Вплив природних факторів на видовий склад і структуру пелагічного зоопланктону Канівського водосховища (на прикладійого Верхньої частини)

УДК 591.524.12:57.042

О. В. Пашкова
Інститут гідробіології НАН України, Київ, Україна

O. V. Pashkova
Institute of Hydrobiology of NASU, Kyiv, Ukraine

Хоча історія вивчення тенденцій розвитку різних компонентів біоти водосховищ на великих рівнинних річках нараховує вже багато десятків років, на деякі питання ще немає остаточної відповіді. Зокрема, такою не вирішеною до кінця проблемою є вплив зовнішніх і внутрішніх природних факторів на формування якісних і кількісних характеристик пелагічного зоопланктону. Мета даної роботи – оцінити вплив таких кліматичних факторів, як температура води та водність року, на зоопланктон верхньої частини Канівського водосховища в міжрічному та внутрішньосезонному аспектах. Матеріалом слугували збори зоопланктону, проведені влітку в 1980-і, 1990-і та 2000-і роки (усього 11 років) на ряді станцій, а також проби, відібрані двічі на місяць протягом літа (червень – вересень) 2002 р. на одній зі станцій. Відбирання, фіксацію та обробку проб проводили за загальноприйнятими гідробіологічними методиками.

Оскільки генеральним напрямком сукцесії екосистем, у тому числі і водних, є досягнення гармонії між всіма їх компонентами та утворення пристосованих до біотопів біоценозів, то основною рушійною силою, що обумовлює якісні та кількісні зміни в екосистемах, є компенсація факторів зовнішнього середовища, інакше кажучи, пристосування до них. На рівні біотичної сукупності це відбувається шляхом зміни видів, що мають різні оптимуми відносно певного фактора, по градієнту зовнішніх умов у просторовому або часовому аспектах. Відповідно змінюється також їх кількісний розвиток.

Найбільш значущими зовнішніми факторами з антропогенних вважаються нестійкість рівнів і витрат води та пов’язана з ними проточність, а також евтрофування та токсифікація в результаті забруднення стоками та скидами комунально-промислово-сільськогосподарського походження, а з природних – температура водита водність року. Так само важливим у житті зоопланктону є розвиток інших компонентів планктонного біоценозу: бактеріопланктону, фітопланктону, риб-планктофагів. Зрозуміло, що за одночасної дії всіх цих факторів встановити вплив кожного окремо вкрай складно. Крім зовнішніх, велике значення мають також і внутрішні природні фактори, одним з яких у зоопланктонних угрупованнях є особлива динаміка щільності окремих популяцій, що носить характер різких аперіодичних коливань, розмахом у декілька порядків.

Для дослідження впливу ряду кліматичних факторів на формування зоопланктонних угруповань певного структурного типу (ротаторних, кладоцерних або копеподних) багаторічні дані з їх якісного та кількісного розвитку влітку у верхній частині Канівського водосховища були згруповані відповідним чином (табл.). До складу домінуючих комплексів видів ротаторних угруповань (в яких серед основних таксономічних груп за біомасою лідирували коловертки (Rotatoria), які є евритермними (Гусынская, 1989)) входили Asplanchna priodonta Gosse, 1850, A. sieboldi (Leydig, 1854), Euchlanis dilatata Ehrenberg, 1832, Brachionus calyciflorus Pallas, 1766, B. angularis Gosse, 1851, Diaphanosoma brachyurum (Lievin, 1848), Chydorus sphaericus (O. F. Muller, 1785), Bosmina longirostris (O. F. Muller, 1785), Heterocope caspia Sars, 1897, Acanthocyclops americanus (Marsh, 1893), Mesocyclops leuckarti Claus, 1857. Як бачимо, перше місце серед домінуючих видів також посідали коловертки, складаючи 45 %. Загальна чисельність угруповань цього типу була максимальною серед зафіксованих, складаючи в середньому 190,5 тис. екз./м3, а біомаса – середньою за величиною, 1,141 г/м3. Ротаторні угруповання зоопланктону формувались в роки (1998), коли сума середньодекадних температур за три літні місяці була мінімальною – 185,5 ºС.

