Ваточник сирійський (Asclepias syriaca) як трофічний об’єкт шкідників сільського господарства та методи контролю його чисельності

УДК 632.93:632.51

О. С. Папка
Полтавська державна аграрна академія, Полтава, Україна

O. S. Papka
Poltava State Agrarian Academy, Poltava, Ukraine

Ваточник сирійський (Asclepias syriaca L.) володіє декількома властивостями, які роблять його ідеальним бур’яном (sensu Newsome, Noble, 1986): він є багаторічником (Тарасов, 2005, 2012), здатний до репродукції вегетативними органами (Bhowmik, Bandeen, 1976; Bhowmik, 1978), успішний конкурент (Yenish et al., 1997), демонструє алелопатичний потенціал (Kazinczi et al., 2004). За екологічними властивостями ваточник сірійський – багаторічник, коренепаростковий вегетативнорухливий геофіт (зимуючі точки відновлення знаходяться під землею), мезотроф, мезофіт, мегатерм, сціогеліофіт, ентомофіл (запилення відбувається за допомогою комах), анемохор, рудерант. Адвентвний вид, який походить із Північної Америки (Тарасов, 2012).

Механічна обробка ґрунту – один із головних агротехнічних заходів знищення бур’янів (Баздырев, 1999). У сучасних умовах, коли головний тренд розвитку сільського господарства – технології, які найменше впливають на навколишнє середовище, значення агротехнічних прийомів дедалі зростає (Горобець та ін., 1998; Кобець та ін., 2015). Складний характер екологічних взаємодій, які виникають унаслідок впливу на екосистему різних способів обробки ґрунту приводить до необхідності організації складних планів польових експериментів, для обробки результатів яких необхідно застосування ієрархічних статистичних процедур.

Дослідження різних способів обробки на профільний розподіл насіння ваточника сирійського свідчить про те, що близько 40 % насіння за чизельної обробки ґрунту або дискування знаходяться у верхньому 5 см шарі зі стабільним зниженням вмісту насіння у глибших 20 см ґрунту. Відвальна оранка зумовлює те, що 50–60 % насіння перебуває у верхньому шарі ґрунту до глибини 11–16 см (Yenish et al., 1996).

Механічне видалення стебла ваточника сирійського може призвести до зворотного ефекту, оскільки це стимулює розростання з підземних бруньок. Під час культивації малі фрагменти коріння рослини можуть вирости у нову рослину, оскільки оранка обробляє ґрунт значно вище, ніж знаходиться основна кількість коріння рослини. Результативність культивації як засобу боротьби з ваточником сирійським залежить від стадії розвитку рослини на глибини культивації (Jeffery, Robison, 1971).

Знищення бур’янів шляхом механічної обробки не може бути однозначним. Вплив способу обробки залежить від стану ґрунту у період виконання роботи, вибору типу знаряддя, кратності застосування способу, кількості та частоти опадів у весняно-літній період, характеру та типу засміченості поля, біологічних властивостей бур’янів, які домінують (Куценко, Писаренко, 1991).

На необроблюваних землях ваточник сирійський та інші бур’яни утворюють значний банк насіння у ґрунті, яке знаходиться у стані спокою та являє собою велику потенційну небезпеку. Визначена нами засміченість насінням орного шару ґрунту дослідних ділянок була дуже високою – 1,5–2,0 млрд. екз./га, основна кількість насіння зосереджена у верхніх шарах ґрунту. Кількість репродуктивних стебел становить 89–98 % загальної їх кількості. На одне стебло приходиться 3,1–5,1 суцвіть та 1,8–2,9 стручків (0,6–0,9 стручків на одне суцвіття). В одному стручку у середньому міститься понад 200 насінин (Csontos, 2009).

Життєздатність насіння бур’янів втрачається значно скоріше в обробленому ґрунті, ніж у необробленому (Котт, 1947). У ґрунті, який періодично обробляється, біологічні та фізико-хімічні процеси протікають не так, як в ґрунті, який тривалий час не обробляли (Медведев, 2008). Вірогідно, що комплексом агротехнічних прийомів можна прискорити вихід насіння ваточника сирійського та інших бур’янів зі стану спокою, спровокувати його проростання та знищити. Тому необхідно дослідити питання боротьби з ваточником сирійським та іншими бур’янами – терофілами на необроблюваних землях методом провокування їх насіння до проростання, який складається у створенні для нього найсприятливіших умов у теплий період року шляхом розпушування, вирівнювання та ущільнення поверхні ґрунту або поливу, та послідуючого знищення проростків та сходів боронуванням, культивацією, міжрядною обробкою тощо (Обробіток …, 1986).

