Роль двостулкових молюсків Sphaerium sp. у самоочищенні прісноводних екосистем від патогенних лептоспір

УДК 591.557

О. В. Гулай

Кіровоградський державний педагогічний університет,
м. Кіровоград, Україна, E-mail: ogulay@kspu.kr.ua

На даний час переважна більшість природних екосистем знаходиться в умовах посиленого техногенного пресу, що насамперед виражається у забруднені об’єктів оточуючого середовища, зокрема водойм, промисловими відходами, пестицидами, залишками мінеральних добрив, а також патогенними організмами. У зв’язку з цим важливого практичного значення набувають питання здатності водних екосистем до самоочищення та визначення функціональної ролі окремих видів гідробіонтів у цих процесах. Тому перед нашими дослідженнями було поставлено завдання встановити роль прісноводних двостулкових молюсків у процесах очищення водойм від патогенних лептоспір, які передаються від хворих тварин до людини, в основному через воду різних типів відкритих водойм. У дослідах використовували молюсків Sphaerium sp. та культури музейних штамів патогенних лептоспір 7 наступних серотипів: icterochemorragiae, pomona, tarassovi, canicola, pollonica, kanicola, grippotyphosa. Дослідні ємності містили: простерилізовану фільтруванням воду з р. Інгул, молюсків Sphaerium sp., патогенних лептоспір. У контрольних зразках були відсутні молюски, а співвідношення води і культур лептоспір були аналогічні дослідним. Інокуляти для кожної серії дослідів відбирались з однієї материнської культури, тому початкова концентрація лептоспір у дослідних та контрольних ємностях була приблизно однакова. Визначення вмісту спірохет упродовж дослідів (через обрані інтервали часу) проводили методом прямого підрахунку лептоспір у відомому об’ємі.

Результати досліджень показали, що найбільш виразним екологічним взаємозв’язком між молюсками Sphaerium sp. та патогенними лептоспірами in vitro є трофічна взаємодія типу «хижак–жертва». Чисельність лептоспір у дослідних зразках знижувалась набагато швидше ніж у контрольних. Інтенсивність вилучення молюсками лептоспір з асоціації прямо залежала від умісту спірохет у середовищі. Наприклад, при вмісті лептоспір 4,9х106/мл інтенсивність вилучення спірохет на 1 особину Sphaerium sp. у середньому становила 24,4х103±2,3х103 лептоспір/хв, а при концентрації лептоспір 2,0х106/мл цей показник складав 8,6х103±0,4х103 лептоспір/хв. Виразної залежності між серологічним типом патогенних лептоспір та інтенсивністю їх вилучення молюсками з асоціації не виявлено.

Дослідженнями встановлено, що молюски Sphaerium sp. біохімічно, через виділення продуктів обміну в оточуюче середовище на патогенних лептоспір впливають у досить незначній мірі. У досліді і в контролі концентрації лептоспір відрізнялись лише на 5–7 %.

Результати проведених досліджень дають підставу констатувати, що двостулкові молюски, зокрема Sphaerium sp., відіграють істотну функціональну роль у процесах самоочищення природних екосистем від патогенних лептоспір.


Zoocenosis — 2003
 Біорізноманіття та роль зооценозу в природних і антропогенних екосистемах: Матеріали ІІ Міжнародної наукової конференції. – Дніпропетровськ: ДНУ, 2003. – С. 35-36.

Розповісти колегам:

Опубликовать в Google Plus
Опубликовать в LiveJournal
Опубликовать в Мой Мир
Опубликовать в Одноклассники