Характеристика флори лісів Приорілля, як складової частини лісової рослинності Північного Степу

УДК 581.9(477.63)

Б. О. Барановський, О. М. Масюк, Д. В. Орищенко
Дніпропетровський національний університет імені Олеся Гончара,
Дніпропетровськ, Україна
B. O. Baranovsky, O. M. Masyuk, D. O. Oryshchenko
Oles Honchar Dnipropetrovsk National University, Dnipropetrovsk, Ukraine

Степові ліси в чужій для них обстановці Степу розвиваються в умовах географічної невідповідності та виступають як екстразональний тип рослинності. На загальному фоні пануючих безлісих просторів вони представляються у вигляді смуг уздовж русел річок і в глибоких балках, де близьке залягання ґрунтових вод забезпечує формування сприятливих для лісових видів лісорослинних умов. Тут ліс знаходиться в умовах своєї «екологічної відповідності». Саме лісорослинні умови визначають склад і структуру степових лісів, які, маючи велику специфічність, несуть на собі відбиток «зональних чинників», у першу чергу, жаркого, посушливого клімату, навколишньої флори та фауни (Бельгард, 1950).

У північно-степовій підзоні України ліси поділяються на соснові (бори), дубові (діброви), вербові (вербняки) та тополеві (осокірники) (Бельгард, 1950). Соснові ліси розповсюджені у долинах великих (Дніпро) і середніх річок (Оріль, Самара) на других терасах (аренах). Основу соснових лісів складає сосна звичайна. Чагарниковий і трав’яний покрив представлений в основному ксерофільними та оліготрофними видами. Трав’яниста, мохова та лишайникова флора арени складається переважно з поєднання лісових видів зі степовими, лучними та болотними.

Дубові ліси поділяються на долинні (заплавні) та байрачні. Тут деревний ярус, крім дуба, представлений також іншими деревними породами, такими як ясен звичайний (Fraxinus excelsior L.), липа, клен польовий (Acer сampestre L.), клен гостролистий (Acer platanoides L.) і в’язи (Ulmus foliacea Gilib., U. laevis Pall.). Чагарниковий і трав’янистий ярус представлений мезофітними, мезотрофними або мегатрофними видами.

Заплавні ліси поділяються на тривалозаплавні (заплава Дніпра) та короткозаплавні (заплави Самари та Орілі). Розміщення деревно-чагарникових видів у заплаві значною мірою визначається такою їх екологічною властивістю, як заплавовитривалість, тобто пристосуванням рослинного організму до своєрідних умов весняних повеней. Тому у тривалозаплавних умовах присутні вербняки та осокірники, які відсутні у короткозаплавних умовах (Бельгард, 1950).

Флора заплавних лісів Приорілля відрізняється значним видовим різноманіттям. Деревні та чагарникові породи представлені тут майже всіма видами, притаманними дібровам. Крім широко поширеного дуба звичайного (Quercus robur L.) тут зустрічаються його звичайні супутники: ясен звичайний (Fraxinus excelsior L.), липа серцелиста (Tilia cordata Mill.), в’язові (Ulmus foliacea Gilib., U. laevis Pall.), клени (Acer platanoides L., A. campestre L., A. tataricum L.). Із чагарників поширені ліщина звичайна (Corylus avellana L.), бересклет європейський (Evonymus europaea L.) тощо. Крім зазначених видів у зволожених едафотопах можуть зустрічатися верби (Salix alba L., S. fragilis L., S. triandra L.), тополі (Populus nigra L. і P. alba L.), характерні також для тривалозаплавних лісів.

Рослинний покрив короткозаплавних лісів, незважаючи на деякі домішки тривало- та середньозаплавних лучних і болотних рослин, в основній своїй масі представлений лісовими (дібровними) видами. У першу чергу треба вказати на наявність так званих представників дібровного широкотрав’я: зірочника ланцетовидного (Stellaria holostea L.), копитняка європейського (Asarum europaeum L.), медунки темної (Pulmonaria obscura Dum.) і багатьох інших, а також цілої низки весінніх ефемероїдів.

У короткозаплавних лісах значно зростає кількість видів і, крім цього, збільшується кількість лісових видів, які сприяють утворенню однорідних лісових біоценозів. У лісах, що перебувають у незадовільних лісорослинних умовах (засолені та заболочені ґрунти, антропогенно трансформовані ділянки), спостерігається вторгнення лучних, болотних, галофільних, а також рудеральних видів.

В умовах арени з деревних і чагарникових видів зустрічаються сосна (Pinus silvestris L.), дуб (Quercus robur L.), береза пухнаста (Betula pubescens Ehrh.), осика (Populus tremula L.), верба гостролиста (Salix acutifolia Willd.), сіролоз (Salix cinerea L.), рокитники (Cytisus ruthenicus L. і C. borysthenicus Grun.), бересклет бородавчатий (Euonymus verrucosus Scop.) і деякі інші оліго- та мезотрофні види.

У судібровах, де ґрунтові умови в межах арени досягають максимальної родючості, крім оліго- та мезотрофів, зустрічаються пермезотрофи (липа серцелиста (Tilia cordata Mill.)), субмегатрофи (вільха чорна (Alnus glutinosa L.)) і навіть мегатрофи (ліщина звичайна (Corylus avellana L.) і бересклет європейський (Evonymus europaea L.)).

У складі флори трав’янистого ярусу у борах і суборах панують оліго- та мезотрофи, а в судібровних біоценозах починають домішуватися мегатрофні види. На безлісих ділянках арени (галявинах, узліссях) поширена флора піщаного степу: типчак Беккера (Festuca вeckeri Hack.), кипець сизий (Koeleria glauca Spreng.), ковила піщана (Stipa pennata subsp. sabulosa (Pacz.) Tzvelev), сухоцвіт піщаний (Helichrysum arenarium L.), волошка піщана (Centaurea borysthenica Grun.), льнянка пахуча (Linaria odora (M.B.) Fisch.), деревій Гербера (Achillea gerberi Willd.) і багато інших.

Флора лісових біоценозів долини Орілі включає чимало ендемічних і реліктових видів, а також видів із північним ареалом, які не притаманні флорі Степу України. Загальна кількість лісових видів у флорі долини Орілі сягає 154, що складає 16 % загального видового різноманіття (940 видів).


Zoocenosis — 2015
Біорізноманіття та роль тварин в екосистемах: Матеріали VІІІ Міжнародної наукової конференції. – Дніпропетровськ: Ліра, 2015. – С. 7-8.

Розповісти колегам:

Опубликовать в Google Plus
Опубликовать в LiveJournal
Опубликовать в Мой Мир
Опубликовать в Одноклассники