Основні результати десятирічного моніторингу популяцій справжніх ящірок (Lacertidae) у межах придніпровського Лісостепу України

УДК 598.112.23:591.5

О. І. Ситнік

Київський національний університет ім. Т. Шевченка, м. Київ, Україна,
E-mail: Sytnik77@hotmail.com

Ключові слова: справжні ящірки, популяція, структура, динаміка

BASIC RESULTS OF 10–YERS MONITORING
OF THE TRUE LIZARDS POPULATIONS (LACERTIDAE)
IN UKRAINIAN FOREST-STEPPE ZONE NEARLY DNIPPER RIVER

A. I. Sytnik

Shevchenko Kyiv National University, Kyiv, Ukraine, E-mail: Sytnik77@hotmail.com

Key words: true lizards, population, structure, dynamics

Дослідження ряду популяцій трьох видів Lacertidae (Reptilia: Squamata) в районі придніпровської смуги області Київського плато дало можливість встановити деякі особливості їх екології.

З’ясовано, що, незважаючи на заселення однакових біотопів, угруповання прудкої (Lacerta agilis Linnaeus, 1758) та зеленої (L. viridis Laurenti, 1768) ящірок розміщуються там, як правило, по різних стаціях, що дозволяє цим близьким не тільки в таксономічному, а й у екологічному відношенні видам співіснувати на одних і тих самих територіях. Угруповання прудкої та живородної (L. vivipara Jacquin, 1787) ящірок у межах лучних біотопів заплави Дніпра мають різні за щільністю рослинного покриву та вологістю стації, що зменшує витрати на недоцільну конкуренцію.

Просторова структура популяцій досліджених видів виражена у декількох формах поселень, що пов’язано, переважно, з конфігурацією вподобаних ділянок, щільністю кормової бази, ступенем впливу людської діяльності на місця помешкання ящірок. Крім того, в окремих випадках виражених міжвидових контактів (зокрема, у Канівському заповіднику), просторовий розподіл угруповань ящірок формується під впливом міжвидової конкуренції. Статевовікова структура поселень трьох видів має як деякі спільні риси (наприклад, менша частка самців відносно до самок), так і суттєві відмінності, навіть між різними популяціями одного виду (зелена ящірка).

Під час досліджень виявлена певна неоднорідність забарвлення та рисунку на рівні дорослих (L. agilis, L. vivipara) та ювенільних (L. viridis) вікових груп, що вірогідно пов’язано з біотопами, зокрема ступенем зволоженості, а також з впливом ізольованості окремих мікропопуляцій (як у випадку з ювенільними формами L. viridis). Порівняльні дані з різних біотопів, дають підставу вважати, що прояв кольорових аберацій має варіативний характер.

Живлення трьох видів ящірок взагалі складається з комах і деяких інших безхребетних, однак у L. viridis серед об’єктів, знайдених під час аналізу вмісту препарованих шлунків, відмічені і хребетні. Якісний склад об’єктів у раціоні різних популяцій досліджених видів суттєво не відрізнявся, але встановлені відмінності на рівні кількісних співвідношень різних груп корму.

Цикл добової активності трьох видів справжніх ящірок мав суттєві видоспецифічні відміни. Зокрема, для графіка добової активності прудкої ящірки під час розмноження характерний подвійний пік, не властивий іншим двом видам, а періоди найбільшої та мінімальної активності у живородної ящірки повністю не збігаються із такими у L. agilis та L. viridis. Характер та специфіка циклів добової активності визначались, переважно, дією трьох основних абіотичних чинників: температури, освітленості та вологості.

Ступінь участі різних статево-вікових груп у добових пересуваннях у поселеннях досліджених видів ящірок теж відрізнялась. Найбільш схильними до зміни місць помешкання виявились ювенільні групи в популяціях L. agilis та L. viridis. Дорослим ящіркам цих видів властива облігатна (L. viridis) та факультативна (L. agilis) територіальність. Різко територіальними виявились статевозрілі самці L. viridis, що пов’язується з статевою стратегією, спрямованою на зниження рівня конкуренції. Всі статевовікові групи в поселеннях L. vivipara у межах дослідженої ділянки регіону Київського плато були осілими, але при цьому нетериторіальними, демонструючи високий рівень соціальності.

