Оцінка мікробоценоза нір Vulpes vulpes у підсистемі зооекологічного моніторингу Придніпров’я

УДК 599.742.12:591.5

Ю. П. Бобильов, А. М. Кравченко
Дніпропетровський національний університет ім. Олеся Гончара, Дніпропетровськ, Україна

Y. P. Bobylyov, A. M. Kravchenko
Oles’ Honchar Dnipropetrovsk National University, Dnipropetrovsk, Ukraine

Для характеристики стану популяцій наземних хребетних тварин необхідно мати чітку уяву про їх природну диференціацію в ландшафтному, біогеоценотичному та типологічному аспектах. Диференціація територій Придніпров’я за ступенем антропогенної трансформації природних комплексів повинна здійснюватися не тільки за розповсюдженням, рівнем і типом господарського навантаження, а і за станом генофонду тваринного світу. Лисиця звичайна виступає як вид-індикатор для оцінки середовища Придніпров’я з 1986 року. Мобільність, екологічна пластичність, значущість (у тому числі епізоотична), висока щільність населення лисиці звичайної – об’єктивні інтегральні показники даного виду. Разом із цим, антропогенні фактори не мають істотного значення для лисиці. Щільність популяцій лисиці, вища за середню, трансформація територій і втрата контролю за станом даного виду загрожують серйозними наслідками, у тому числі, для біорізноманіття новостворених особливо охоронюваних територій області. Т. Кимбол показує, що термін «якість середовища» доволі суб’єктивний, а критерії якості навколишнього середовища виділити доволі складно. Тому реальними характеристиками цінності територій для збереження генетичного фонду хребетних є стан індикаційних видових комплексів.

Матеріали для роботи збирали на базі Присамарського міжнародного біосферного стаціонару ім. О. Л. Бельгарда упродовж 2011–2012 років. Використано стандартні методи обліку лисиці. Мікробіологічний моніторинг проводили з використанням таких методів. Про­би ґрунту відбирали на ділянці у п’яти точках (чотири точки по кутах, одна – в центрі). Відби­рали субстрат поверхнево, стерильним інструментом (ніж, шпатель) – 0,5 кг в одній норі. Зразки поміщали у стерильний посуд і доставляли в лабораторію. За відсутності можливості негайних досліджень, зберігали зразки при температурі +4…+5 °С, але не більше 24 годин (Методические указания по санитарно-микробиологическому исследованию почв, 1977).

Використано пряму мікроскопію (фарбування за Грамом) середовищ накопичення (універсальне поживне щільне середовище МПА), виділені групи пересівали на диференцію­вально-діагностичне середовище (вісмут-сульфід-агар для шигел і сальмонел; Кеслера на ендобактерії; МПА – загальна кількість бактерій; агар Плоскирева, Левіна, Ендо, Олькініцький). Підраховували за методом Коха.

Біотопічному розподілу нір надається велике значення. Головними умовами вибору місця для нір вважають ґрунтові умови, чинники занепокоєння та кормову базу. У роботі вивчено 24 типи нір лисиці звичайної (плакор, байрак, пристін та арена). Вид віддає перевагу плакору (50 % вивчених нір). Привододільно-балковий ландшафт, сухувата в’язово-ясенева діброва, тип лісорослинних умов – суглинок сухуватий, тип екологічної структури напівтіньо­вий, третього вікового ступеня з чагарниковим підліском, трав’яниста степова рослинність. Тип ґрунту – лесові породи, суглинок сухий. Знаходяться на пологому та на крутому схилі, у верхній і середній його частині.

