Екологічні типи крижня на території Європи

В.І. Гулай
Кіровоградський державний педагогічний університет, Кіровоград, Україна

В даний час крижень є найчисельнішим і найбільш поширеним видом гусеподібних Європи. Практично суцільний ареал цього виду простягається від Гібралтару на півдні, досягаючи місцями узбережжя Північнольодовитого океану (Кольський півострів) на півночі. Цілком очевидно, що умови існування цих птахів у різних регіонах континенту далеко не однакові, як за суто природними, так і за антропогенними складовими місць їх, оселення. Але практично всюди крижні завдяки високій екологічній пластичності та адаптаційній здатності цілком успішно пристосувались до наявних умов існування, про що зокрема, свідчать їх успішне розмноження й підтримання достатньо високої чисельності в порівнянні з іншими видами гусеподібних у більшості регіонів Європи. Разом із тим слід підкреслити, що європейська мегапопуляція крижня не є монотипічною, а складається з декількох, далеко не рівнозначних за чисельністю популяцій та угруповань ( мікропопуляцій ), котрих, на нашу думку є достатньо підстав рахувати окремими екологічними типами ( далі екотипи ).
1.Номінальний екотип – представлений тою частиною популяції, яка більшість часу свого річного циклу існування проводить у своїх споконвічних місцях оселення – незмінних або дуже мало змінених господарською діяльністю людини. Головним чином, це важкодоступні водно – болотні екосистеми, розміщені по крайніх північних і північно – східних околицях ареалу, почасти території заповідників тощо. У зв’язку зі зростаючими темпами антропогенної трансформації довкілля у цих регіонах Європи даний екотип знаходиться у регресивному стані і його питома вага в населенні виду буде неухильно зменшуватися. Крижні цього екотипу з’являються в густонаселених місцевостях Європи лише під час пізніх осінніх та ранніх весняних міграцій, іноді зимують.
2. Синантропний екотоп – складає головну частину європейської популяції крижнів. Він є невід’ємним компонентом орнітоценозів різноманітних водно-болотних екосистем на більшій частині території континенту і заселяє угіддя, що зазнали різного ступеня антропогенної трансформації, до якої він успішно пристосовувався й продовжує пристосовуватися, даючи можливість виду зберігати свою чисельність найбільшою серед споріднених видів гусеподібних. Адаптація даного екотипу крижнів, розвиваючись в напрямку зростаючої синантпропізації, призвела до утворення наступного екотипу цих птахів.
3. Урбанофільний екотип – є, поза всяким сумнівом, найбільш молодою та найменш чисельною частиною європейської популяції крижнів. Однією з найголовніших особливостей біології цього типу птахів, поряд з іншими (живлення, поведінка і т.п.) є те, що вони віддають явну перевагу великим містам-мегаполісам, нехтуючи невеликими містами та майже повністю відсутні у сільських населених пунктах. Успішне розмноження і прогресуюче розширення ареалу крижнів урбанофільного екотипу, його стабільні просторово-часові параметри, які призводять до появи осілості є чи не найкращими доказами безбідного існування даного екотипу поряд із людиною і дають підстави для сприятливих прогнозів розвитку цієї частини популяції у найближчому майбутньому.
Формування екологічних типів крижня, а також багатьох інших видів диких птахів і звірів на території Європи слід розглядати як один з головних напрямків адаптивного процесу тварин до антропогенної трансформації екосистем на популяційному рівні організації життя.


Zoocenosis — 2001
 Структура і функціональна роль тваринного населення в природних та трансформованих екосистемах: Тези I міжнародної конференції, 17-20 вересня 2001. – Дніпропетровськ: ДНУ, 2001. – С. 133-135.

Розповісти колегам:

Опубликовать в Google Plus
Опубликовать в LiveJournal
Опубликовать в Мой Мир
Опубликовать в Одноклассники