Видовий склад молоді риби нижньої частини Київського водосховища

УДК 597.2/.5

Ю. М. Ситник*, П. Г. Шевченко**, В. О. Ткаченко***, А. В. Подобайло****,
С. М. Салій****, О. В. Соляник**, А. В. Калиновська*, С. П. Бурмістренко*

*Інститут гідробіології НАН України, Київ, Україна,
hydrobiol@igb.ibc.com.ua, tu_sytnyk@mail.ru;
**Національний аграрний університет, Київ, Україна;
***Інститут зоології ім. І. І. Шмальгаузена НАН України, Київ, Україна;
****Київський національний університет ім. Тараса Шевченка, Київ, Україна

SPECIES STRUCTURE OF YOUNG FISHES
IN THE LOWER PART OF KYIVS’KE RESERVOIR

Y. M. Sytnik*, P. G. Shevchenko**, V. A. Tkachenko***, A. V. Podobajlo****,
S. M. Saliy****, O. V. Solyanik**, A. V. Kalynovs’ka*, S. Р. Burmistrenko*

*Institute of Hydrobiology of NAS of Ukraine, Kyiv, Ukraine,
hydrobiol@igb.ibc.com.ua, tu_sytnyk@mail.ru;
**National Agriculture University, Kyiv, Ukraine;
***Schmalhausen Institute of Zoology of NAS of Ukraine, Kyiv, Ukraine;
****TarasShevchenkoNationalUniversity, Kyiv, Ukraine

Дніпро, як і багато інших рік центральної частини Європи, ще два–три століття тому славився своїми рибними багатствами. Фауна риб Дніпра зберегла певну різноманітність і до наших днів. Протягом ХІХ–ХХ століття постійно відбувалися зміни співвідношення видів та їх чисельності, обумовлені антропогенними факторами.

Друга половина ХХ сторіччя ознаменувалася великомасштабним гідробудівництвом на Дніпрі, результатом якого стало створення каскаду з шести водосховищ, що істотно змінило умови формування біоти на всій 1000-кілометровій ділянці середнього та нижнього Дніпра. На місці його русла та ландшафтних комплексів додаткової системи виникли водойми з відносно малорухливими водними масами. Виявилася затопленою велика частина заплави та відносно невелика частина другої тераси. Унаслідок сезонного та багаторічного регулювання стоку припинилися весняні повені, тобто на більшій частині акваторій перестав мати місце ефект їх промивання та видалення з екосистем значної частини мертвої органічної речовини, в основ­ному рослинного походження. Така ситуація призвела до глибоких екологічних змін акваторій.

Формування біоти новоутворених водойм у перші роки існування водосховищ йшло на основі видів – мешканців руслових екосистем і також видів – мешканців заплавних водойм. Перші (в основному реофільні), дуже звузили свій ареал і залишилися переважно у верхів’ях водосховищ. Друга група видів (основу якої складають прибережно-фітофільні види) стала масовою на мілководдях, зарослих вищою водною рослинністю або вільних від неї. Подальші десятиліття ознаменувалися прогресуючою експансією у водосховища видів понто-каспійського фауністичного комплексу, що обумовлено зняттям бар’єру у вигляді течії на шляху їх розселення, оптимальними умовами їх природного відтворення та нагулу. Зараз у дніпровських водосховищах мешкають 53 види безхребетних і 14 видів риб понто-каспійського фауністичного комплексу.

Дослідження проводили в літній період 2006 року у нижній та пригреблевій ділянці Київського водосховища (правий берег: чотири станції – с. Лютіж, с. Старі Петрівці, с. Нові Петрівці, пригреблева ділянка (Київська ГАЕС); лівий берег: дві станції – вище та нижче с. Лебедівка, пригреблева ділянка). На прибережних ділянках молодь риб (цьоголітки, дволітки та інші) ловили тканою з капронового сита № 8 довжиною 6 м, а в глибших місцях застосовували 25-метрову малькову волокушу. Збір та обробку іхтіологічного матеріалу виконували за загальноприйнятими методиками (Правдин, 1966; Коблицкая, 1981).

