Особливості біоценотичних зв’язків ропухи сірої з патогенними бактеріями Erysipelothrix rhusiopathiae

УДК 597.841+579.869.2:574.4)

О. В. Гулай*, В. В. Гулай**, С. О. Ворона***
*Інститут агроекології і природокористування, Київ, Україна
**Кіровоградський державний педагогічний університет ім. Володимира Винниченка, Кіровоград, Україна
***Науково-дослідний, експертно-криміналістичний центр при УМВС Українив Кіровоградській області, Кіровоград, Україна

А. V. Gulay*, V. V. Gulay**, S. O. Vorona***
*Institute of Agroekologii and Prirodokoristuvannya, Kyiv, Ukraine
**Vynnychenko State Pedagogical University, Kirovograd, Ukraine
***Naukovo-Doslidniy, Expertly Criminalistics Center at UMVS in Kirovogradskaja obl., Kirovograd, Ukraine

До складу екосистем входить величезна кількість живих організмів, між якими формується складне мереживо біоценотичних зв’язків, яке і визначає можливість існування тих чи інших видів у складі угруповання. Особливе значення мають живі організми, здатні суттєво впливати на різні сфери господарської діяльності людини, зокрема збудники інфекційних захворювань. Окремі із цих патогенних агентів здатні тривалий час існувати та розвиватись в об’єктах зовнішнього середовища, тому їх відносять до групи так званих «природно-вогнищевих захворювань». Одним із таких видів, що часто зустрічається на території України є еризипелотрікси (Erysipelothrix rhusiopathiae Migula, 1900).

Бактерії E. rhusiopathiae широко поширені у природі та володіють значною стійкістю до дії несприятливих факторів. Ці бактерії здатні проникати через пошкодження покривів і травний тракт в організм людини та тварин, викликаючи у них захворювання на бешиху (Erysipelas). Найбільших збитків це захворювання наносить свинарству. Бактерії бешихи патогенні не тільки для людей та сільськогосподарських тварин, їх також виявляли у багатьох видів диких ссавців, птахів, риб і безхребетних, які вважаються джерелами та переносниками збудника. З огляду на це, важливе практичне значення мають відомості щодо біоценотичних зв’язків збудника бешихи, які можуть значною мірою впливати на строки виживання, динаміку щільності популяцій і проширення цих патогенних бактерій. Значний інтерес становить вивчення зв’язків бактерій E. rhusiopathiae з тими групами тварин, які здатні існувати та активно переміщуватись між різними біотопами (наприклад, амфібіями).

Нашу увагу як один з об’єктів дослідження привернула ропуха сіра (Bufo bufo Linnaeus, 1758). У науковій літературі дані про дослідженя ропух сірих щодо зараженості збудником бешихи відсутні. З огляду на це, проведене серологічне обстеження 14 особин ропухи сірої з використанням серологічної реакції проби росту. У результаті у двох випадках одержано по­зитивний результат (екстенсивність зараження – 14,3 %). Позитивні дані серологічних дослід­жень вказують на те, що бактерії E. rhusiopathiae здатні паразитувати в організмі ропух, а отже ці амфібії можуть переносити збудників бешихи з наземних екосистем у водні та навпаки.

Проте амфібії здатні взаємодіяти з патогенними бактеріями не тільки як живителі. Шкіра ропух містить велику кількість залоз, які виділяють ряд речовин, що володіють високою біологічною активністю. Звісно, що ця біохімічна дія на бактерій з боку тварин у повній мірі може проявитись лише в умовах водного середовища.

Дорослі особини ропухи сірої зустрічаються у водоймах лише у період розмноження, в інший час населяють різноманітні біотопи з достатньою для них вологістю (ліси, парки, присадибні ділянки тощо). І хоча нерест цих амфібій не тривалий (близько 2–3 тижнів), вони здатні помітно вливати на умови існування мікроорганізмів, концентруючись на певних ділянках водойм.

Із метою з’ясування характеру впливу шкірних виділень ропух сірих на щільність культур E. rhusiopathiae в лабораторних умовах нами проведено ряд експериментів. Змиви шкірних виділень амфібій одержували, поміщаючи дорослих ропух сірих на 1 годину у чисті склянні ємності з дистильованою водою, у співвідношені 1 : 10 маси тварин до води. Після цього одержані змиви пропускали через стерилізуючі целюлозні фільтри з порами діаметром 0,2 мкм. У дослідні пробірки вносили 0,9 см3 одержаних змивів та 0,1 см3 чистої культури E. rhusiopathiae, що вирощувалась упродовж 48 годин при температурі +36,7 ºС на серцево-м’язовому бульйоні (AES Chemunex) із додаванням 0,4 % глюкози за масою. Контрольні зразки містили аналогічні співвідношення стерильної дистильованої води та культур еризипелотріксів. Експеримент проводили за п’ятиразової повторності. Культивування дослідних і контрольних зразків проводили при кімнатній температурі (+18…+20 ºС) на розсіяному сонячному світлі. Через 48 годин визначали щільність клітин E. rhusiopathiae в дослідних і контрольних зразках. Підрахунок клітин здійснювали шляхом висіву проб, у послідовних розведеннях 1·10–6, 1·10–7 і 1·10–8 по 0,1 см3 на поверхню серцево-м’язового агару (AES Chemunex) у трьох чашках Петрі, і культивування їх за температури +36,7 ± 0,3 ºС упродовж 72 годин із подальшим підрахунком колоній, що виросли. Розраховували середню кількість живих бактерій на 1 см3.

У дослідних зразках середній вміст клітин еризипелотріксів складав 1,62 млн./см3. Уміст клітин бактерій у контрольних зразках становив 2,00 млн./см3. Зазначена різниця щільності клітин у дослідних і контрольних зразках статистично достовірна (t = 14,78 при tкр = 5,04 для рівня ймовірності р = 0,001). Оскільки щільність бактерій у дослідних зразках була в середньому на 19,0 % нижчою, ніж у контролі, можна зробити висновок: шкірні виділення ропух сірих володіють бактеріостатичною активністю відносно E. rhusiopathiae.

У природних умовах між бактеріями E. rhusiopathiae та ропухами сірими формуються топічні типи біоценотичних зв’яків. Завдяки своїм переміщенням упродовж року між водними та наземними екосистемами (нерест, зимівля, міграція молодих особин, що завершили метаморфоз) ропухи сірі здіснюють перенесення специфічної супутньої та патогенної мікрофлори та паразитофауни між цими біотопами. У результаті цього між цими видами формуються також форичні зв’язки.


Zoocenosis — 2013
Біорізноманіття та роль тварин в екосистемах: Матеріали VІІ Міжнародної наукової конфе ренції. – Дніпропетровськ: Адверта, 2013. – С. 203-205.

Розповісти колегам:

Опубликовать в Google Plus
Опубликовать в LiveJournal
Опубликовать в Мой Мир
Опубликовать в Одноклассники