Земноводні і плазуни Голицького заказника загально-державного значення на Тернопільщині

Б.Р. Пилявський, О.В. Барабаш
Тернопільський державний педагогічний університет ім. Володимира Гнанюка, Тернопіль, Україна

Заказник організовано в 1982 р. і займає площу 60 га, розташований у південній частині Бережанського району, приурочений до горбів Подільського горбогір’я західної частини Подільської височини. територіально знаходиться на південному та південно- західному схилі гори Голиця з крутизною схилу в середньому 250. За фізико-географічним районуванням України, заказник знаходиться в Бібрсько-Перемишлянському фізико-географічному районі, області Опілля і входить у межу двох екокоридорів: Галицько-Слобожанського (широтного) та Дністровського (меридіонального). Не дивлячись на незначну площу заказника, видовий склад земноводних та плазунів багатий різноманіттям. Дослідженнями, проведеними в 1994-2001 рр. виявлено 12 видів земноводних, що складає 70,5 % від усієї батрахофауни України, із них 2 види хвостатих і 10 видів безхвостих. Плазунів виявлено 5 видів (25,0 %): 1 вид веретільниць, 2 види ящірок та 2 види змій. Серед 12 видів земноводних жаба озерна (Rana radibunda) та жаба ставкова (Rana lessonae) є відносно багато чисельними. Тритон, звичайний (Triturus vulgaris), тритон гребінчастий (Triturus cristatus), кумка звичайна (Bombina bombina), кумка гірська (Bombina variegata), ропуха звичайна (Bufo bufo), ропуха зелена (Bufo viridis), жаба деревна (Hyla arborea) є звичайними видами, а часничниця звичайна (Pelobates fuscus), жаба трав’яна (Rana temporaria) та жаба гостроморда (Rana arvalis) малочисельні. Нами відзначено місця локалізації земноводних на штучному ставку, який прилягає до території заказника де сконцентровані місця поширення тритона звичайного і гребінчастого, кумки звичайної й гірської. жаби ставкової й озерної. на межі заказника з агроценозами зустрічаються ропухи звичайна й зелена.
На східному схилі гори Голиця нами відзначена часничниця звичайна, деревна жаба виявлена на північно- та південно-західному схилах заказника. На днищах балок, де зростає трав’яниста рослинність, поширені жаба трав’яна та жаба гостроморда. Серед п’яти видів плазунів популяції ящірки прудкої (Lacerta agilis) та ящірки живородячої (Lacerta vivipara) є найбільш чисельними. На 1 км маршруту відповідно нараховується 17-12 особин. Рідко зустрічається вуж звичайний (Natrix natrix), якого реєстрували в західній частині заказника неподалік від струмка, утвореного від виходу трьох джерел. Гадюка, звичайна (Vipera berus) оселяється переважно на південно-східному та південно-західному схилах заказника, які вкриті лучно-степовими та лучними фітоценозами з чагарниками глоду та шипшини.
На 1 км маршруту зустрічається 1-2 особини, а в липні 20000 р. на південно-західному схилі вперше була відловлена чорна форма (самка), яка мала довжину тіла 507 мм, довжину хвоста 69 мм. При розтині виявлено 15 яєць (крізь оболонки яких добре проглядались зародки гадюченят). Рідко на південно-східному схилі, який вкритий трав’яною рослинністю зустрічається веретільниця ламка (Anguis fragilis). На маршруті 1 км була зареєстрована лише 1 особина. Таким чином, враховуючи невелику площу заказника «Голиця» на якій знаходиться багатий видовий склад земноводних і плазунів та інших груп тварин, біло б доцільним весь масив гори Голиця з її грабово-буковим лісом визнати заповідним.


Zoocenosis — 2001
 Структура і функціональна роль тваринного населення в природних та трансформованих екосистемах: Тези I міжнародної конференції, 17-20 вересня 2001. – Дніпропетровськ: ДНУ, 2001. – С. 191-192.