Загалом, за нашими даними, у пониззі Київського водосховища виявлено 38 видів молоді риб що належать до 10 родин:

– родина Оселедцеві – Clupeidae: тюлька азово-чорноморська (Clupeanella cultriventris Nordmann, 1840);

– родина Коропові – Cyprinidae: плітка (Rutilus rutilus (Linnaeus, 1758)), ялець (Leuciscus leuciscus (Linnaeus, 1758)), головень (L. cephalus (Linnaeus, 1758)), в’язь (L. idus (Linnaeus, 1758)), гольян звичайний (Phoxinus phoxinus (Linnaeus, 1758)), краснопірка (Scardinius erythrophthalmus Linnaeus, 1758), білизна (Aspius aspius (Linnaeus, 1758)), вівсянка (Leucaspicus delineatus (Heckel, 1843)), лин (Tinca tinca Linnaeus, 1758), чебачок амурський (Pseudorasbora parva (Temminck et Schlegel, 1846)), пічкур звичайний (Gobio gobio gobio Linnaeus, 1758), верховодка (Alburnus alburnus (Linnaeus, 1758)), плоскирка (Blicca bjoerkna (Linnaeus, 1758)), лящ (Abramis brama (Linnaeus, 1758)), клепець (A. sapa (Pallas, 1814)), синець (A. ballerus (Linnaeus, 1758)), чехоня (Pelecus cultratus (Linnaeus, 1758)), гірчак (Rhodeus sericeus (Pallas, 1776)), карась сріблястий (C. auratus gibelio (Bloch, 1782)), короп (Cyprinus carpio Linnaeus, 1758);

– родина Щиповкові – Cobitidae: щиповка звичайна (Cobitis taenia taenia Linnaeus, 1758), в’юн (Misgurnus fossilis (Linnaeus, 1758);

– родина Щукові – Esocidae: щука (Esox lucius Linnaeus, 1758);

– родина Миневі – Lotidae: минь річковий (Lota lota(Linnaeus, 1758));

– родина Колючкові – Gasterosteidae: колючка мала південна дев’ятиголкова (Pungitius platygaster (Kessler, 1859)), колючка триголкова (Gasterosteus aculeatus Linnaeus, 1758);

– родина Голкові – Sygnathidae: іглиця чорноморська пухлощока (Syngnathus nigrolineatus nigrolineatus (Eichwald, 1831));

– родина Окуневі – Percidae: судак звичайний (Sander lucioperca (Linnaeus, 1758)), окунь (Perca fluviatilis Linnaeus, 1758), йорж звичайний (Gymnocephalus cernuus (Linnaeus, 1758)), йорж-носар (Gymnocephalus acerinus (Guendelstaedt, 1774));

– родина Головешкові – Odontobutidae: ротан-головешка (Percottusglenii Dibowski, 1877);

– родина Бичкові – Gobiidae: бичок кругляк (Neogobiusmelanostomus (Pallas, 1814), бичок головач (N. kessleri (Gunther, 1861)), бичок пісочник (N. fluviatilis (Pallas, 1814)), бичок гонець (Ngymnotrachelus (Kessler, 1857)), бичок цуцик (Proterorhinusmarmoratus (Pallas, 1814);

Із вищевикладеного витікає, що фауна риб Київського водосховища зберегла певну різноманітність і до наших днів. Це обумовлено відкритою вершиною водойми та наявністю незарегульованих приток. Усього в наших уловах по нижній частині правого берега зафіксовано 35 видів риб, по лівому – 37.

Розподіл молоді риб у нижній частині Київського водосховища не однаковий. Кількість виловлених видів риб зменшується вниз водосховища в напрямку до греблі Київської ГЕС, що пояснюється змінами біотопів, а саме – піщаних і мулистих донних відкладень на камінні та гравійні відсипки, що притаманно технологічним особливостям водозабірних споруд і бетонним одамбуванням берегів, суттєвим збільшенням глибин поблизу Київської ГАЕС і пригребельній ділянці. Особливо це помітно на правобережних станціях, де у напрямку від с. Лютіж до ГАЕС кількість видів зменшується з 35 до 16.

Таким чином, можна зробити висновки, що Київське водосховище підпадає під загальну тенденцію для всіх дніпровських водосховищ щодо проникнення сюди видів-інтервентів та інвазійних видів, які досягли досить великої чисельності та з яких зареєстровано нами 8 таксонів. До перших відносяться понто-каспійці (тюлька, колючка мала південна дев’ятиголкова, іглиця чорноморська пухлощока, бички), до других – небажані далекосхідні вселенці (чебачок амурський, ротан-головешка).


Zoocenosis — 2007
 Біорізноманіття та роль тварин в екосистемах: Матеріали ІV Міжнародної наукової конференції. – Дніпропетровськ: Вид-во ДНУ, 2007. – С. 172-173.