Таблиця. Якісні та кількісні характеристики угруповань зоопланктону
різного структурного типу влітку у верхній частині Канівського водосховища
та кліматичні фактори, що їх обумовлюють

Характеристики
та фактори

Ротаторні
угруповання

Кладоцерні
угруповання

Копеподні
угруповання

Міжрічний аспект

Домінуючий таксон
(частка за біомасою, %)

Rotatoria (79)

Cladocera (48–94)

Copepoda (53–79)

Чисельність, тис. екз.3

190,5

141,0

61,6

Біомаса, г/м3

1,141

2,891

0,481

Перша пара
домінантних видів

A. priodonta,
A. sieboldi,
B. сalyciflorus

E. deflexa, D. cucullata,
B. сoregoni, H. сaspia,
A. americanus

B. calyciflorus,
C. maeoticus, H. сaspia,
A. americanus

Середньолітнятемпература, оС

21,1

22,9

Сума середньодекадних
літніх температур, оС

185,5

191,2

186,7

Середньолітній
водний стік, м3×109/міс.

2,0

1,5

Внутрішньосезонний аспект

Домінуючий таксон
(частка за біомасою, %)

Rotatoria (74–87)

Cladocera (47–72)

Copepoda (80)

Чисельність, тис. екз.3

178,3

83,1

33,7

Біомаса, г/м3

0,407

1,778

0,427

Перша пара
домінантних видів

E.dilatata,
B. longirostris,
A. americanus

B. calyciflorus,
M.micrura,Ch. sphaercus,
B. longirostris,
E. trigona,C. maeoticus,
E. velox, H.сaspia

E. dilatata,
B. calyciflorus,
E. velox

Температура, оС

23,0

22,5

20,5

Примітка: «–» – дані відсутні.

Домінуючі комплекси видів кладоцерних угруповань (в яких серед основних систематичних груп за біомасою переважали гіллястовусі ракоподібні (Cladocera), які є найбільш термофільною серед інших групою (Мануйлова, 1964)) утворювали Synchaeta sp., A. priodonta, E. dilatata, E. deflexa Gosse, 1851, B. calyciflorus, B. angularis, Keratella quadrata (Muller, 1786), Sida crystallina (O. F. Muller, 1776), D. brachyurum, Daphnia longispina O. F. Muller, 1785, D. cucullata Sars, 1862, Ch. sphaericus, B. longirostris, Bosmina coregoni Baird, 1857, Polyphemus pediculus (Linnaeus, 1778), Corniger maeoticus Pengo, 1879, Leptodora kindtii (Focke, 1844), Eurytemora velox (Lill., 1853), H. caspia, Cyclops strenuus Fisch., 1881, A. americanus, M. leuckarti, Thermocyclops oithonoides (Sars, 1863), Th. сrassus (Fisch., 1853). Провідну рольсеред домінантів і субдомінантів також відігравали гіллястовусі, складаючи 42 %. Загальна чисельність угруповань цього типу була середньою за величиною серед зареєстрованих, складаючи в середньому 141,0 тис. екз./м3, а біомаса – найбільшою – 2,891 г/м3. Установлено, що кладоцерні угруповання зоопланктону розвивались в роки (1986–1989, 1994, 1999, 2004), коли середньолітня температура води складала +21,1 ºС, сума середньодекадних температур була найбільшою (191,2 ºС), а величина середньолітнього водного стоку – також суттєвою (2,0 м3 × 109/міс.).

