Особливості структури та динаміки зоопланктону пелагіалі Канівського водосховища як фактор його стабільності

УДК [591.524.12 : 574.58] (285.33)

О. В. Пашкова

Інститут гідробіології НАН України, м. Київ, Україна

Під стабільністю (або стійкістю) у широкому сенсі, яку в екології пов’язують з гомеостазом, розуміють властивість екосистеми протистояти збурюючій, порушуючій або пошкоджувальній дії зовнішніх факторів як природних, так і антропогенних. Це протистояння може полягати не тільки в здатності екосистеми підтримувати свою структурно-функціональну організацію незмінною, а й у спроможності відновлювати її після припинення такої дії. Але гомеостатичні механізми функціонують тільки в певних межах, вийшовши за які, система як мінімум не здатна повернутись на попередній рівень, а як максимум – гине. У останній час широкого розповсюдження набула ідея, згідно якої для екосистеми існує не один, а кілька стабільних, рівноважних станів, і після стресу вона може повернутись не в попередній стан, а в інший. Тепер уже не підлягає сумнівам, що кожний нормально існуючий та функціонуючий біоценоз знаходиться не в стані статики, а в стані динамічної рівноваги, що являє собою стан постійного змінювання його різних параметрів у просторі та в часі в певному порядку та з певною амплітудою, інакше кажучи, стан флуктуювання. Можна вважати аксіомою, що стан динамічної рівноваги є в той же час і станом біоценотичної стабільності та збалансованості (Зимбалевская, 1987; Пашкова, 2001).

Метою нашої роботи було виявлення якісної та кількісної структури зоопланктону пелагіалі Канівського водосховища та їх багаторічної динаміки для оцінки його стабільності на сучасному етапі розвитку. Матеріалом слугували проби, що відбирались влітку на протязі п’яти років (1988–1990, 1992, 1994 рр.) та опрацьовувались за загальноприйнятими методиками.

На протязі всього періоду досліджень загальний видовий склад зоопланктону був досить багатим і нараховував 85 видів і таксонів інших рангів (табл.).

Таблиця. Характеристики зоопланктону пелагіалі Канівського водосховища в різні роки

Характеристики

1988 р.

1989 р.

1990 р.

1992 р.

1994 р.

A

48

42

40

52

48

Jзаг

55

49

46

48

48

Aдом

10

8

8

8

8

Види–едифікатори

D. cucullata   + B. coregoni

D. cucullata   + B. coregoni

H. caspia +

A. vernalis

A. priodonta   +
C. maeoticus

D. cucullata   +
H. caspia

Jдом

32

36

38

14

34

A

188

177

16

37

35

B

2,1

3,4

0,1

0,3

1,2

Таксондом

Cladocera

Cladocera

Copepoda

Cladocera –   Rotatoria

Cladocera

Такс.дом, %

78

88

82

39–33

64

Примітка: A – кількість видів, a – чисельність, тис. екз./м3, b – біомаса, г/м3.

Зареєстровано 35 видів коловерток Rotatoria, 30 видів гіллястовусих ракоподібних Cladocera та 17 видів веслоногих Copepoda, а також черепашкові ракоподібні Ostracoda та личинки двостулкових молюсків, тобто фауністичний спектр (процентне співвідношення основних таксонів за кількістю видів) мав вигляд: 45 % – 35 % – 20 %. У міжрічному аспекті видовий склад змінювався досить істотно – загальна кількість видів складала в різні роки 40–52, кількість видів Rotatoria – 13–23, Cladocera – 12–18, Copepoda – 10–15, про що свідчать порівняно невисокі індекси видової схожості Жакара (у середньому Jзаг = 49).

На протязі кінця 1980-х – початку 1990-х рр. домінували (із частотою зустрічальності по акваторії 50–100 % та переважаючою біомасою) AsplanchnapriodontaGosse,EuchlanisdilatataEhrenberg,E. deflexa Gosse,BrachyonuscalyciflorusPallas,B. angularisGosse,Diaphanosomabrachyurum(Lievin),DaphnialongispinaO.F.Müller,D. cucullataSars,Chydorussphaericus(O.F.Müller),Bosminalongirostris (O.F.Müller), B. coregoni Baird, Polyphemuspediculus(Linnaeus),EvadnetrigonaSars,CornigermaeoticusPengo,DiapthomusgraciloidesLill.,Eurytemoravelox (Lill.), HeterocopecaspiaSars,CyclopsstrenuusFisch.,Acanthocyclopsvernalis(Fisch.),MesocyclopsoithonoidesSars.

