Еколого-фізіологічні адаптації печінки у рукокрилих

К.А. Сологор, В.В. Демчук, М.Г. Білецька
Волинський державний університет ім. Лесі Українки, Луцьк, Україна

Процеси адаптації до умов існування супроводжуються змінами в морфології і функції органів. Серед них одне із важливих місць належить печінці.
Це пояснюється тим, що печінка суміщає у собі кілька різних функцій (травна залоза, кровотворний орган, депо вуглеводів). Цей орган відображає фізіологічні зміни, що відбуваються в організмі, шляхом зміни ваги, перважно за рахунок накопичення чи витрачання вуглеводів і жирів . Ми досліджували сезонні, статеві і вікові зміни відносної ваги печінки у трьох видів рукокрилих, найбільш поширених на території України: вуханя, рудої вечірниці і нетопира Натузіуса. На сезонні зміни індексу печінки здійснюють істотний вплив забезпеченість звірків кормами, а також їхній фізіологічний стан. Статеві відмінності індексу печінки чітко виражені в період вагітності самок. У вагітних самок вуханя індекс печінки становив 51,10‰, у самців, відловлених у цей же період – 39,40‰; у самок рудої вечірниці – 49,20‰, у самців – 43,60‰; у самок нетопира Натузіуса – 57,20‰, у самців – 52,60‰. Відносно вища вага печінки у вагітних самок пов’язана з тим, що глікоген як поживна речовина, що швидко мобілізується, накопичується в організмі самок не заздалегідь, а у період розмноження. У процесі росту ембріона ця здатність самок створювати глікогенні резерви підвищується. У середині літа після періоду розмноження відмінності у відносній вазі печінки самців і самок усіх трьох видів ставали менш значними, хоч індекс печінки у самок залишався весь час дещо вищим. Таке явище можна пояснити пристосованістю організму самок до виношування і вигодовування малят, що потребує підвищених запасів поживних речовин. У самців дрібних видів (вуханя і нетопира) індекс печінки має найвище значення влітку, що пов’язано із найкращою забезпеченістю звірків кормами: у самців вуханя – 44,60‰, нетопира Натузіуса – 54,20‰. Восени індекс печінки найнижчий: у самців вуханя – 41,20‰, у самок – 43,80‰; у рудої вечірниці відповідно 36,50‰ і 37,30‰, у нетопира Натузіуса – 42,40‰ і 50,20‰. На величину цього показника в осінній період здійснює помітний вплив різке збільшення загальної ваги тіла звірків. Відносна вага печінки (за середніми значеннями для виду) у вуханя весною становить 45,25‰, влітку – 47,40‰, восени – 42,50‰; у рудої вечірниці відповідно – 46,40‰, 44,10‰ і 37,30‰; у нетопира Натузіуса – 54,90‰, 55,80‰ і 46,30‰. Як видно із наведених вище даних, середні значення індексу печінки по окремих сезонах і за весь активний період в цілому свідчать про те, що у найкрупнішого виду – рудої вечірниці – відносна вага печінки нижча, ніж у дрібних видів. Найдрібніший за розмірами нетопир Натузіуса має найвищий індекс печінки. Це можна пояснити відмінностями інтенсивності обміну речовин у різних видів. Відносно меншу печінку мають молоді звірки порівняно з дорослими. За середніми даними за весь активний період відносна вага печінки становить: у вуханя звичайного (у дорослих) – 45,05‰, у молодих (до 1-го місяця) –36,01‰; у рудої вечірниці відповідно – 42,60‰ і 36,73‰; у нетопира Натузіуса – 52,33‰ і 38,29‰. Збільшення відносної ваги печінки у дорослих кажанів пов’язано з інтенсифікацією метаболічних процесів із віком. У молодих звірків (у віці до 15 – 18 днів), які живляться молоком матері, індекс печінки характеризується стабільністю і коливається в таких межах: у вуханя звичайного – 29,40‰ — 30,80‰; у рудої вечірниці – 30,30‰ — 34,95‰; у нетопира Натузіуса – 30,25‰ — 33,33‰. У місячному віці з переходом звірків до відносно самостійного способу життя у показниках відносної ваги печінки проявляється значна варіабельність: у вуханя – 25,40‰ — 47,40‰; у рудої вечірниці – 30,60‰ — 57,20‰; у нетопира Натузіуса – 31,25‰ — 43,48‰). Таким чином, відносна вага печінки є чітким індикатором інтенсивності обміну речовин в організмі. Крім того, цей показник свідчить про ступінь забезпеченості звірків кормами.


Zoocenosis — 2001
 Структура і функціональна роль тваринного населення в природних та трансформованих екосистемах: Тези I міжнародної конференції, 17-20 вересня 2001. – Дніпропетровськ: ДНУ, 2001. – С. 210-211.

Розповісти колегам:

Опубликовать в Google Plus
Опубликовать в LiveJournal
Опубликовать в Мой Мир
Опубликовать в Одноклассники