Трансформація угруповань павуків під впливом зміни умов зволоження лісової екосистеми

УДК 595.44

А. Я. Гірна

Інститут екології Карпат НАН України, м. Львів, Україна, Е-mail: vlesnik@front.ru

Ключові слова: павуки, заплавна діброва, зволоження, склад угруповань, Верхньодністровська рівнина

TRANSFORMATION OF SPIDER COMMUNITIES
UNDER IMPACT OF CHANGE OF FOREST ECOSYSTEMS
HUMIDITY CONDITIONS

A. Ja. Hirna

Institute of Ecology of the Carpathians NAS of Ukraine, Lviv, Ukraine, Е-mail: vlesnik@front.ru

Key words: spiders, flood oak grove, humidity, communities composition, Upper Dniestr plane

Мезофітизація заплавної лісової екосистеми, яка відбувається внаслідок обваловування русел рік, супроводжується зміною потужності підстилки та густоти трав’яно-чагарникового ярусу, а відтак – зміною організації гетеротрофного комплексу усіх трофічних рівнів.

Дослідження проводили у ясенево-дубових лісах урочища «Кошів». За геоботанічним районуванням територія досліджень належить до Меденицького району дубових лісів, боліт і лук Центральноєвропейської провінції, за фізико-географічним – до Самбірського ландшафту Верхньодністровської алювіальної рівнини Передкарпаття. Збір матеріалу проводили на пробних площах лісових екосистем, що територіально розділені дамбою та відрізняються за умовами зволоження.

1. Заплавна сира евтрофна ясенева діброва (природний тип деревостану, підлісок густий (зімкнутість – 0,6), проективне покриття трав – 5 %, підстилка двошарова, потужністю 2,0–2,5 см).

2. Захищена дамбою від заливання волога евтрофна ясенева діброва (природний тип деревостану, зімкнутість чагарникового ярусу до 0,4, проективне покриття трав до 80 %, підстилка двошарова, потужністю до 3 см).

Відбір проб здійснювали протягом вегетаційних періодів 2001–2003 років за стандартними методиками із підстилки, трав’яного й чагарникового ярусів.

Характерною реакцією угруповань павуків на зміну умов зволоження від сирих до вологих у ряді «сира ясенева діброва – волога ясенева діброва» є зменшення частки гігрофільних видів у структурі домінування угруповань павуків усіх ярусів рослинності (від 50,6 до 4,9 %).

Збільшення потужності підстилки та стабілізація процесів її розкладу у вологій діброві супроводжується зростанням різноманіття мікробаотопів розвитку для безхребетних тварин. Це веде до незначного зростання різноманіття павуків на рівні видів (від 40 до 42) і родин (від 7 до 8). Високий рівень відносної чисельності за таких умов властивий не лише активним видам, що полюють на поверхні підстилки, як у заплавній екосистемі, а й стратофілам. Максимальні якісні зміни видового складу угруповань павуків підстилки при переході від сирих умов зволоження до вологих спостерігаються у родині Linyphiidae.

Важливу роль у формуванні аранеокомплексів підстилки незатоплюваної екосистеми відіграє збереження природного типу деревостану. Завдяки відсутності кардинальних змін у якісному складі опадового шару (як, наприклад, у випадку створення насаджень), у меліорованій екосистемі зберігається значна частина елементів структурної організації угруповань павуків підстилки первинної екосистеми, зокрема, характер сезонної динаміки чисельності та біомаси, вікова структура, характер структури домінування та склад домінантів на рівні родин. У окремі роки, коли відбувається підтоплення сирої діброви та надмірне зволоження підстилки й ґрунту вологої діброви, тобто ґрунтово-гідрологічні умови двох екосистем різняться мінімально, значення показників середньої щільності й біомаси павуків у них є однаковими.

У травостої меліорованої екосистеми у порівнянні із заплавною, незначно зменшується різноманіття павуків на рівні видів (від 48 до 46) та родин (від 12 до 9). Це можна пояснити як зникненням деяких гігрофільних і евритопних за відношенням до ярусів рослинності видів, так і зменшенням їхньої чисельності, а, відтак, більшої концентрації у підстилці, де вологість є вищою. Максимальні якісні зміни спостерігаються у родинах Theridiidae та Linyphiidae.

Характерною реакцією павуків хортобію на зміну структури мікрооселищ при переході від сирих умов зволоження до вологих є збільшення частки тенетників рослинного ярусу (від 22,5 до 28,2 %) у спектрі екоморф.

За чисельністю та біомасою особин зменшується частка представників родини Linyphiidae, збільшується – Tetragnathidae, що у незатоплюваній екосистемі супроводжується збільшенням показників середньої біомаси в 1,5–2 рази, порівняно із заплавною, зміною складу та структури домінування, сезонної динаміки угруповань павуків.

Загалом, для вологої ясеневої діброви характерні стабільніші, ніж у заплавній сирій діброві, умови існування угруповань павуків, про що свідчать багатший видовий склад, однаково високі в різні роки показники видового різноманіття, однотипний характер сезонної динаміки чисельності різновікових груп, а також низька частка евритопних за біотопічною приуроченістю та за відношенням до ярусів рослинності видів.


Zoocenosis — 2005
 Біорізноманіття та роль зооценозу в природних і антропогенних екосистемах: Матеріали ІІІ Міжнародної наукової конференції. – Д.: Вид-во ДНУ, 2005. – С. 186-187.

Розповісти колегам:

Опубликовать в Google Plus
Опубликовать в LiveJournal
Опубликовать в Мой Мир
Опубликовать в Одноклассники