Про знахідки рідкісного виду сирфід Eriozona syrphoides (Diptera, Syrphidae) на території Українських Карпат

УДК 595.773.1+57.017.5

В. Ю. Шпарик, А. Г. Сіренко
Прикарпатський національний університет ім. Василя Стефаника, Україна

V. Y. Shparyk, A. G. Sirenko
Vasyl Stefanyk Precarpathian National University, Ukraine

Eriozona syrphoides (Fallеn, 1817) (Diptera, Syrphidae) – один із найбільш рідкісних видів сирфід фауни Палеарктики. Вид недостатньо досліджений. У багатьох країнах Європи, які входять до ареалу цього виду, відмічено тільки окремі випадки спостереження особин цього виду. Вважається, що цей вид має транспалеарктичний бореально-монтанний ареал, але в рамках ареалу зустрічається розсіяно. В Європі вид найчастіше зустрічається в Альпах, на Вогезах, Арденах, у Швейцарії. На Британських островах був уперше виявлений у 1968 році в Уельсі (Камбрії), потім – у горах Шотландії та на південному березі Англії. Вид приурочений до хвойних лісів. Личинки E. syrphoides (Fall.) – хижі, вузькоспеціалізовані (живляться винятково шкідливими попелицями роду Cinara на хвої ялини). Вважається, що личинки E. syrphoides (Fall.) живуть і живляться винятково на ялинах, але цей вид віддає перевагу лісам, де крім ялини зустрічається сосна та ялиця. Імаго – типовий нектаро- та полінофаг, віддає перевагу квітам рослин родини Umbelliferae, рідше квітам рослин родів Cirsium, Crataegus, Epilobium, Sorbus, Heracleum, Succisa, Valeriana. Автори відмічали в Українських Карпатах відвідання імаго цього виду рослин родини зонтичних, айстрових і квітів Filipendula ulmaria L. Вважається, що імаго має два піки активності: з кінця травня до середини червня і наприкінці серпня.

Вид на території України виявлений в Карпатах. Рідкісний, але досі не включений до «Червоної книги України». E. syrphoides (Fall.) потребує дослідження та охорони як рідкісний та безумовно корисний для лісового господарства. Дані про поширення цього виду в Українських Карпатах і локалізацію мікропопуляцій, які потребують охорони, фрагментарні та потребують уточнення.

Дані про місцезнаходження популяцій виду в Українських Карпатах зібрані з 2000 по 2012 роки включно. Дослідження охоплювали переважно Передкарпаття, північний макросхил Українських Карпат, гірські масиви Свидовець і Мармароси – Закарпаття та республіка Румунія. Комах збирали у різних біотопах на різних висотах (250–2000 м над рівнем моря). Комбінували методи косіння та відлову на квітах різних покритонасінних.

У результаті досліджень 2000–2012 років виявлено, що E. syrphoides (Fall.) зустрічається на території Українських Карпат у таких локалітетах.

1. Урочище «Межирічі» гірського масиву Ґорґани, 10 км на пд. від с. Стара Гута, прирічкові луки на берегах р. Бистриця Солотвинська, оточені ялиново-ялицевим лісом, 840 м н. р. м. Відмічений на зонтичних 12.08.2003 р.

2. Полонина «Погар» гірського масиву Ґорґани, між горами Ігровець і Сивуля, 1400 м н. р. м., виявлений 08.07.2012 р. на айстрових на полонині та серед ялиново-ялицевого лісу.

3. Урочище «Ельми» на околиці заповідника «Ґорґани», на прирічкових луках р. Зуб­рівка, в районі впадіння в р. Зубрівка потоку Федоцил (15 км від. с. Зелене), на висотах 790–804 м н. р. м. Відмічений 10.07.2001, 05.07.2003, 05.08.2004, 20.06.2012 р. на айстрових, зонтичних та Filipendula ulmaria L.

4. Урочище «Шибене» гірського масиву Чорногора, с. Зелене, прирічкові луки на берегах потоку Шибений (приток р. Чорний Черемош), 900 м н. р. м., на зонтичних і айстрових, 15.08.2002 р.

5. Урочище «Альбін» гірського масиву Чивчини, 10 км на зх. від с. Буркут, прирічкові луки, 910 м н. р. м., на зонтичних, 26.06.2003 р.

6. Урочище «Женець» гірського масиву Ґорґани, присілок Женець с. Татарів, прирічкові луки поблизу потоку Женець, на зонтичних, 10.08.2001, 20.06.2008 р.

7. Узлісся мішаного лісу в околицях с. Волосів (10 км на зх.), на зонтичних, 420 м н. р. м., 10.08.2004 р. (С. Я. Мельник, leg.).

Загалом виявлено 7 локалітетів, які, очевидно, можна вважати місцезнаходженням мікропопуляцій цього виду сирфід на території Українських Карпат і Передкарпаття. Ці мікропопуляції ізольовані гірськими хребтами та досить великими територіями на яких знахідок виду не зареєстровано. Враховуючи схильність сирфід до досить далеких міграцій і перельотів, не виключено, що всі виявлені локалітети – частини однієї великої карпатської популяції або груп популяцій. Хоча, міграції E. syrphoides (Fall.) не досліджені і, не виключено, що ми маємо справу з істиними популяціями, між якими рівень обміну особинами не перевищує 0,01 % на покоління.

Автори рекомендують включити E. syrphoides (Fall.) до «Червоної книги України».


Zoocenosis — 2013
Біорізноманіття та роль тварин в екосистемах: Матеріали VІІ Міжнародної наукової конфе ренції. – Дніпропетровськ: Адверта, 2013. – С. 184-185.

Розповісти колегам:

Опубликовать в Google Plus
Опубликовать в LiveJournal
Опубликовать в Мой Мир
Опубликовать в Одноклассники