Біотестування якості води водойм Верхньої та Середньої Росі (Вінницька область)

УДК 574.21 + 574.58

Л. С. Кіпніс, Ю. М. Ситник, Ю. О. Стойка, І. М. Коновець, А. С. Комарова

Інститут гідробіології НАНУ, м. Київ, Україна

Ключові слова: водное загрязнение, биотестирование, водоемы, Рось

WATER QUALITY BIOTESTING OF RESERVOIRS
OF (VINNYTSYAPROVINCE)

L. S. Kipnis, Yu. M. Sytnik, Yu. O. Stojka, I. M. Konovets, A. S. Komarova

Institute of Hydrobiology NASU, Kyiv, Ukraine

Key words: water pollution, biotesting, water bodies, Ros’

В умовах постійного забруднення навколишнього середовища, зокрема, водних об’єктів і джерел питного водопостачання, забезпечення чистоти питної води й оцінки стану водних об’єктів значною мірою залежить від вірогідності й оперативності контролю якості води. У той же час навіть повний фізико-хімічний аналіз води не дає можливість оцінити результати комплексного впливу присутніх у воді ксенобіотиків на екосистему водного об’єкта в цілому. Тому необхідні біологічні методи спостереження за станом природних водойм і якістю води взагалі. Якщо біологічний індикатор не сигналізує про небезпеку, то хімічний аналіз можна не проводити. Токсичні речовини можуть впливати на живі організми як окремо, так і разом. Одна й та сама речовина в присутності іншої може стати більш токсичною. Це не можна оцінити результатами одних лише хімічних аналізів. Виникає необхідність проведення аналізів стану біооб’єктів, які характеризують стан екосистеми.

У 2003–2004 рр. проведено екологотоксикологічне дослідження (хлорорганічні пестициди, нафтопродукти, аніонактивні синтетичні поверхнево активні речовини, загальні феноли, біотестування води і донних відкладів) абіотичних компонентів гідроекосистеми верхньої й середньої Росі від витоків (с. Ординці Вінницької обл.) до меж Київської області (нижче м. Богуслав), включаючи й найбільшу правобережну притоку – ріку Роську.

У гострих тестах на токсичність із використанням гіллястовусих ракоподібних Daphnia magna й Ceriodaphnia affinis проби вважаються токсичними, якщо смертність об’єктів перевищує 25 % і гостро токсичними, якщо смертність перевищує 50 %. За результатами наших досліджень можемо констатувати, що загибель організмів у контролі була в межах норми. Смертність організмів у водних пробах придонного шару свідчить про те, що майже всі вони є токсичними (крім проби р. Рось, джерело – витоки), а у двох пробах токсичність була гострою (р. Рось, Косівське водосховище, пригреблева ділянка, р. Рось у районі м. Біла Церква). Майже у всіх точках токсичність придонних проб перевищує токсичність поверхневих.

Щодо токсичності проб донних відкладів, у співвідношенні 1:5, (літо 2003 року) можна стверджувати, що гостра токсичність зафіксована у всіх пробах. Донні відклади, при розведенні 1:10, не мають гострої токсичності в дослідженнях на дафніях. Результати свідчать, що більшість проб придонного шару води виявилися мутагенними. Переважно мутагенність зростає в ряду: поверхня – придонна вода – донні відкладення. Це пояснюється поступовим опусканням й осадженням на дні зважених часток із адсорбованими мутагенними токсичними речовинами. Цікавою реакцією рослин на мутагени є посилення розподілу, як приклад петлі зворотного зв’язку. У такий спосіб рослини намагаються компенсувати появу неправильних розподілів. Звичайно, про таку залежність ще рано говорити зі стовідсотковою впевненістю, адже варіація й зміна мітотичного індексу може залежити не тільки від токсичної або радіоактивної речовини, а й від біогенних елементів, які перебувають у пробі, і від генетичних особливостей кожної цибулини (нагадаємо – тест–об’єкт генетично неоднорідний).

Найбільш мутагенний вплив мали такі проби: Косівське водоймище, пригреблева ділянка; р. Рось, нижче м. Тетіїва, р. Рось у районі м. Біла Церква.

Таким чином, нами зафіксовані ділянки ріки Рось, де найбільше проявляється антропогенний прес на гідроекосистему.


Zoocenosis — 2005
 Біорізноманіття та роль зооценозу в природних і антропогенних екосистемах: Матеріали ІІІ Міжнародної наукової конференції. – Д.: Вид-во ДНУ, 2005. – С. 13-14.