Видове різноманіття зоопланктону Дніпровсько-Бузького лиману

УДК 574.6:504.454

Н. Ф. Шевченко, Л. М. Самойленко

Херсонська гідробіологічна станція НАН України

Дніпровсько–Бузький лиман – це самий великий причорноморський лиман із специфічною екологічною системою. Його унікальність, багатство фауни обумовлені географічним фактором – з’єднанням естуаріїв двох великих річок, що впадають у тепле море, і складним геологічним минулим. Зарегулювання Дніпра привело до зміни природно-гідробіологічного режиму лиману. При цьому зменшились видовий склад і кількість гідробіонтів, спростилась структура їхніх угруповань. Проте до теперішнього часу ця естуарна екосистема в значній мірі зберегла свою неповторність.

В зоопланктоні східного та центрального районів лиману на протязі 2001–2002 рр. виявлено 76 таксонів планктонних організмів, із них коловерток – 31, гіллястовусих – 16, веслоногих – 24, інших – 5. Прісноводних організмів серед них 61 %, солонуватоводних – 16 %, морських – 12 %, еврілагінних – 11 %. За зоогеографічними характеристиками основу складають види всесвітнього та широкого поширення – 76 %, середземноморсько-атлантично-бореальні – 2 %, палеарктичні – 10 %, голарктичні – 4 %, понто-каспійські – 8 %.

В середньоводному 2001 р. при солоності води східного району лиману до 1 ‰, центрального – до 2 ‰ виявлено 58 таксонів організмів зоопланктону, а в маловодному 2002 р. при солоності відповідно до 2–7 ‰ – значно більше (73 таксони).

Масовими були наступні види: серед коловерток – Synchaeta sp., Polyarthra dolichoptera Idelson, 1925, Asplanchna priodonta Gosse, 1850, Euchlanis dilatata Ehrenberg, 1832, Brachionus quadridentatus Hermann, 1783, Br. plicatilis Müller, 1786, Br. diversicornis (Daday, 1883), Br. calyciflorus Pallas, 1766, Filinia longiseta (Ehrenberg, 1834),серед гіллястовусих – Diaphanosoma brachiurum (Lievin, 1848), Chydorus sphaericus (O.F.Müller, 1785), Bosmina longirostris (O.F.Müller, 1785), Cercopagis pengoi (Ostroumov, 1891), Podonevadne trigona G.O.Sars, 1897, Cornigerius maeoticus Pengo, 1879,серед веслоногих – Calanipeda aquae-dulcis Kritschagin, 1873, Acartia clausi Giesbrecht, 1889, Eurytemora hirundoides Nordquist, 1888, Heterocope caspia Sars, 1897, Ectinosoma abrau (Kritschagin), 1877, Nitocra hibernica (Brady, 1880).

2001 р. відрізнявся від наступного присутністю в зоопланктоні прісноводних Trichocerca cylindrica (Imhof, 1891), T. similis (Wierzejski, 1893), Lecane luna (Müller, 1776), Brachionus bennini Leissling, 1924, Platyias patulus (Müller, 1786), Keratella quadrata (Müller, 1786), Pleuroxus aduncus (Jurine, 1820), а морська A. clausi була дуже малочисельна.

Збільшення різноманіття зоопланктону в 2002 р. відбувалося за рахунок того, що з’явилися серед веслоногих прісноводні Acanthocyclops americanus (Marsh, 1893), Mesocyclops leuskarti (Claus, 1857), солонуватоводні Ectinosoma melaniceps Boeck, 1864, Nitocra lacustris (Schmankevitsch, 1875), Mesochra aestuarii Gurney, 1921, Onychocamptus mohammed Blanchard et Richard, 1891, морські Oithona minuta (Kricz, 1873), Schizopera neglecta Akatova, 1935. Серед інших груп тільки цього року визначені прісноводні Platyias quadricornis (Ehrenerg, 1832), Filinia terminalis (Plate, 1886), Ilyocryptus sordidus (Lievin, 1848), Chydorus gibbus Sars, 1891, Pseudochydorus globosus (Baird, 1893).

