Трофічні зв’язки птахів лісових масивів заповідника “Медобори” з відкритими ділянками і населеними пунктами

Я.І. Капелюх
Природний заповідник “Медобори”, Тернопільська обл., Україна

Відомо, що багато видів птахів селиться в дібровах тільки завдяки тому, що тут є можливість вигідного використання поєднання лісу, поля, заплави ріки та ін. Високі захисні можливості лісу птахи використовують для будівництва гнізд і частково для здобування корму, захисту від хижаків та від несприятливих погодних умов (сильні вітри, морози та ін.).
Так, в дібровах запровідника, навіть коли не рахувати види, які покидають ліс під час сезонних міграцій і кочувань, можна вказати більше ніж 20 видів, які гніздяться в лісі та кожен день вилітають із нього на годівлю, водопій та ін. Так, в урочищі Лучанський ліс до них належать звичайна горлиця – Streptopella turtur L., сіра чапля – Ardea cinerea L., боривітер звичайний – Cerchneis tinnunculus L., канюк – Bu-teo buteo L., яструб великий — Accipiter gentilis l., вухата і сіра сови – Asio otus, Strix aluco L., крук – Corvus coraxL., ворона – Corvus cornix L., сорока – Pica pica L., шпак – Sturnus vulgaris L., зяблик – Fringilla coelebs L.та ін. Крім того, з узлісь постійно вилітають малий яструб – Accipiter nisus L. , зозуля – Cuculys canorus L. , польовий горобець – Passer domesticus L., вівсянка звичайна – Emberiza citrinella L., дубоніс – Cjccothraustes cjccthraustes L. , іволга – Oriolus oriolus L., щиглик – Carduelus carduelus L. та ін. Відзначено навіть вильоти на поля для здобування корму великого строкатого дятла – Dendrocopos major L.
Такі щоденні “походи” відзначаються не тільки в літній але й в осінній та зимовий періоди. Вони властиві всім видам воронових, великим синицям – Parus malor L., лазорівкам – Parus caeruleus L., вівсянкам.
Відносно трьох останніх видів, то зафіксовані їх постійні трофічні міграції в населені пункти, які знаходяться біля меж лісів і навіть у ті, які розташовані на значній віддалі від лісових масивів. Так, регулярно ці види птахів реєструються в осінній, і осбливо в зимовий час у селах Кокошинці, Монастириха, Красне, Вікно, тобто тих, які безпосередньо прилягають до меж заповідника.
Появляються вони і в населених пунктах, які знаходяться і на значній віддалі від лісових масивів: смт Гримайлів (5 км), с. Малі Бірки (4 км), с. Раштівці (3,5 км), с. Постолівка і Городниця (2 км). Так, у них протягом 1998- 2000 років було виявлено групи синиці великої, гаїчки, лазорівки, поодинокі особини крука, сірої ворони, сойки. Досить значними зграями, до 60 – 80 особин, почала появлятися в останні роки в населених пунктах вухата сова, яка знаходить у них умови для перебування несприятливого зимового періоду і помітно синантропізується, адже нами неодноразово в останні роки було виявлено гніздування цього виду в покинутих гніздах грака (смт. Гримайлів, 1997, 1998, 1999 рр.).
Нерідко можна спостерігати і зворотну картину, коли окремі види в ранкові години направляються в лісові масиви. Так нами було відзначено мігрування в лісові масиви з населених пунктів горобців польових, сорок, вівсянок звичайних.
Таким чином, біотопічні зв’язки в лісостепових дібровах досить широкі, далеко виходять за рамки навіть досить великих лісових масивів не кажучи вже про невеликі острівні урочища. Це наводить нас на думку, що система біоценозів лісових дібров є лише окремою ланкою в загальному комплексі біогеоценозів, які характерні для лісостепової зони.


Zoocenosis — 2001
 Структура і функціональна роль тваринного населення в природних та трансформованих екосистемах: Тези I міжнародної конференції, 17-20 вересня 2001. – Дніпропетровськ: ДНУ, 2001. – С. 152-153.