Вплив структури лісостанів на територіальний розподіл токовищ глухаря (Tetrao urogallus) в умовах Поліського природного заповідника

УДК 598.261.6:639.12:502(477.42)

О. Л. Кратюк

Національний аграрний університет, м. Київ, Україна, E-mail: deneshi@zt.ukrtel.net

Ключові слова: глухар, Tetrao urogallus, токовища, Поліський природний заповідник

INFLUENCE OF WOODS STRUCTURE
ON THE TERRITORIAL DISTRIBUTION OF wood grouse
(TETRAO UROGALLUS) lekking grounds
UNDER CONDITIONS OF THE POLiSKYI NATURe RESERVE

O. L. Kratyuk

National Agricultural University, Kyiv, Ukraine, E-mail: deneshi@zt.ukrtel.net

Key words: Capercaillie, Tetrao urogallus, leks, the Polyskyi Natural Reserve

Глухар (Tetrao urogallus Linnaeus, 1758) – вид, занесений до Червоної книги України. У зв’язку з цим великого значення набувають відомості не лише про екологію та біологію виду, а й детальна інформація щодо стацій його поширення.

Аналізуючи літературні джерела (Долбик, 1974; Романов, 1988; Бумар, 2001 та ін.), можна зробити висновок про те, що недостатньо уваги приділяється лісотипологічній характеристиці насаджень (вік, повнота, зімкнутість, склад тощо). У цьому випадку характеристики типу лісу виступають як фактори проживання. Така інформація є необхідною для розробки ефективних заходів з охорони та відтворення виду, про що вже йшлося у наших публікаціях (Кратюк, Бумар, 2004).

Дослідження проводили у березні–травні 2004 року на території Поліського природного заповідника. Популяція глухаря у заповіднику на цей час досить стабільна, нараховує близько 130 особин за результатами зимового маршрутного обліку 2004 року. Токовища виявляли за схемою В. А. Кузякіна (1979) та описували з використанням таксаційних матеріалів. Для цього була розроблена спеціальна анкета.

Лісові комплекси заповідника мають чітко виражений бореальний характер. Площа лісів нині складає 17260 га, у тому числі культур – 5301 га при загальній території заповідника 20104 га. На соснові насадження припадає 83,7 %, березові – 15,2 %, вільхові (мішані) – 1,1 %. На сьогоднішній день у заповіднику переважають середньовікові деревостани – 61,4 %. Середня повнота насаджень – 0,67.

На території заповідника виявлено 30 місць токування глухаря, у тому числі 15 – у борах та 15 – у суборах. В умовах борових комплексів найбільше токовищ зосереджено у А1А2 (n = 10), суборових – В3 (n = 9). Таке місцезнаходження може свідчити про незначний вплив фактора турбування, адже на територіях, де цей фактор значний, токовища розташовані в умовах А4–5В4–5. У середньовікових насадженнях сосни, площа яких у заповіднику складає 51,5 %, виявлено 22 токовища, решта (n = 8) – у пристигаючих і жодного – у молодняках. Слід зазначити, що площа пристигаючих соснових насаджень тут становить лише 745 га, тобто 4,3 %. Попри велику площу культур у заповіднику загалом, лише два токовища виявлено у них. Можна припустити, що така кількість токовищ у лісових культурах пояснюється їх відносно молодим віком. Токовища здебільшого розташовані у насадженнях з повнотою 0,6–0,7, переважно ІІ–ІІІ класів бонітету. Наявність галявин і різновікової структури деревостанів створює сприятливі умови для токування, а підлісок і підріст забезпечує ремізність токовищ.

З викладеного очевидно, що в умовах заповідника сформувалася стійка та стабільна популяція глухаря. Тут зазначений вид віддає перевагу природним сосновим лісам віком 70–100 років.


Zoocenosis — 2005
 Біорізноманіття та роль зооценозу в природних і антропогенних екосистемах: Матеріали ІІІ Міжнародної наукової конференції. – Д.: Вид-во ДНУ, 2005. – С. 429-430.

Розповісти колегам:

Опубликовать в Google Plus
Опубликовать в LiveJournal
Опубликовать в Мой Мир
Опубликовать в Одноклассники