Роль акароїдних кліщів в ґрунтоутворенні центрального лісостепу України

С.П. Ковалишина
Уманський педагогічний університет,Умань, Україна

Значення дрібних членистоногих у ґрунтоутворенні, житті ґрунту, процесі кругообігу речовин в біоценозах і в перетвореннях енергії давно привернули увагу багатьох учених. Активне дослідження значення кліщів у процесі ґрунтоутворення було зроблено М.С. Гіляровим, І.А. Акімовим. Основоположником дослідження значення дрібних тварин у ґрунтотворних процесах є академік Н.А. Дімо.
У більшості випадків основна маса ґрунтових кліщів – це сапрофаги. Для тварин, які живляться в середовищі розкладу тваринних і рослинних решток, важко визначити, чи живляться вони цими рештками або мікроорганізмами й міцелієм грибів, які розвиваються на цих рештках. Щорічно в ґрунті відмирає велика кількість коріння. Це дозволяє розвивається бактеріям і грибам, які пом’якшують коріння, роблять його пористим. Саме через ці пори та щілини в порожнину коріння проникають дрібні тварини, а саме — кліщі. Їх розміри становлять
0,2-0,5 мм, найбільші вільноживучі види до 2 мм. Кількість кліщів з часом швидко зростає, а коріння ще більше розм’якшується й покривається більшою кількістю щілин, швидко йде процес розкладання. Кліщі, у свою чергу, знаходять у пористому корінні схованку для відкладення яєць і проходження стадій личинки, німф.
Найактивнішими стадіями кліщів, які живляться активно, є саме личинки і німфи, і саме в цьому напіврозкладеному корінні вони знаходять живильне середовище, а в процесі перетравлення їжі виділяють продукти метаболізму, збагачені азотом, при цьлму концентрація гумусу в ґрунті зростає. Як відомо, коріння рослин на лукових ділянках росте по ходах коріння, яке відмерло, а саме в одному й тому ж напрямку попереднього. Це пояснюється тим, що нове коріння на своєму шляху зустрічає найменший механічний опір частинок ґрунту, більшу кількість вологи й мінеральних речовин.
В орних землях кількість кліщів значно менша, ніж у лукових завдяки щорічній оранці, яка руйнує ходи кліщів, порушує ланцюги живлення й глибину знаходження цих організмів.
Серед ґрунтових кліщів-сапрофагів найбільша кількість припадає на Оrіbаtеі (більше 90 %), але виявлена й присутність акароїдних (2-5 %). Ділянки копиць сіна, які лежать на ґрунті, рослинне сміття та поживні залишки на полях заселені такими видами акароїдних кліщів: Асаrus sіго, Тугорhаgиs реrniciosus, Тугорhаgus tyrophagoides, Тугорhаgus humerosus, Тугорhаgus longior, Асоtуlеdon sokolovi, Glycyphagus domestikus, Gohieria fusca. Нечисельний у цій стації Сhortogluphus аrcuаtus.
У польових стаціях та на корінні сільськогосподарських культур зустрічаються малочисельні групи акароїдних кліщів — Асаrиs sіrо, А1еurоglурhus оvatus, Rizoglyphus echinopus. У гнойових ґрунтах, біля тваринницьких ферм та в їх підстилці, виявлені – Туrophagus putrescentiae, Туrophagus longior, Glycyphagus burchanensis, Ctenoglyphus plumiger.
На коренеплодах (морква, буряк) та бульбоплодах (картопля) зустрічаються: Rizoglyphus echinopus, Rizoglyphus collae, Тугорhаgus longior, Саrроglyphus lactis.
На цибулі – Rizoglyphus echinopus, Саloglyphus rodionovi.
Між екологічною валентністю видів та їх географічним поширенням існує паралель, яка виражається в тому, що найбільш еврібіонтні види характеризуються широким розповсюдженням, а розповсюдження стенобіонтних видів обмежене.
Сучасні паразитологічні дослідження направлені на вивчення дії групи або комплексу кліщів у тому чи іншому біотопі, і їх значення у біогеоценозах.
Наші дослідження спрямовані на вивчення вільноживучих асоціацій кліщів, їх внутрішньовидових і міжвидових зв’язків, їх функції й значення в екосистемах, зміну комплексу залежно від дії біотичних та абіотичних факторів.


Zoocenosis — 2001
 Структура і функціональна роль тваринного населення в природних та трансформованих екосистемах: Тези I міжнародної конференції, 17-20 вересня 2001. – Дніпропетровськ: ДНУ, 2001. – С. 70-72.