Вміст хлорорганічних пестицидів у деяких видах риб зони Полісся України: сучасний стан проблеми

УДК 597:543.393

Т. О. Берсан*, Ю. М. Ситник**
*Інститут рибного господарства НААН України, Київ, Україна
**Інститут гідробіології НАН України, Київ, Україна

T. Bersan*, Y. Sytnik**
*Institute of fisheries of NAAS of Ukraine, Kyiv, Ukraine
**Institute of Hydrobiology of NASU, Kyiv, Ukraine

Територію України поділяють на чотири основні зони аквакультури (рибництва) та рибопродуктивності по регіонах. Домінуюча зона – Зона Полісся. Вона охоплює Волинську, Рівненську, більшу частину Житомирської, північні райони Київської, Чернігівської, Сумської та Львівської областей, а також Хмельницьку та Тернопільську області.

Однією з причин забруднення водойм і джерел водопостачання є хімізація сільського господарства. Найбільшу небезпеку становить забруднення води солями важких металів, пестицидами та нітратами. Стійкість пестицидів порівнюють із радіонуклідами та оцінюють також за періодом напіврозпаду (час, за який концентрація пестицидів зменшується удвічі).

Пестициди – забруднювальні речовини, які свідомо вноситься людиною до навколишнього середовища, та є одним із найнебезпечніших забруднювачів довкілля. Пестициди, нафтопродукти, поверхнево-активні речовини, фосфати, мінеральні добрива, важкі метали, окиси азоту, сірки, вуглецю належать до небезпечних речовин антропогенного походження, що надходять у навколишнє середовище, поряд із промисловими відходами. Обсяг цих біологічно активних і часто високотоксичних для людини та тварин речовин нині повільно зменшується або не зменшується взагалі. Переважна більшість пестицидів не розчинна у воді. У водойми вони надходять із поверхневими та ґрунтовими стоками із сільськогосподарських угідь.

Одним з основних напрямів хімізації сільського господарства є широке впровадження хімічних засобів для боротьби із шкідниками та хворобами агрокультур на прикладі хлорорганічних пестицидів. Потрапивши у довкілля, пестициди починають власний рух, не контрольований людиною. Це призвело до включення їх у інтенсивний колообіг речовин у біосфері, проникнення та накопичення у водному середовищі (у прісних, морських і підземних водах), де вони прямо контактують із різними водяними рослинами, фіто- та зоопланктоном, бентосними організмами та іншими гідробіонтами і, так чи інакше, з ними взаємодіють (Брагинский, 1972). Але попередньо ці хімічні сполуки широко застосовувались при боротьбі із малярійним комаром у 1940–1950-ті рр. Реально маємо потенційні загрози маси депонованого ДДТ у гідроекосистемах боліт українського Полісся.

Хлорорганічні пестициди здатні накопичуватись в органах і тканинах риб, це найбільш властиво жировій тканині. Відмінною властивістю цих пестицидів є наростання їх концентрації у наступних ланках трофічного ланцюга. Накопичення пестицидів у окремих тканинах відбувається нерівномірно. Але коли кількість їх досягає певного рівня, вони призводять до порушення функцій найважливіших органів, захворювання та зниження стійкості організму. Ці пестициди відносяться до речовин політропної дії, що уражують переважно центральну нервову систему та паренхімні органи (печінка), а також порушують функції ендокринної та серцево-судинної систем, крові та нирок. При їх циркуляції у довкіллі відбувається поступове накопичення їх по мірі переходу від простіших до складніших організмів (Брагинский, 1972; Справочник …, 1974).

При проведенні пошуку, у доступній нам науковій літературі вдалося виявити невелику кількість робіт щодо вмісту хлорорганічних пестицидів у рибах водойм Полісся. Проте це і не дивно, адже до 1991 р. подібна інформація була закритою і лише зрідка друкувалась у матеріалах для службового використання.

Річний змив ДДТ, ГХЦГ, метафосу, хлорофосу та інших речовин у річки досягає 10 % від кількості, що знаходиться у ґрунті, і 40 % – у сніговому покриві водозбору. Є дані, згідно з якими, кількість хлорорганічних пестицидів, що виноситься у річки, може досягати 90 % початкового вмісту у ґрунті (Дегодюк та ін., 1992).

