Картографічна характеристика рослинності заплави р. Самара

УДК 528.9:581.9(477.63)

Н. В. Іваницька, Т. І. Єременко, О. В. Котович
Дніпропетровський національний університет імені Олеся Гончара, Дніпропетровськ, Україна, nella.ivanitskaya.87@bk.ru

N. V. Ivanytska, Т. І. Yeremenko, О. V. Kotovich
Oles Honchar Dnipropetrovsk National University, Dnipropetrovsk, Ukraine

Геоботанічне картографування – відображення географічного поширення типологічних підрозділів рослинності (асоціацій, груп асоціацій, формацій), а також їх просторових комбінацій (комплексів, поєднань, рядів). Перспективи розвитку картографування визначаються безперервним швидким ростом споживання карт і підвищенням їх ролі у господарстві, культурному будівництві та навчально-дослідній діяльності. На сучасних геоботанічних картах надається різнобічна характеристика рослинного покриву: показується флористичний склад рослинних угруповань, динаміка рослинного покриву. Заплава р. Самара кожен рік заливається талими водами та являє собою сполучення лучної, лісової та водно-болотної рослинності. Співвідношення між цими типами рослинності залежить у першу чергу від тривалості повені. Об’єкт наших досліджень – просторова диференціація рослинного покриву заплави р. Самара в межах другого генерального моніторингового профілю Присамарського біосферного стаціонару імені О.Л. Бельгарда. На основі польових обстежень складено геоботанічну карту.

У заплавах із нетривалим терміном заливання заплавні діброви поєднуються з луками та, меншою мірою, з болотами та озерами. Тут має місце солонцева та солончакова рослинність. До заплави у багатьох місцях безпосередньо прилягає піщана тераса (арена) з горбистим (еоловим) рельєфом. Рослинний покрив арен відрізняється великим різноманіттям: поряд із голими та слабко зарослими пісками зустрічаються ділянки піщаного степу. Тут роз­ташувався Самарський бір, де піщані степові ділянки чергуються із сосняками, березняками, вільшаниками та торф’яними болітцями, що включають ряд північних видів (папороті, плауни, обхідні, торф’яні мохи тощо).

В умовах підвищеного дюнного рельєфу формується боровий комплекс із ділянками степу, які складаються з піщаних (псамофітних) видів – дерновиннях злаків та різнотрав’я. У негативних елементах рельєфу розташовані більш вологі типи сосняків та березняків зі слідами олуговіння та заболочення. У понижених ділянках бору в районі, який прилягає до третьої тераси, розповсюджені суборі (дубососняки). Поблизу озеровидних знижень зустрічаються ділянки дубів. Самарський бір характеризується багатим та різноманітним флористичним складом.

На третій терасі панують засолені ґрунти із характерною для них галофітною рослинністю, до складу якої входять приморські види. Самарська арена – форпост розповсюдження у степовій зоні низки північних рослин (41 вид). Тут знаходяться такі північні реліктові види, як плаун звичайний або булавовидний (Lyсopodium clavatum L.), хвощ лісовий (Equisetum sylvaticum L.), щитник чоловічий (Dryopteris filix-mas (L.) Schott) та деякі субсередземноморські релікти.

Як первинні дані використано типологічну схему лісів степової зони УРСР (Бельгард, 1950). Згідно зі схемою досліджена територія відповідає таким типам лісів: Dn’2 (свіжа в’язово-ясенева діброва з розхідником), Dn’2–3 (в’язово-ясенева діброва з кропивою), Dn’4 (вільшаник із сирим великотрав’ям), Dn’5 (вільшаник із болотним великотрав’ям), E’2 (в’язово-чорнокленний дубняк із розхідником) та В (дубо-сосняк із сухим різнотрав’ям). Як порівняльний матеріал використано характеристику короткозаплавних лісів, взяту з книги «Лесная растительность юго-востока УССР» (Бельгард, 1950). За даними цього літературного джерела широко розповсюджені такі деревні види, як дуб (Quercus robur L.), липа (Tilia cоrdata L.), в’язові (Ulmus foliacea, U. laevis, U. suberosa, U. montana), клени (Acer platonoides L., A. campestre L., A. tataricum L.), вільха (Alnus glutinosa L.). Серед чагарників розповсюджені ліщина (Corylus avallana L.), бруслина (Evonymus europaea L., E. verrucosa Scop.), свидина (Cornus sanguinela D.). У вологих едафотопах зустрічаються верби (Salix alba L., S. fragslis L.), тополі (Populus alba L., P. nigra L.).

Видовий склад заплави р. Самара в межах району досліджень змінився. Липа (Tilia cоrdata L.), клени (Acer platonoides L., A. campestre L.), бруслина (Evonymus europaea L., E. verrucosa Scop.), свидина (Cornus sanguinea D.) зустрічається лише в поодиноких випадках. Домінують дуб звичайний (Quercus robur L.), сосна звичайна (Pinus sylvestris L.), тополя чорна (Populus nigra L.), верба біла (Salix alba L.), вільха чорна (Alnus glutinosa (L.) Gaerth.), в’яз гладенький (Ulmus laevis L.), клен татарський (Acer tataricum L.), ясен звичайний (Fraxinus excelsior L.), розхідник звичайний (Glechoma hederacea L.), кропива дводомна (Urtica dioica L.), яглиця звичайна (Aegopodium podagraria L.), осока волосиста (Carex pilosa L.), очерет звичайний (Phragmites australis (Cav.) Trin. ex Steud.).

Зміни видового складу лісової рослинності можуть бути викликані впливом як окремих факторів, так і їх комплексним впливом. Насамперед можна відмітити відсутність повеней протягом тривалого періоду, зміну мінералогічного та органічного складу ґрунту, зміну хімічних, фізичних і водно-фізичних властивостей ґрунту, зміну радіаційного балансу та антропогенний вплив.


Zoocenosis — 2015
Біорізноманіття та роль тварин в екосистемах: Матеріали VІІІ Міжнародної наукової конференції. – Дніпропетровськ: Ліра, 2015. – С. 28-29.

Розповісти колегам:

Опубликовать в Google Plus
Опубликовать в LiveJournal
Опубликовать в Мой Мир
Опубликовать в Одноклассники