Між домінуючими комплексами видів зоопланктону в різні роки також було виявлено достатньо низьку схожість.Загальним для цих зоопланктоценозів була їх полідомінантність – кількість домінуючих видів була досить великою та незмінною, дорівнюючи 8–10, але за складом ці комплекси були різними (у середньому Jдом = 31). Разом з тим багато які з видів, зникнувши з комплексу, через більш або менш тривалий час з’являлись знову, тобто на протязі ряду років одні і ті ж види постійно змінювали одні одних. Такий чисельний і такий, що швидко міняється, «пульсує», домінуючий комплекс видів є характерною особливістю зоопланктоценозів неглибоких водойм із нестабільними умовами існування, до категорії яких можна віднести і водосховища як «штучно–природні» водойми комплексного використання.

Загальні чисельність і біомаса зоопланктону на протязі періоду досліджень не досягали надто великих значень та коливались в широких межах – від 16 до 188 тис. екз./м3 та від 0,1 до 3,4 г/м3, а на окремих станціях їх мінімальні величини складали 1 тис. екз./м3 та 0,1 г/м3, максимальні – 455 тис. екз./м3 та 7,8 г/м3. За біомасою в різні роки панували різні систематичні групи серед основних: три роки домінували Cladocera, в один рік – Copepoda і в один рік лідерство розділили Cladocera та Rotatoria, тобто по домінуванню основного таксона зоопланктон був ротаторно–кладоцерно–копеподним. Це було пов’язано з тим, що домінуючий комплекс видів складався з представників усіх трьох основних таксономічних груп, що типово для водосховищного зоопланктону. Кожен із цих видів періодично при настанні оптимальних для нього умов життя давав пік розвитку та ставав першим або другим видом–домінантом (видом–едифікатором), визначаючи тим самим домінування групи, до якої належить.

Масовий розвиток ракоподібних у водосховищах обумовлений наявністю тут сприятливих умов для їх живлення та розмноження, головним чином, повільної течії та невисокої каламутності, не говорячи вже про розвиток кормової бази. Цих умов особливо потребують веслоногі ракоподібні з хижим типом живлення, статевим способом розмноження та тривалим життєвим циклом, в той час як короткоживучі гіллястовусі з фільтраційним живленням та партеногенетичним розмноженням можуть мешкати і в річках.

Особливістю домінуючого комплексу видів водосховищного зоопланктону є те, що його складають головним чином еврітопні види, які мають широке географічне розповсюдження та можуть домінувати в різних водоймах і в різних біотопах. Дива пристосовуваності серед цих видів продемонстрували E. dilatata, E. deflexa і Ch. sphaericus,чиє існування у водосховищах стало можливим із-за масового розвитку тут синьо-зелених водоростей, у «плямах цвітіння» яких ці водяні тварини живуть, живляться та розмножуються. До мешкання разом із синьо-зеленими водоростями добре адаптувались і деякі інші зоопланктонти, такі як A. priodonta, B. angularis, D. longispina, C. maeoticus, D. graciloides, A. vernalis, що крім інших причин зумовило їх ведучу роль у водосховищах.

Таке постійне та з великою амплітудою флуктуювання якісних і кількісних параметрів зоопланктону пелагіалі Канівського водосховища в міжрічному аспекті, з одного боку, обумовлюється його природою «штучно–природньої» водойми. В такій водоймі до дії незліченної кількості природних абіотичних і біотичних факторів оточуючого середовища, в тому числі, крім локальних, і таких глобальних як активність Сонця та геомагнітного поля Землі, додається потужний багатофакторний антропогенний вплив. Це визначає постійні та різкі коливання гідрологічного, гідрохімічного та гідробіологічного режиму водойми, що особливо відчуваються ценозами товщі води, в тому числі й зоопланктоном. З другого боку, можливість існування та функціонування в таких нестабільних умовах забезпечується біологічною природою водяних рослин і тварин, популяції яких утворюють водосховищні спільноти. Так, зоопланктон являє собою надзвичайно динамічне, лабільне угруповання гідробіонтів, що здатне із-за величезного життєвого та репродуктивного потенціалу своїх представників швидко реагувати на будь-які зміни умов існування якісними та кількісними перебудовами.

Таким чином, зоопланктон пелагіалі Канівського водосховища на сучасному етапі розвитку є угрупованням, що перебуває в стані динамічної рівноваги або біоценотичної стабільності, який забезпечується такими внутрішньоценотичними факторами, як його достатнє якісне та кількісне багатство, специфічна структура та багаторічна динаміка, що має характер постійних та значних флуктуацій.


Zoocenosis — 2003
 Біорізноманіття та роль зооценозу в природних і антропогенних екосистемах: Матеріали ІІ Міжнародної наукової конференції. – Дніпропетровськ: ДНУ, 2003. – С. 68-70.

Розповісти колегам:

Опубликовать в Google Plus
Опубликовать в LiveJournal
Опубликовать в Мой Мир
Опубликовать в Одноклассники