Улітку 2001 р. видове різноманіття організмів зоопланктону східного району лиману (51 таксон) значно більше, ніж центрального (31 таксон), де не зустрічались звичайні для східного району прісноводні Trichocerca capucina (Wierzejski et Zacharias, 1893), T. сylindrica, L. luna, Br. budapestinensis Daday, 1885, Br. forficula Wierzejski, 1891, Br. bennini, P. quadricornis, P. patulus, Daphnia cucullata Sars, 1862, Moina rectirostris (Leydig, 1860), Alona rectangula Sars, 1862, Eucyclops serrulatus (Fischer, 1851), Diacyclops bicuspidatus (Claus, 1857)та солонуватоводні C. aquae-dulcis, E. hirundoides та N. hibernica.

У східному районі прісноводних організмів більше (62 %), а солонуватоводних та еврігалінних менше (21 та 14 %), ніж у центральному (53, 23, 19 % відповідно). Коефіцієнт видової спільності Серенсена між східним та центральним районами лиману складав 0,71.

В літньому зоопланктоні лиману 2002 р. кількість видів у східному районі дещо вища (52 таксони), ніж у центральному (46 таксонів). У східному районі домінували прісноводні види – 64 %, у центральному – прісноводні (46 %) та солонуватоводні (26 %), морських тут більше (5 видів), ніж у східному (3 види). Індекс Серенсена між центральним та східним районами лиману складає 0,74.

Восени 2001 р. у центральному районі зареєстровано більш різноманітний зоопланктон (33 таксони), ніж у східному (21 таксон). При цьому прісноводні Rhynchotalona rostrata (Koch, 1841), P. aduncus зустрілися лише в східному районі, а солоноватоводні C. maeoticus, C. aquae-dulcis, N. hibernica, морські A. clausi, Polychaeta, Nauplii Balanus – тільки в центральному. Коефіцієнт видової спільності між районами лиману, як і влітку, складав 0,71.

В 2002 р. різноманіття видів і розподіл по районам лиману осіннього зоопланктону був іншим: у східному – 29 таксонів, в центральному – лише 18. Представники прісноводних видів складали половину зоопланктерів, еврігалінні, солонуватоводні та морські відповідно – 20, 17, 13 %. Індекс Серенсена між даними районами лиману на відміну від літніх показників зменшився (0,64).

Слід зазначити, що кожен із горизонтів водної товщі лиману характеризується своїм видовим різноманіттям. Улітку для поверхневого шару води (до глибини прозорості – 1,1–1,4 м) характерна найвища різноманітність (46 таксонів), для середнього (до глибини подвійної прозорості) – найменша (40 таксонів). Найбільша видова подібність між середнім та придонним горизонтами (нижче глибини подвійної прозорості, індекс Серенсена 0,85), сама низька – між найбільш віддаленими горизонтами – поверхневим та придонним (0,76).

Восени в поверхневому шарі води (до 1,5–2,3 м) виявлено 30 таксонів, в середньому – 22, а в придонному – 20. Найвищий коефіцієнт видової спільності для поверхневого та середнього горизонтів (0,72), найнижчий – для поверхневого та придонного (0,58).

Таким чином, за даними 2001–2002 рр. основу видового складу зоопланктону східного та центрального районів Дніпровсько–Бузького лиману складали прісноводні та солонуватоводні організми при домінуванні Asplanchna priodonta, Podonevadne trigona. Зменшення об’єму стоку в 2002 р. спричинило збільшення кількості морських видів порівняно з 2001 р. при домінуванні Acartia clausi. Основними чинниками, що впливали на видове різноманіття зоопланктону досліджених районів були коливання солоності по акваторії, глибині водойми та температурні умови. Коефіцієнти видової спільності між східним та центральним районами лиману були досить високими.


Zoocenosis — 2003
 Біорізноманіття та роль зооценозу в природних і антропогенних екосистемах: Матеріали ІІ Міжнародної наукової конференції. – Дніпропетровськ: ДНУ, 2003. – С. 91-93.

Розповісти колегам:

Опубликовать в Google Plus
Опубликовать в LiveJournal
Опубликовать в Мой Мир
Опубликовать в Одноклассники