Комплекс турунів (Coleoptera, Carabidae) солонцово-солончакової тераси р. Самара (Дніпропетровська область)

УДК 595.762.12:591.5

В. О. Слинько
Дніпропетровський національний університет ім. Олеся Гончара, Дніпропетровськ, Україна

V. O. Slin’ko
Oles’ Honchar Dnipropetrovsk National University, Dnipropetrovsk, Ukraine

Carabidae – в основному, мешканці підстилки та верхніх шарів ґрунту – швидко реагують на зміни умов навколишнього середовища, тому їх часто використовують у біоіндікаціонних дослідженнях. Крім того, вони відіграють важливу роль в агроценозах, знищуючи велику кількість шкідників сільськогосподарських культур. Фауна турунів гігрофільних біотопів степової зони України налічує близько 200 видів. Велика частина видового складу припадає на гігрофільні біотопи солонців і солончаків. Дослідження проводили на 5 пробних ділянках солонцово-солончакової тераси р. Самара у 2007–2012 роках за стандартними методиками (Гиляров, 1941; Грюнталь, 1981; Методы …, 1975).

У результаті досліджень виявлено 60 видів турунів, які відносяться до 23 родів: Acupalpus, Agonum, Amara, Anisodactylus, Anthracus, Badister, Bembidion, Blethisa, Chlaenius, Demetrias, Drypta, Dyschirius, Elaphrus, Loricera, Odacantha, Omophron, Oodes, Poecilus, Pogonus, Pogonistes, Pterostichus, Stenolophus і Tachys. За чисельністю домінують види Bembidion і Pogonus (23,9 і 22,1 % відповідно). На другому місці – Stenolophus (11,9 %) і Dyschirius (11,4 %). Мінімальна чисельність характерна для родів Anthracus і Amara (менше 0,1 %). Видовий склад окремих пробних ділянок значно відрізняється між собою (залежно від ступеня розвитку підстилкового горизонту, мінералізації водойми та ступеня розвитку рослинного покриву). На ділянках, де процес засолення ґрунту іде інтенсивніше, значно зростає кількість видів турунів та різноманіття їх угруповань.

Розглянуто також екоморфічну структуру карабідофауни. При виділені екоморф (Шарова, 1981) ураховують такі характеристики видів: біогеоценотичний ярус, який займають особини, особливості активності протягом доби, тип живлення, а також деякі морфологічні особливості (форма, скульптура та забарвлення тіла, тип ніг, мандибул, органів чуття, розвиток крил). При дослідженні навколоводних біотопів Присамар’я виділено 10 життєфих форм турунів: 8 форм зоофагів і 2 – міксофітофагів. На солонцово-солончаковій терасі знайдено види всіх 10 життєвих форм. Зоофаги стратобіонти-скважники поверхнево-підстилкові – супердомінанти, їх частка серед інших груп складає майже 60,0 %. Менше 1,0 % складають зоофаги стратобіонти-скважники ендогеобіонти, міксофітофаги геохортобіонти гарпалоїдні та зоофаги псаммоколімбети прибережні.

Усі види, знайдені під час досліджень, можна поділити на 8 груп за сухою вагою: види, вагою менше 1,0 мг, 1,0–1,9, 2,0–3,9, 4,0–7,9, 8,0–15,9, 16,0–31,9, 32,0–63,9 і понад 64,0 мг. На солонцово-солончаковій терасі знайдено види всіх вагових груп. Тут розмірно-вагова структура угруповань турунів найбільш вирівняна, її можна вважати оптимальною для угруповань не тільки гігрофільних місцеперебувань, а й, навіть, більшості інших непору-шених природних екосистем степової зони України. Максимальна чисельність характерна для видів масою 2,0–3,9 і менше 1,0 мг (23,9 і 23,1 % відповідно), субдомінанти – 1,0–1,9 мг (18,1 %). Однакову частку складають види 2,0–3,9 і 8,0–15,9 мг (по 15,5 %). Види масою понад 32,0 мг складають менше 1,0 %. Таким чином, навколоводні екосистеми солонцово-солончакової тераси мають складну таксономічну, екоморфічну та розмірно-вагову структуру угруповань турунів, зберегли високий рівень різноманіття, потребують подальшого вивчення та охорони.


Zoocenosis — 2013
Біорізноманіття та роль тварин в екосистемах: Матеріали VІІ Міжнародної наукової конфе ренції. – Дніпропетровськ: Адверта, 2013. – С. 168-169.

Розповісти колегам:

Опубликовать в Google Plus
Опубликовать в LiveJournal
Опубликовать в Мой Мир
Опубликовать в Одноклассники