми збільшилась до 19,3 ‰. Відповідно до цього чисельність представників зазначених груп зменшилась до 447,4 та 719,0 екз./м2. Біомаса перших знизилась до 1,52 г/м2, а других – збільшилась до 63,53 г/м2.

Найвищу середню чисельність серед гастропод упродовж 2003–2004 рр. мали Hydrobia acuta (Draparnaud, 1805), H. mabill, H. procerula (Paludilhe, 1868), Pseudopaludinella leneumicra (Bourguignat, 1876), а серед бівальвій – M. lineatus та A. ovata. Середня біомаса була найбільшою у M. lineatus та Cerastoderma glaucum (Bruguière, 1789).

Найвищу середню чисельність серед гастропод упродовж 2003–2004 рр. мали Hydrobia acuta (Draparnaud, 1805), H. mabill, H. procerula (Paludilhe, 1868), Pseudopaludinella leneumicra (Bourguignat, 1876), а серед бівальвій – M. lineatus та A. ovata. Середня біомаса була найбільшою у M. lineatus та Cerastoderma glaucum (Bruguière, 1789).

У 2010–2012 рр. зареєстровано 26 видів молюсків, з яких 73 % (19 видів) припадало на гастропод. Вони були представлені 8 родинами 6 рядів. Клас Bivalvia нараховував 7 видів, які належали до 4 родин 3 рядів. Найбільшу частоту трапляння мали A. ovata, M. lineatus, кардіїди C. glaucum та Parvicardium exiguum (Gmelin, 1791), а гастроподи роду Hydrobia фіксувались подекуди в 40–60 % гідробіологічних проб. Рідко зустрічались такі види як Pontiturboella rufostrigata (Hesse, 1916), Pseudopaludinella cissana (Radoman, 1973), Mutiturboella inconspicua (Alder, 1844), Retusa striatula (Forbes, 1844), молюски роду Rissoa та Lucinella divaricata (Linnaeus, 1758). Найчисельнішими були H. euriomphala (Bourguignat, 1876), Pseudopaludinella leneumicra (Bourguignat, 1876) із гастропод, а з класу Bivalvia – A. ovata, M. lineatus, C. glaucum і P. exiguum.

У цей час середня солоність акваторії знаходилась майже на одному рівні – від 19,8 ‰ у 2010 році до 20,6 ‰ у 2012 р. За таких значень солоності середні чисельність і біомаса класів Gastropoda та Bivalvia складали 60,9 і 203,9 екз./м2 та 0,09 та 40,29 г/м2 відповідно у 2010 р., 66,5 та 610,4 екз./м2 та 4,44 і 98,38 г/м2 у 2011 р. і 284,8 та 762,8 екз./м2 і 0,60 та 451,50 г/м2 у 2012 р.

Порівняно з 1955 р. (Виноградов, 1955), коли у Східному Сиваші реєструвалось лише три види гастропод ( Bittium reticulatum Da Costa, 1778, Theodoxus pallasi Lindholm, 1924, Hydrobia ventrosa (Montagu) – нов. Pseudopaludinella arenarum (Bourguignat, 1876)), на сьогодні фауна гастропод значно розширилась – до 36 видів. Із класу двостулкових молюсків у 1955 р. реєструвались лише Mytilus galloprovincialis Lamarck, 1819, M. lineatus, P. exiguum, Cerastoderma edule (Linnaeus, 1758) та Loripes lucinalis (Lamarck, 1818). Натепер реєструється 8 видів. Солоність між плесами Сивашу в 1950 р. складала 82,5 ‰. За таких умов чисельність молюсків коливалась в межах 41 ( С. edule) до 2 тис. та більше екз./м2 (H. ventrosa), а біомаса – від 0,67 ( P. arenarum) до 500 г/м2 ( A. ovata).


Zoocenosis — 2013
Біорізноманіття та роль тварин в екосистемах: Матеріали VІІ Міжнародної наукової конфе ренції. – Дніпропетровськ: Адверта, 2013. – С. 59-60.

Розповісти колегам:

Опубликовать в Google Plus
Опубликовать в LiveJournal
Опубликовать в Мой Мир
Опубликовать в Одноклассники