Домінантні комплекси видів копеподних угруповань (серед основних таксонів за біомасою домінували веслоногі ракоподібні (Copepoda), які є більш кріофільною групою (Гусынская, 1989) складались з А. priodonta, A. sieboldi, E. dilatata, E. deflexa, B. calyciflorus, B. angularis, D. cucullata, Moina micrura Hellich, 1877, Ch. sphaericus, B. longirostris, B. coregoni, C. maeoticus, E. velox, H. caspia, A. americanus. Хоча найбільше значення в цих комплексах мали коловертки та гіллястовусі, складаючи по 40 % за кількістю видів, домінування веслоногих мало місце за рахунок їх ювенільних стадій (науплії, копеподити). Загальні чисельність і біомаса угруповань цього типу були найменшими, складаючи в середньому 61,6 тис. екз./м3 і 0,481 г/м3. Копеподні угруповання зоопланктону формувались в роки (1990, 1992, 1997), коли середньолітня температура була більшою, ніж у попередньому випадку, складаючи +22,9 ºС, у той час як сума середньодекадних температур була середньою за величиною (186,7 ºС), а величина середньолітнього водного стоку – також невеликою (1,50 м3 × 109/міс.).

Аналогічні розрахунки проведені з даними з розвитку зоопланктону, отриманими двічі на місяць протягом усього літнього сезону на одній зі станцій. Домінуючими видами ротаторних угруповань були E. dilatata, Brachionus quadridentatus Hermann, 1783, B. calyciflorus, B. angularis, Pleuroxus aduncus (Jurine, 1820), Ch. sphaericus, B. longirostris, E. velox, A. americanus. Більшість із них (45 %) складали коловертки. Загальна чисельність угруповань цього типу була максимальною (у середньому 178,3 тис. екз./м3), а біомаса – мінімальною (0,407 г/м3). Ці угруповання зоопланктону формувались у декади літа, коли температура на момент відбирання проби складала +23,0 ºС.

Домінантами та субдомінантами кладоцерних угруповань, основну частину яких (55 %) складали гіллястовусі, були A. priodonta, E. dilatata, B. calyciflorus, D. cucullata, M. micrura, Ch. sphaericus, B. longirostris, B. coregoni, Evadne trigona Sars, 1897, C. maeoticus, E. velox, H. caspia, A. americanus. Загальна чисельність угруповань цього типу була середньою за величиною (у середньому 83,1 тис. екз./м3), а біомаса – найбільшою (1,778 г/м3). Ці угруповання зоопланктону (із домінуванням більш теплолюбних форм) розвивались при майже такій самій разовій температурі, як у попередньому випадку (+22,5 ºС).

Найбільші частки (по 40 %) серед домінантних видів копеподних угруповань однаковою мірою належали коловерткам ( E. dilatata, B. calyciflorus) і веслоногим ( E. velox, Th. oithonoides). Крім них тут також домінувала B. longirostris. Загальна чисельність угруповань цього типу була мінімальною (у середньому 33,7 тис. екз./м3) і будучи при цьому меншою за таку максимальну в 5 разів, а біомаса майже не відрізнялась від мінімальної (0,427 г/м3). Ці угруповання (із домінуванням більш холодолюбних форм) формувались при нижчій (ніж у двох попередніх випадках) температурі (+20,5 ºС).

Таким чином, видовий склад і структура пелагічного зоопланктону Канівського водосховища обумовлювались в основному таким кліматичним фактором, як сума середньодекадних температур за три літні місяці: з її збільшенням зростали частки теплолюбних форм. Разом із цим, чіткої залежності від середньолітньої та разової температури не спостерігалось. Вплив саме першого термічного показника (на відміну від інших двох) більш явний через те, що життєвий цикл більшості зоопланктонтів достатньо тривалий, а їх розвиток і розмноження тривають все літо. Загальна біомаса зоопланктону головним чином визначалась величиною середньолітнього водного стоку, будучи прямо пропорційною до нього. Вплив витрат води можна пов’язати з тим, що у верхню частину рівнинного водосховища більша частина водних мас надходить із пригреблевої ділянки вищерозташованої водойми, де зоопланктон дуже багатий.


Zoocenosis — 2013
Біорізноманіття та роль тварин в екосистемах: Матеріали VІІ Міжнародної наукової конфе ренції. – Дніпропетровськ: Адверта, 2013. – С. 65-68.

Розповісти колегам:

Опубликовать в Google Plus
Опубликовать в LiveJournal
Опубликовать в Мой Мир
Опубликовать в Одноклассники