Розмноження розглянутих видів Lacertidae відбувалось, у загальних рисах, за класичними схемами. Наявності двох етапів відкладання яєць у популяціях регіону не відмічалось. Під час вивчення статевої поведінки ящірок виявлені деякі своєрідні риси в ритуалі парування самців L. vivipara (дезорієнтація самки самцем перед паруванням). У поселеннях L. agilis та L. viridis присутні дві виражені хвилі смертності: на рівні дорослих, під час періоду розмноження та на рівні цьоголіток у періоди їх виходу. Певна смертність, зокрема ювенільна, відмічалась також на зимівлі, особливо в канівській популяції L. viridis у 1996 році. Однак ці хвилі не позначаються на загальному рівні середньої щільності настільки, щоб пояснювати його багаторічні зміни, описані для двох видів.

Найбільш складним є питання значних змін чисельності двох видів ящірок (L. agilis, L. viridis) у районі Канева за сім років моніторингу.

Загальновідомо, що динаміка населення, віддзеркалюючи баланс між відтворенням і смертністю в популяції, є одним із найважливіших механізмів, що приводять її потреби у відповідність до можливостей навколишнього середовища (правило Одума). При цьому, незважаючи на чисельні праці як із загальних питань демекології хребетних, так і присвячені популяційно-екологічним характеристикам рептилій, спроби об’єднати окремі факти в загальну, узгоджену картину до цього часу не завершились успіхом. Розбіжності таких відомостей у даному випадку пояснюються не стільки неповнотою чи неточністю сучасних екологічних уявлень, скільки масштабним руйнуванням природного середовища. У багатьох випадках у поле зору дослідників потрапляють реакції популяцій саме на такі антропічні порушення, що є дуже далеким від того, що слід відносити до природних закономірностей популяційної динаміки. Значне зниження рівня середньої щільності поселень L. viridis а також L. agilis, відмічене в районі Канівського природного заповідника та його околиць, навряд чи може вважатись природним за вже описаними типовими ознаками. Непоступовість і нерівномірність процесу при вираженій синхронності, коли етапи різкого спаду щільності угруповань двох видів ящірок та її подальшого повільного зниження припадали на одні й ті самі роки, говорить про дестабілізацію багаторічної динаміки чисельності досліджених популяцій ящірок. Інша проблема – встановлення конкретних приоритетних причин цього явища. Згубний вплив антропічних змін ландшафтів за рахунок господарської діяльності та вирубок на популяції наземних хребетних вже давно добре відомий. Для рептилій ця проблема вивчена набагато гірше.

При цьому, враховуючи такі факти, як відсутність принципових змін у популяціях хижаків – можливих споживачів ящірок за роки моніторингу, зміни погодних умов за період 1995–2001 рр., інтенсифікацію господарської діяльності у буферній зоні Канівського заповідника у 1996 р., наявність такого явища як браконьєрський вилов рептилій в околицях заповідної території, плюс зміни, що були зареєстровані за цей період у досліджених популяціях L. viridis і L. agilis, ми можемо із значною впевненістю відносити такі ефекти на рахунок комплексної дії погодних умов і факторів антропогенної діяльності. Однак, зауважимо, що, зокрема, хижаки не можуть самі по собі формувати динаміку середньої щільності даних видів – як відомо, хвиля чисельності хижака завжди відстає від хвилі чисельності ресурсу, й тому це не могло слугувати причиною обвального спаду, що особливо яскраво реєструвався в «канівській» популяції L. viridis у 1996 році. Також несприятливі погодні умови взимку 1996 р. не могли як такі забезпечити довготривалий спад чисельності протягом п’яти років. Не можна пов’язувати відмічені явища і з такими глобальними чинниками, як сонячна активність, яка за період їх спостереження не завжди була підвищеною.


Zoocenosis — 2005
 Біорізноманіття та роль зооценозу в природних і антропогенних екосистемах: Матеріали ІІІ Міжнародної наукової конференції. – Д.: Вид-во ДНУ, 2005. – С. 403-405.

Розповісти колегам:

Опубликовать в Google Plus
Опубликовать в LiveJournal
Опубликовать в Мой Мир
Опубликовать в Одноклассники