Осінні міграції хижих птахів у межах степового Придніпров’я сезону 2004 року

УДК 598.2

В. В. Вернер

Дніпропетровський національний університет, м. Дніпропетровськ, Україна

Ключові слова: міграції, хижі птахи, степове Придніпров’я

birds of prey fall migrations
within the steppe Dnieper region in 2004

V. V. Verner

Dnipropetrovsk National University, Dnipropetrovsk, Ukraine

Key words: migrations, birds of prey, steppe Dnieper region

Дослідження особливостей просторових переміщень денних хижаків під час осінніх міграцій – одна з майже не досліджених сторін їх життя (Благосклонов, 1951; Зубаровський, 1977). Як правило, у роботах багатьох авторів відображаються лише строки відльоту та біотопічний розподіл і зовсім мало уваги приділяється вивченню напрямку, характеру, типу, висоти переміщень (Гладков, 1950; Кистяківський, 1926; Михеев, 1996; Белик, 2000). Дана робота присвячена дослідженню зазначених показників, які дозволяють найповніше вивчити особливості осінніх перельотів.

Збір даних проводився в серпні–жовтні сезону 2004 року в чотирьох ландшафтах, різних за своїми біогеоценотичними властивостями, що дозволяє визначити найбільш вигідні, з точки зору умов перебування на них денних хижаків. Найбільше значення серед них мають наступні.

1. Правий берег р. Самара (плакор, прируслов’я), поблизу с. Андріївка Новомосковського району.

2. Сосновий бір та ділянка заливних лук поблизу с. Карабинівка Павлоградського району.

3. Система ставків Самарського рибгоспу Дніпропетровського району.

4. Прируслова частина р. Мокра Сура поблизу с. Новоолександрівка Дніпропетровського району.

На даних територіях обліки кількості денних хижаків проводилися вранці (830–1130). На ділянці уздовж русла р. Мокра Сура застосовувався маршрутний метод (3 км). На всіх інших територіях застосовано метод обліку хижих птахів з височини (Новиков, 1949). Назви птахів наведено згідно з рекомендаціями Г. В. Фесенко та А. А. Бокотея (2002).

Під час досліджень зареєстровано 31 хижого птаха, що відносяться до 11 видів. Найбільш чисельні Circus aeruginosus, Buteo buteo (по 19,3 % для кожного). Звичайні види представлені Haliaeetus albicilla (16,1 %), Аccipiter nisus (12,9 %). Рідкісні – Circus cyaneus, Falco columbarius, Accipiter gentilis (по 6,4 % для кожного). Надзвичайно рідкісні – Falco tinnunculus, Falco vespertinus, Hieraaetus pennatus, Aquila heliaca (по 3,2 % для кожного).

За результатами проведенних досліджень встановлено, що в основному під час осінніх перельотів сезону 2004 року денні хижаки переміщувалися поодинці. Рідше зустрічалися пари птахів (B. buteo, F. columbarius). Також відмічено сімейне переміщення у H. albicilla (2 ad,1 juv). Більшість з денних хижаків затримувалися на кормних ділянках протягом декількох діб.

Деякі з зареєстрованих птахів спостерігалися під час полювання. Сам факт мисливської поведінки відмічено у H. albicilla (тривале переслідування крука), A. gentilis (напади на сорок), B. buteo (полювання з присади на коників). Агресивна поведінка спостерігалася у A. gentilis (активні напади на H. albicilla), A. nisus (напади на C. cyaneus). Але напади були не тривалими, протягом 2–3 хвилин закінчувалися.

Напрямок перельоту точно визначено лише у деяких птахів, що переміщувалися транзитно і не полювали (B. buteo, C. cyaneus, H. albicilla, F. vespertinus). В основному такі птахи рухалися в південному або південно-східному напрямку. Північно-західний напрямок зафіксовано у F. columbarius. Під час осінніх перельотів денні хижаки найчастіше використовують висоту 5–20 м. В її межах пересуваються 5 видів хижих птахів (45,4 % від загальної кількості видів). Дуже рідко птахи використовують висоту в межах 60–100 м. У даному проміжку зареєстровано переміщення птахів лише одного виду.

Більшість видів хижих птахів полюють на шкідників сільського господарства, використовуючи для цього певні території (Жарков, Теплов, 1932). У зв’язку з цим дану територіальну та висотну прив’язаність, особливо під час осінніх міграцій, потрібно враховувати при сезонних роботах у сільському господарстві.


Zoocenosis — 2005
 Біорізноманіття та роль зооценозу в природних і антропогенних екосистемах: Матеріали ІІІ Міжнародної наукової конференції. – Д.: Вид-во ДНУ, 2005. – С. 408-410.

Розповісти колегам:

Опубликовать в Google Plus
Опубликовать в LiveJournal
Опубликовать в Мой Мир
Опубликовать в Одноклассники