На одному рівні знаходяться за обранням лисицею байрак і арена. У байраці розташо­вано 21,5 % нір: привододільно-балковий ландшафт, на крутому схилі південної експозиції, у верхній його частині. Тип лісу – розріджена байрачна діброва. Підлісок слаборозвинений, трав’яний покрив помірний. Тип ґрунту – чорнозем лісовий. На другій терасі долинно-терасового ландшафту (арені) розташовано теж 21,5 % нір. Тип лісу – сухуватий сосновий бір, підліска немає, трав’яний покрив слабкий. Тип ґрунту – супісок. Знаходяться на узліссі. У при­стіні долини р. Самара розташовано 7,0 % нір. Придолинно-балковий ландшафт, чорно­кленова діброва, підлісок помірний. Трав’яний покрив помірний. Тип ґрунту – лесова порода. Крутизна схилу відіграє велику роль, оскільки визначає стік дощових вод. Лисиця обирає місця з пологим схилом.

Мікробоценоз у місці існування тварини є показником стабільності екосистеми, тому дослідження мікрофлори усередині нори необхідні для біологічної ідентифікації зооценозу, представником якого є лисиця звичайна. Нірний простір являє собою складну екосистему, в якій домінують сапрофітні мікроорганізми. Загальна кількість сапрофітних бактерій у норах на плакорі становить 1,17·107–1,21·108, у байраку – 1,21·107–1,32·107 г–1 ґрунту.

Найбільша кількість E. coli – у норах на плакорі (1,4·103), найменша – у байраці (0,07·103). У контрольних пробах показник різко відмінний: на плакорі – 0,09·103, у байраці – 0,8·103. Такі розбіжності за кількістю кишкової палички свідчать про різний ступінь екскреторного забруднення внаслідок життєдіяльності тварин.

Найвищій титр нітрифікуючих бактерій спостерігається в норах у байраці, найменший – у норах на плакорі (пригнічення сапрофітної мікрофлори внаслідок підвищення coli-титру). У контрольних зразках титри нітрифікаторів майже однакові (0,09·103 та 0,10·103), що свідчить про однакову швидкість трансформації органічних речовин.

Найвищій титр C. perfringens – у пробі нір із плакору (0,03·103), мінімальний – у пробі нір із байраку (0,00007·103), що свідчить про взаємозв’язок клострідій та кишкової палички. У контрольній пробі на плакорі бактерії C. perfringens відсутні, у той час як у контролі з байраку спостерігається наявність цих мікроорганізмів (0,00009·103).

Термофільні бактерії також мають різні титри залежно від розташування пробних ділянок. У пробі з нір плакору спостерігається найвищій титр (14,1·103), що є показником балансу мікробоценозу (стабільність у ланці редуцентів) і опосередковано – показником здоров’я тварини. Найнижчий показник спостерігається у пробі нір із байраку (0,029·103). У контрольних пробах спостерігається значна відмінність титрів: байрак (0,036·103), плакор (2,5·103). Отже, нори, які знаходяться на плакорі – найчистіші серед інших, а ґрунти нір у байраку забруднені (мають найменші титри звичайної мікрофлори ґрунту та наявні умовно патогенні бактерії Enterobacter sp., Hafnia sp., Salmonella sp.). Байрак є більш вологий, і чим ближчий рівень ґрунтових вод, тим сильніше нора виступає як «консерватор» патогенної та умовно патогенної мікрофлори. Наявність Enterobacter sp. пов’язана з високим титром E. coli та є показником підвищення рівня екскреторного забруднення. Наявність Hafnia sp. та Salmo­nella sp. свідчить про захворювання тварин і порушення стабільності ґрунтового мікробоцено­зу, можливо у результаті зменшення чисельності нітрифікуючих бактерій (Вінніков, 2006).

За результатами досліджень можна зробити висновок про обернено пропорційну залежність між титрами БГКП, патогенною та ґрунтовою сапрофітною мікрофлорою (нітрифікуючі бактерії та термофільні бактерії), що свідчить про значний вплив лисиці звичайної на мікробоценоз лісових ґрунтів.


Zoocenosis — 2013
Біорізноманіття та роль тварин в екосистемах: Матеріали VІІ Міжнародної наукової конфе ренції. – Дніпропетровськ: Адверта, 2013. – С. 194-196.

Розповісти колегам:

Опубликовать в Google Plus
Опубликовать в LiveJournal
Опубликовать в Мой Мир
Опубликовать в Одноклассники