Вертикальний розподіл та фауністична характеристика зоопланктонних угруповань в аспекті гідроекологічного моніторингу

УДК 574.583:595.371.13

О. Р. Іванець

Львівський національний університет імені Івана Франка, Львів, Україна

VERTICAL DISTRIBUTION AND FAUNISTIC CHARACTERISTIC
OF ZOOPLANKTON COMMUNITIES IN ASPECT
OF HYDROECOLOGICAL MONITORING

O. R. Ivanets

IvanFrankoNationalUniversity of L’viv, L’viv, Ukraine

Для розробки заходів щодо раціонального користуванням водними об’єктами, вивчення біологічних процесів у гідробіоценозах із метою забезпечення їх ефективної охорони, збереження та відновлення біорізноманіття необхідно володіти, інформацією щодо структури угруповань зоопланктону. Особливо важливі такі дані при проведенні гідробіологічного моніторингу водойм, що знаходяться в межах міст, оскільки водні об’єкти – невід’ємний елемент міських ландшафтів, який відіграє провідну роль у налагодженні оптимальних взаємодій між людиною та довкіллям. Важлива роль зоопланктону в діагностиці стану водних екосистем відзначалася неодноразово.

Перед нами стояло завдання отримати дані щодо біорізноманіття зоопланктофауни Тернопільської водойми, провести аналіз найвагоміших біоценотичних характеристик, систематизувати матеріали для контролю за змінами зоопланктону під впливом антропогенних чинників. При вирішенні поставленого завдання приймалися до уваги такі характеристики: чисельність і видовий склад гідробіонтів, біомаса, індекс Шеннона, індекс Пантле–Букка, трофічна структура, сапробність гідробіонтів. Матеріал відбирали та опрацьовували за загальноприйнятими у гідробіології методами.

Тернопільська водойма утворилася внаслідок зарегулювання р. Серет – лівої притоки р. Дністер яка тече Подільською височиною. Вона має важливе рекреаційне значення і є основним ландшафтним елементом гідропарку міста.

Зареєстровано 22 види, які входять до складу зоопланктонного угруповання: Rotifera – 8 видів (Asplanchna priodonta Gosse, 1850, Brachionus calyciflorus Pallas, 1766, B. quadridentatus Hermann, 1783, Filinia major (Golditz, 1914), Hexarthra mira Hudson, 1871, Keratella quadrata (Muller, 1786), Polyarthra vulgaris Carlin, 1943, Platyias quadricornis (Ehrenberg, 1832)), Cladocera– 11 видів (Alona affinis Leydig, 1860, A. rectangula Sars, 1861, Bosmina longirostris Muller, 1785, Ceriodaphnia reticulata Jurine, 1820, Chydorus sphaericus Muller, 1785, Daphnia cucullata Sars, 1862, Diaphanosoma brachyurum Lievin, 1848, Leptodora kindtii Focke, 1844, Moina rectirostris Leidig, 1860, Sida cristallina Muller, 1776, Sіmocepnalus vetulus Muller, 1776), Copepoda – 3 види (Mesocyclops leuckarti (Claus, 1857), Acanthocyclops vernalis (Fischer, 1853), Eucyclops macruroides Lilljeborg, 1901).

Основу зоопланктону водойми складає комплекс пелагічних і евритопних видів. Більшість із них тривіальні та значно поширені. У першу чергу це відноситься до константних видів, які часто трапляються у водоймі. Наприклад коловертки A. priodonta, B. calyciflorus, K. quadrata, гіллястовусі B. longirostris, M. rectirostris, S. vetulus. Якщо розглядати структуру домінування за окремими видами зоопланктону з урахуванням чисельності, біомаси та частоти трапляння організмів то серед коловерток можна виділити A. priodonta та K. quadrata, а серед гіллястовусих B. longirostris, D. cucullata та D. brachiurum.

У літоралі більше проявляється домінування C. sphaericus. Цей вид складає основу прибережного ценозу. Інші планктонні безхребетні попадають у категорію другорядних і рідкісних видів.

Найбільша чисельність організмів 32,0–32,1 тис. екз./м3 спостерігається на глибині, 4,5–5,0 м (табл.). Зі зменшенням глибини щільність популяцій знижується і на 0,5–1,0 м становить 7,3–8,0 тис. екз./м3. У поверхневому горизонті водної товщі (до 0,3 м) чисельність зростає до 24,0 тис. екз./м3. Разом із тим, вертикальний розподіл окремих груп зоопланктерів, має свої тенденції, які не завжди співпадають із загальними показниками. Чисельність коловерток на глибині 5 м становила 8,9 тис. екз./м3 і була максимальною. Найменшою (0,8 тис. екз./м3) чисельність Rotatoria була на глибинах 4,5 та 1,0 м. Порівняно високі величини чисельності коловерток визначалися завдяки наявності A. priodonta, що траплялася найчастіше. У поверхневих горизонтах чисельність коловерток становила 1,5 тис. екз./м3.

Таблиця. Вертикальний розподіл зоопланктону Тернопільської водойми (тис. екз./м3)

Глибина, м Rotatoria Cladocera Copepoda Разом
0,3 1,5

11,3

11,2

24,0

0,5 1,8

3,5

2,7

8,0

1,0 0,8

4,2

2,3

7,3

1,5 1,3

6,3

11,2

18,8

2,0 1,5

7,7

12,0

21,2

2,5 2,1

11,6

13,2

26,8

3,0 2,5

15,1

11,2

28,7

3,5 2,9

18,6

9,2

30,6

4,0 3,0

20,7

4,7

28,4

4,5 0,8

11,5

19,8

32,1

5,0 8,9

4,3

18,8

32,0

 

Гіллястовусі ракоподібні максимальної щільності (20,7 тис. екз./м3) досягали на глибині 4 м. Цей показник обумовлений розвитком популяцій D. cucullata, які поряд з D. brachyurum та B. longirostris складали керівний комплекс. Мінімальну чисельність (3,5 тис. екз./м3) організми даної групи становили на глибині 0,5 м. На поверхні водойми (у горизонті до 0,3 м) чисельність Cladocera знову зростає та досягає 11,3 тис. екз./м3, що обумовлено насамперед розвитком популяцій B. longirostris. На глибині 5 м чисельність гіллястовусих раків становила 4,3 тис. екз./м3. Показники розвитку популяцій веслоногих раків найбільших величин досягали на глибині 4,5–5,0 м (18,8–19,8 тис. екз./м3). Мінімальна чисельність Сорероdа спостерігалася на глибині 1 м (2,3 тис. екз./м3).

Залежно від трофічних характеристик зоопланктери було об’єднано у три групи: фільтратори, седиментатори та хижаки. Седиментатори та фільтратори утворювали групу «мирних» зоопланктерів. Співвідношення між «мирними» та хижими формами у середньому, становило 1 : 1, що свідчить про низьку потенційну здатність водойми до самоочищення.

Значення індекса сапробності Пантле–Букка (2,3–3,0), величина індекса видового різноманіття Шеннона (0,54–1,87), аналіз списка організмів-сапробіонтів дають підставу выдносити досліджену водойму b–мезосапробного класу.


Zoocenosis — 2007
 Біорізноманіття та роль тварин в екосистемах: Матеріали ІV Міжнародної наукової конференції. – Дніпропетровськ: Вид-во ДНУ, 2007. – С. 75-76.