Трофоморфи місць виплоду кровосисних комарів Aedes vexans заплавних дібров степового Придніпров’я

УДК 595.771

В. В. Горбань, Н. В. Воронова, В. В. Недужа

Запорізький національний університет, м. Запоріжжя, Україна, E-mail: gorvor@cl.zp.ua

Ключові слова: трофоморфи, личинки кровосисних комарів, Aedes vexans

TROPHOMORPHS THE BIOTOPES
OF MOSQUITOES AEDES VEXANS DEVELOPMENT
OF FLOOD OAK WOODS OF THE STEPPE PRYDNIPROVIE

V. V. Gorban, N. V. Noronova, V. V. Neduzhaya

Zaporizhzhya National University, Zaporizhzhya, Ukraine, E-mail: gorvor@cl.zp.ua

Key words: trophomorphs, mosquitoes larvae, Aedes vexans

Личинки Ae. vexans Mg., 1830 відносяться до планктобентосу. Користуючись системою життєвих форм М. П. Акімова (1950, 1955), отримані дані ми звели до трофоморф і трофограм місць виплоду Ae. vexans. Аналіз фауни показав, що в них переважають види–детритофаги. Фітофагів нами не було зареєстровано, а зоофагів представлено мисливцями та засадниками.

Найменше видове різноманіття зареєстровано у тимчасовій водоймі. Серед її мешканців 67 % – детритофаги (фільтрувальники та седиментатори) та 33 % – зоофаги–мисливці.

У періодично існуючій водоймі зареєстровано 13 видів гідробіонтів, 62 % складали детритофаги (фільтрувальники та седиментатори – 36 % та 21 % відповідно) та 23 % зоофаги (мисливці та засадники).

У літоралі постійної водойми зареєстровано найбільше видове різноманіття гідробіонтів, детритофаги та зоофаги складали 70 % та 30 % відповідно.

У всіх біотопах розвитку зустрічались два види фільтрувальників: Diacyclops bisetosus Rehberg, 1880, Daphnia pulex Leydig, 1860, один вид–седиментатор – Vorticella sp. Личинки Ae. vexans нами умовно віднесено до фільтрувальників, але вони здатні й зіскрібати перифітон.

Зі збільшенням часу існування водойм – місць виплоду Ae. vexans спостерігається пряма залежність у збагаченні фауни та ускладненні екологічної структури біоценозу. Детритофаги (І ланка) складають 61–70 % видів від загальної кількості. Тому основним харчовим елементом у цих екосистемах можна вважати детрит різного (алохтонного або автохтонного) походження. Зоофаги періодично існуючої водойми та літоралі постійної водойми були не дуже численними та відносились до ІІ ланки за розмірами, а у тимчасовій водоймі зоофагів було на порядок менше, але за розмірами вони належали до ІІI ланки. Незважаючи на деякі відмінності, загальна схема структури біотопів розвитку личинок Ae. vexans принципово однотипна.


Zoocenosis — 2005
 Біорізноманіття та роль зооценозу в природних і антропогенних екосистемах: Матеріали ІІІ Міжнародної наукової конференції. – Д.: Вид-во ДНУ, 2005. – С. 254-255.

Розповісти колегам:

Опубликовать в Google Plus
Опубликовать в LiveJournal
Опубликовать в Мой Мир
Опубликовать в Одноклассники