Незважаючи на те, що використання ДДТ заборонене в Україні та із 1990 р. цілком припинені поставки стійких хлорорганічних пестицидів у країну, вищевказані пестициди зберігатються у навколишньому середовищі через їх високу стабільність і здатність накопичуватися у природних об’єктах. Екологічною нормою для води рибогосподарських водойм була і є повна відсутність хлорорганічних пестицидів. Висока стійкість ДДТ (30−50 років) та ГХЦГ – (близько 15 років) у довкіллі за властивості накопичення у рибах (особливо у їх жировій тканині) становила певну загрозу довкіллю. Усього за 15 років до заборони у 1965 р., у Західному Поліссі використано з активно діючою речовиною близько 10 000 т ДДТ та 8 000 т ГХЦБ (Гриб, 2009). У 1970–1980-ті рр. у рибах водосховищ і ставків Західного Полісся України (у басейнах річок Устя, Горинь, Західний Буг) фіксували вміст хлорорганічних пестицидів, а саме ДДТ (500–2800 мкг/кг сирої маси), ДДД (640–1230), ДДЕ (300–5000 мкг/кг сирої маси). У коропі із оз. Луки (Шацькі озера) зафіксовано 200 мкг/кг сирої маси ДДТ і 340 мкг/кг сирої маси ДДЕ (Гриб, 2009). У рибі оз. Світязь у 1975 р. знайдено ДДТ (70–90 мкг/кг) і ДДД+ДДЕ (110–200 мкг/кг сирої маси) (Гриб, 2009).

Дослідження вмісту хлорорганічних пестицидів у рибах водойм і водотоків українського Полісся входило до програми експедиції з визначення екологічного стану транскордонних ділянок річок басейну Дніпра на території України у 2000–2001 рр. (Васенко, Афанасьев, 2002). За результатами проведених досліджень (табл. 1), стійкі хлорорганічні пестициди (α-, β-, γ — ГХЦГ, ДДТ, ДДД, ДДЕ) зафіксовані в усіх зразках різних видів риб (як мирних, так і хижаків – лин, карась золотий, карась сріблястий, лящ, плоскирка, краснопірка, щука, окунь, сом) і водних безхребетних у гідроекосистемах річок Прип’ять, Стохід, оз. Нобель, Горинь, Уборть, Десна, Сейм, Київському водосховищі.

Хлорорганічні пестициди поза забороною їх застосування визначаються як залишкові концентрації, накопичені у жировій тканині та інших органах риб. Порядок їх вмісту в окремих ділянках Полісся знижується, однак залишається високим через глобальний характер забруднень цими токсичними речовинами та багатотонні «депо» у ґрунтах та болотах. Посиленому транспорту і вимиванню із ґрунтів хлорорганіки сильно «допомагають» високі концентрації гумусових речовин і фульвокислот у водах Полісся (Осадча, Осадчий, 2013).

Таблиця 1. Вміст хлорорганічних пестицидів (мкг/кг)
у м’язах риб річок і водойм Полісся (за Васенко, Афанасьев, 2002)

Станція

Дата

Види

Вік

α-ГХЦГ

β-ГХЦГ

γ- ГХЦГ

ДДТ

ДДЕ

ДДД

р. Прип’ять,
с. Сенчиці

2.10.

2000

 

17.05.

2001

щука

4+

< 0,4

< 2,0

< 0,4

< 4,0

1,7

< 2,0

лящ

4+

< 0,4

< 2,0

< 0,4

< 4,0

8,2

< 2,0

краснопірка

2+

< 0,4

< 2,0

< 0,4

< 4,0

2,4

< 2,0

карась сріблястий

3+

< 0,4

< 2,0

< 0,4

< 4,0

2,2

< 2,0

оз. Нобель

18.05.

2001

щука

3+

< 0,4

< 2,0

< 0,4

< 4,0

5,2

2,5

лящ

5+

1,95

< 2,0

< 0,4

< 4,0

16,5

8,9

р. Прип’ять,
гирло

27.05.

