Про перспективи рестокінгу популяцій рідкісних видів хижих птахів на півдні України

УДК 502.743:598.2

О. Л. Данченко

Дніпропетровський національний університет, м. Дніпропетровськ, Україна

Під рестокінгом у даний час більшість спеціалістів розуміють підтримання чисельності диких популяцій рідкісних видів птахів за рахунок популяцій зоопарків та інших центрів розведення рідкісних видів тварин. У наш час ця діяльність є вкрай важливою з-за зменшення чисельності більшості диких популяцій рідкісних видів птахів України. У цьому відношенні важливою ланкою відновлення чисельності популяцій є успішне розмноження в умовах неволі тварин, які належать до різноманітних списків охорони (Рамсарська та Бонська конвенція).

З огляду на досвід зоопарків на теренах СНД рідкісні види хижих птахів за успішністю розмноження можна поділити на чотири групи.

Перша – це види з досить великим поголів’ям у неволі та успішно розмножуються у зоопарках. До цієї групи належать: пугач (Bubo bubo), степовий орел (Aquila rapax), беркут (Aquila chrysaetos). Стан популяцій цих видів у неволі дає змогу стверджувати, що вони є найбільш перспективними з точки зору рестокінгу, оскільки невибагливі в утриманні та розмноженні.

Друга група – види, які вимагають деяких зусиль у розмноженні. Для них є необхідними наявність великих вольєр, басейнів, зменшення дії фактору занепокоєння, тощо. До цієї групи належать орел-могильник (Aquila heliaca), гриф чорний (Aegypius monahus), орлан-білохвіст (Haliaeetus albicilla). Динаміка успішності розмноження (відношення кількості пташенят до загального поголів’я у цих видів має нестабільний характер і загально низькі показники. Види цієї групи перспективні при додаткових матеріальних витратах та освоєнні передових технологій розведення, створених світовими консерваційними організаціями.

Третя група – види, які практично не розмножуються у неволі у зв’язку з особливостями їх гніздової біології. До цієї групи, на жаль, належать великий (Aquila clanga) та малий (A. pomarina) підорлики. Головною проблемою у їхньому розведенні є велика чутливість цих птахів до фактору занепокоєння. Ця група видів вимагає негайних зусиль для розробки методик розмноження у неволі.

Четверта група – види, які мають велику матеріальну цінність оскільки є культовими для багатьох народів. До цієї групи належать великі соколи: сапсан (Falco peregrinus) та балабан (F. cherrug). У зв’язку з великим попитом, ці види розмножуються з великою ефективністю у неволі. Враховуючи той момент, що у розплідниках розмножуються птахи не українського походження, випуск цих птахів небажаний із точки зору збереження генофонду українських популяцій. Тому майбутнє відновлення цих видів полягає у поєднанні напрацьованих методик розмноження та використання поголів’я саме українських популяцій цих видів.

Таким чином, теперішня ситуація дає змогу розпочати практичну діяльність з рестокінгу хоча б деяких рідкісних видів хижих птахів.


Zoocenosis — 2003
 Біорізноманіття та роль зооценозу в природних і антропогенних екосистемах: Матеріали ІІ Міжнародної наукової конференції. – Дніпропетровськ: ДНУ, 2003. – С. 204-205.

Розповісти колегам:

Опубликовать в Google Plus
Опубликовать в LiveJournal
Опубликовать в Мой Мир
Опубликовать в Одноклассники

Tags: , , , ,