Склад мікробіоценозу урогенітального тракту самиць білих лабораторних мишей в нормі та при фізіологічній вагітності

УДК 579.8:591.465

О. С. Воронкова

Дніпропетровський національний університет, Дніпропетровськ, Україна,
voronkova_olga@inbox.ru

VARIETY OF MICROORGANISMS OF GENITOURINARY TRACT
OF HEALTHY NONPREGNANT AND PREGNANT FEMALE
OF WHITE LABORATORY MICE

O. S. Voronkova

Dnipropetrovsk National University, Dnipropetrovsk, Ukraine, voronkova_olga@inbox.ru

Стан норми мікробіоценозу урогенітального тракту (УГТ) характеризується наявністю переважно сапрофітних мікроорганізмів, таких як представники лактобактерій. Однак, присутні і мікроорганізми, що належать до інших родів (стафілококи, стрептококи, фузобактерії, пептококи та пептострептококи, представники родини ентеробактерій). Переважно це умовно-патогенні мікроорганізми, ріст і розмноження яких контролюються продуктами життєдіяльності сапрофітної мікрофлори. Лактобацили продукують молочну кислоту, що забезпечує підтримання низького рН (близько 4,0–4,5), що пригнічує розвиток умовно-патогенних і патогенних мікроорганізмів. Окрім цього, лактобацили здатні до синтезу гідроген пероксида, що також є пригнічуючим фактором для багатьох бактерій, які не здатні утворювати каталазу. При деяких умовах склад мікробіоценозу УГТ може змінюватися. Несприятливі фактори зовнішнього середовища, неправильне живлення, різні захворювання тощо можуть призводити до порушень складу та фізіолого-біохімічної активності мікрофлори.

Склад і властивості мікрофлори у свою чергу є визначними факторами у підтримані репродуктивного здоров’я макроорганізму. Мікрофлора УГТ забезпечує явище колонізаційної резистентності, тобто підтримання певної рівноваги у мікробіоценозі, коли спостерігається пригнічення патогенних і умовно-патогенних мікроорганізмів, неможливість їх заселення. Нормофлора, що заселяє пологові шляхи, також виконує важливу функцію первинної колонізації відкритих порожнин новонародженого (шлунково-кишкового тракту, верхніх дихальних шляхів та урогенітального тракту), запобігаючи подальшому заселенню їх умовно-патогенною та патогенною флорою.

Під час дослідів на самицях білих лабораторних мишей (n = 10) встановлено, що в нормі до складу мікробіоценозу УГТ мишей входять лактобактерії, стафілококи, стрептококи, мікрококи, представники родини ентеробактерій, фузобактерії, пептококи та пептострептококи, бактероїди. У кількісному плані переважають анаеробні мікроорганізми: відношення аеробів до анаеробів становить близько 1 : 100.

Найбільшими частотами зустрічаємості характеризуються мікроорганізми наступних родів: мікроаерофільні лактобацили, стрептококи, стафілококи та бактероїди знайдені у 100 % обстежених тварин, фузобактерії виявлено у 87,5 % мишей, пептококи та анаеробні лактобацили – у 62,5 %, пептострептококи – у 50,0 %. Найменші частоти виявлення зафіксовано для мікрококів, бацил та представників родини ентеробактерій (12,5 %).

Відомо, що вагітність – нормальний фізіологічний процес, але це стан зміненої норми. Під час вагітності під дією гормонів відбувається збільшення товщини епітелію піхви поряд зі зростанням його еластичності. При цьому активується синтез глікогену цими клітинами, що створює сприятливі умови для лактобацил кількість яких перевищує значення норми. Паралельно відбувається зниження рН, що призводить до зниження вмісту транзиторних мікро­організмів. Водночас, в організмі матері відбуваються зміни й у стані імунної системи: деякі механізми відповіді стають пригніченими, що забезпечує виношування генетично неідентич­ного плоду, але робить матір вразливішою до ураження бактеріями, вірусами та грибками.

У ході дослідів на тваринах (n = 7, висів вмісту піхви проводили на другий тиждень вагітності) встановлено, що до складу мікрофлори УГТ входять мікроорганізми тих самих родів, що й у здорових невагітних тварин, але у них до того ж виявлено ентерококи (у 42,9 % мишей). Зростає частота зустрічаємості представників родини ентеробактерій (виявлені у 85,7 % вагітних самиць, тоді як у невагітних вони зустрічаються із частотою 12,5 %), мікрококи у вагітних мишей виявляються в 2,28 раза частіше, ніж у невагітних, бацили визначено у 57,1 % вагітних мишей при 12,5 % у невагітних. Зростає також частота зустрічаємості пептококів (до 85,7 %) та анаеробних лактобацил (до 100 %).

Також змінюється титр визначених бактерій. Співвідношення аероби : анаероби становить 1 : 85, що досягається переважно за рахунок зростання кількості мікроаерофільних лактобацил, стафілококів і представників родини ентеробактерій, яких стає більше в 1,55, 3,98 та 2,29 раза відповідно (порівняно з нормою). При цьому для облігатних анаеробів відмічено зростання кількості в 1,95 раза лише для анаеробних лактобацил.

Таким чином, можна констатувати, що стан мікробіоценозу УГТ у здорових невагітних і вагітних самиць мишей характеризується подібністю складу мікрофлори. Однак, при розвитку вагітності визначено тенденцію до зростання кількості лактобацил і деяких представників умовно-патогенних мікроорганізмів (стафілококів і видів родини ентеробактерій), що свідчить про послаблення місцевих захисних механізмів під час вагітності.

Дослідження виконані в рамках Гранту Президента України для обдарованої молоді (розпорядження № 19/2007-рп від 30.01.2007 р.).


Zoocenosis — 2007
 Біорізноманіття та роль тварин в екосистемах: Матеріали ІV Міжнародної наукової конференції. – Дніпропетровськ: Вид-во ДНУ, 2007. – С. 328-329.

Розповісти колегам:

Опубликовать в Google Plus
Опубликовать в LiveJournal
Опубликовать в Мой Мир
Опубликовать в Одноклассники