2001

лящ

5+

0,94

< 2,0

< 0,4

< 4,0

3,4

1,2

карась сріблястий

6+

< 0,4

< 2,0

< 0,4

< 4,0

1,75

< 2,0

Київське водосховище (верхня частина)

8.10.2000

лящ

5+-7+

< 0,4

< 2,0

< 0,4

< 4,0

3,1

< 2,0

25.05.

2001

краснопірка

4+

0,73

< 2,0

< 0,4

< 4,0

4,96

2,16

лящ

3+

0,60

< 2,0

< 0,4

< 4,0

13,09

4,88

Насьогодні поводження з пестицидами (включаючи запаси застарілих і непридатних хімікатів) регулюють міжнародні природоохоронні угоди: Стокгольмська конвенція про стійкі органічні забруднювачі (СОЗ), Роттердамська конвенція про процедуру попередньої обґрунтованої згоди щодо окремих небезпечних хімічних речовин і пестицидів у міжнародній торгівлі, Базельська конвенція про контроль за транскордонним перевезенням небезпечних відходів, Міжнародний кодекс із поширення та використання пестицидів.

Стокгольмська конвенція відкрита для підписання у травні 2001 р. і набула чинності лише три роки по тому – у травні 2004 р. Такий швидкий процес доводить, що країни з особливою увагою поставилися до положень конвенції, яка регулює поводження із 12 спеціально обраними особливо небезпечними органічними речовинами. Із 12 речовин, перерахованих у конвенції, 8 – застарілі та заборонені пестициди (дихлор-дифеніл-трихлоретан (ДДТ), алдрін, діелдрін, ендрін, хлордан, мірекс, токсафен, гептахлор). Усі вони (крім ДДТ) не тільки давно заборонені, а і виробництво їх припинено. Залишилися тільки невитраченими запаси у сховищах і забруднені ними ґрунти. Що стосується ДДТ, багато країн досі використовують його проти небезпечних тварин – переносників малярії та кліщового енцефаліту.

За даними офіційної статистики, із часів колишнього СРСР у країні накопичилося близько 20 тис. т непридатних і заборонених пестицидів. Близько половини їх загальної кількості – ДДТ та інші хлорумісні пестициди. Найбільша кількість непридатних пестицидів (за даними Екологічного центру) знаходиться у Київській (2,5 тис. т), Сумській (2,5 тис. т) і Вінницькій (1,5 тис. т) областях. Основна маса непридатних і заборонених пестицидів зберігається у непристосованих приміщеннях.

Наявність пестицидів у рибі, як харчовому продукті людини, може привести до негативних наслідків для здоров’я. СанПіН 42-123-4540-87, що діє на території України донині, регламентує санітарні норми вмісту пестицидів у харчових продуктах. Згідно них, сумарний вміст ізомерів гексахлорциклогексану не повинен перевищувати для прісноводної риби 0,03 мг/кг, а ДДТ та його метаболітів – 0,3 мг/кг.

Досить довгий час, а особливо у 1970–1980-ті роки, у наукових колах і серед громадськості України штучно підтримувалася думка, що проблеми хлорорганічних забруднювачів довкілля вже не існує, і внесені пестициди практично розпалися. Дослідження, проведені у другій половині 1990-х рр. та на початку ХХІ ст. показали, що ці твердження помилкові. За дослідженнями, проведеними у басейні Дніпра (Васенко, Афанасьєв, 2002), в усіх зразках органів і тканин риб знайдені стійкі хлорорганічні пестициди та їх метаболіти. Рівні накопичення їх різні для різних видів тварин і типів гідроекосистем, проте вони скрізь фіксуються і зовсім не розпалися чи деградували, а постійно перерозподіляються по компонентах гідроекосистем, накопичуючись у гідробіонтах вищих трофічних ланок.


Zoocenosis — 2013
Біорізноманіття та роль тварин в екосистемах: Матеріали VІІ Міжнародної наукової конфе ренції. – Дніпропетровськ: Адверта, 2013. – С. 78-81.

Розповісти колегам:

Опубликовать в Google Plus
Опубликовать в LiveJournal
Опубликовать в Мой Мир
Опубликовать в Одноклассники