Мета даного дослідження – на основі експериментальних даних за допомогою ієрархічних процедур статистичного аналізу встановити оптимальні режими механічної обробки ґрунту як агротехнічного прийому контролю чисельності угруповання бур’янів загалом і ваточника сирійського зокрема.

У досліді вивчали вплив оранки, дискування та культивацій на засміченість земель прифермської території в навчальному господарстві «Ювілейне». Дослідні ділянки характеризувались однорічним (насіннєвим) типом засміченості. Тому система заходів боротьби повинна сприяти знищенню надземних органів бур’янів до утворення насіння, а також провокувати насіння, яке знаходиться у верхньому шарі ґрунту, до проростання. Основну обробку ґрунту проводили на глибину 20 см плугом ПЛН–4–35, а дискування – на глибину 10–12 см важкими дисками БДТ–3 в агрегаті з трактором ДТ–75М у другій половині травня. Сходи бур’янів культивували (КПС–4) із боронами на 8–10 см на початку червня. По мірі утворення нових сходів бур’янів культивацію повторювали наприкінці червня. Період між першою культивацією та другою повинен бути таким, щоб зійшла основна маса бур’янів.

Одноразова обробка суттєво не впливає на частку, яку займає ваточник сирійський в угрупованні (F = 0,16, p = 0,85). За механічної обробки на другому етапі експерименту спостерігається суттєве зменшення частки ваточника в угрупованні (F = 2,54, p = 0,05). Одноразова оранка призводить до зменшення частки цього бур’яна в угрупованні на 11,2 %, а при дискуванні зниження становить 12,8 %. Культивація після оранки знижує частку ваточника сирійського на 19,2 %, а після дискування – на 13,0 %.

Третій етап експерименту статистично вірогідно визначає частку ваточнику в угрупованні. Подвійна культивація після оранки знижує частку ваточнику на 11,2 %, а оранка після дискування та культивації – на 8,9 %. У той час як без третьої обробки після першої культивації при оранці зменшення складає 27,2 %, а при дискуванні – 17,1 %. Таким чином, третя обробка ґрунту не сприяє селективному знищенню ваточника сирійського. Вірогідно, причина цього – більша чутливість до механічної обробки ґрунту інших складових угруповання бур’янів. Конкурентна здатність ваточнику сирійського сприяє тому, що цей вид демонструє здатність захоплювати більшу площу за більшого навантаження, яке виникає внаслідок застосування агротехнічних прийомів.

Одноразове механічне знищення бур’янів шляхом оранки або дискування призводить до збільшення загальної засміченості необроблюваних земель на 22,3 % (оранка) та 26,7 % (дискування). Культивація після оранки приводила до зниження на 37,4 % загальної чисельно­сті бур’янів, а культивація після дискування – до зниження чисельності бур’янів на 44,6 %. Проведення другої культивації після оранки забезпечувало загибель 70,1 % бур’янів порівня­но з контролем та 52,2 % порівняно з першою культивацією. Проведення оранки після дискування та культивації приводить до зниження загальної кількості бур’янів на 73,7 % порівняно з контролем та на 52,5 % порівняно з послідовним дискуванням і культивацією. Одноразова обробка суттєво не впливає на частку, яку займає ваточник сирійський в угрупованні. Культивація після оранки знижує частку ваточника сирійського на 19,2 %, а після дискування – на 13,0 %. Третя обробка ґрунту не сприяє селективному знищенню ваточника сирійського.


Zoocenosis — 2015
Біорізноманіття та роль тварин в екосистемах: Матеріали VІІІ Міжнародної наукової конференції. – Дніпропетровськ: Ліра, 2015. – С. 48-50.

Розповісти колегам:

Опубликовать в Google Plus
Опубликовать в LiveJournal
Опубликовать в Мой Мир
Опубликовать в Одноклассники