Земноводні родини ропухових Bufonidae в умовах Східно-Європейського зоогеографічного округу України

УДК 597.841

Л. І. Горбань

Природний заповідник «Розточчя», Україна, zaproz@mail.lviv.ua

GROUND TOADS BUFONIDAE IN THE EAST EUROPEAN ZOOGEOGRAPHICAL REGION OF UKRAINE

L. I. Gorban

Nature reserve «Rostocha», Ukraine, zaproz@mail.lviv.ua

На території України трапляється три види земноводних родини ропухових Bufonidae. Ареали всіх трьох видів найщільніше накладаються у Східно-Європейському окрузі, на Східно-Європейській ділянці мішаного лісу. У цих умовах на підділянці Західного (Волинського) Полісся, досить широко поширена очеретяна ропуха Bufo calamita Laurenti, 1768, яка трапляється в Україні у різних регіонах Полісся. Як правило поширення цього виду тісно пов’язане з піщаними ґрунтами та веденням традиційних сільськогосподарських робіт, а особливо вирощуванням картоплі, кукурудзи, гречки та льону. Наявність очеретяної ропухи в екосистемах засвідчує про специфічні умови рельєфу, які у першу чергу пов’язані зі значними площами рівнинного ландшафту та відсутністю різких перепадів висот. Такі ділянки ландшафтів виділяються на Західному та Малому Поліссі (Волинська, Львівська, Рівненська обл.), де популяції очеретяної ропухи для всієї країни у найкращому стані. З іншого боку саме на цих територіях наявна щільна мережа великих і малих природних озер зі значними площами мілководних зон, важливих для розмноження даного виду. Якщо багато видів земноводних охоче розмножуються у штучних водоймах і в тому числі у малих або великих меліоративних каналах, то очеретяні ропухи виявились дуже консервативними відносно локалізації місць розмножень. У першу чергу консервативність очеретяних ропух проявляється до самого типу водойм, та усіх ландшафтних структур (наявності ґрунтових доріг, низькотравних пасовищ, присутність ріллі). Ці тварини виявленні на розмноженні тільки на малих або значних природних озерах (навіть на таких великих як Світязь), береги яких мають вихід до сільськогосподарських угідь.

Як правило цей вид тісно пов’язаний із чергуванням піщаних і торфових ґрунтів, які особливо поширені на Поліссі, де переважають відносні висоти 160–230 м. Період розмноження у очеретяних ропух триває з першої декади квітня до початку травня, а масовий вихід дозрілих молодих особин спостерігається протягом другої половини червня.

Найпівденніша межа ареалу очеретяної ропухи виявлена нами у Жовківському районі Львівської області на Малому Поліссі. Але у сучасних умовах, як наслідок тривалої дії меліоративних робіт ареал південних популяцій очеретяних ропух помітно скорочується та локалізується на ділянках все на меншого розміру. У першу чергу серед загроз для біотопів, придатних для розмноження очеретяних ропух, встановлено зростаючі темпи приватного та державного будівництва на пасовищах, заростання пасовищ чагарниковою рослинністю, припинення обробки орних земель поблизу місць розмноження даного виду (такі випадки виявлені у Жовківському, Сокальському районах Львівської обл., Любомльському, Турійському, Шацькому районах Волинської обл.).

Інші види ропух типові для більшості заповідних територій регіону, а також і в антропогенних ландшафтах Східно-Європейського зоогеографічного округу. Серед них ропуха сіра Bufo bufo L., 1758, та ропуха зелена Bufo viridis Laurenti, 1768 – найхарактерніші та найчисельніші представники даного роду. На відміну від зеленої ропухи, сіра ропуха трапляється головним чином у стаціях, де наявні елементи будівельних споруд, будь-яких господарських конструкцій, металевих або бетонних труб, або присутні глибокі ерозійні ділянки. Широка синантропізація популяцій сірої ропухи має також негативні наслідки – цей вид найчастіше під час весняних локальних міграцій гине на шосейних дорогах. Для сірої ропухи притаманні біотопи, розташовані поблизу приватних городів і околиць населених пунктів, берегів річок і каналів, риборозплідних ставків. Розмножується сіра ропуха у різних водоймах, але найчастіше у мілководних стоячих або слабкопроточних водоймах. Надає перевагу добре освітленим водоймам із достатньо прозорою водою, навіть при незначній наявності болотної рослинності. Весняне пробудження настає досить рано, як правило при теплих веснах уже в середині березня, а типово – у кінці березня. Розмноження починається з останньої декади березня – першої декади квітня. Найбільші концентрації угруповань, що згромадились для розмноження виявлені у заповіднику «Розточчя» уздовж берегів річки Верещиця. У середині квітня 2003 року на цій ділянці уздовж урочища «Заливки» на кожні 100 м берега реєстрували 50–200 особин, переважно групами по 7–19 ропух, але у наступні 2004–2006 рр. спостерігалось скорочення чисельності репродуктивних особин на переважній більшості облікових маршрутів. У третій декаді квітня більшість ропух покидає ділянки розмноження. Значна частина тварин мандрує на сусідні лісові та лучні ділянки. Масовий вихід дозрілих молодих особин сірих ропух із місць розмноження відбувається протягом останньої декади червня – першої декади липня. Молоді особини як правило протягом літа мігрують у лісові урочища де і зимують.

Ропуха зелена Bufo viridis, у лісових заповідниках і національних парках досліджуваного зоогеографічного округу належить до найрідкісніших видів земноводних. Практично вона не виявлена у лісових екосистемах, а тільки на відкритих рівнинних ділянках з невисокою рослинністю поблизу берегів штучних риборозплідних ставів та річок, рідше – на узіліссях. Під час розмноження в основному трапляється у водоймах штучного чи природного походження глибиною не менше 50–60 см. У місцях розмноження на території заповідника «Розточчя» зареєстровані тільки поодинокі особини, а на території Шацького національного парку, у цього виду розташована північна межа поширення. Важливе значення для B. viridis має присутність у його біотопах сухих лук і пасовищ із наявними тимчасовими водоймами, ягідних та інших невеликих за площею чагарників або окремих невисоких дерев.

В останнє десятиріччя в усіх перелічених видів земноводних Східно-Європейської ділянки мішаного лісу спостерігається помітне скорочення загальної чисельності, а також погіршення стану та обмеження площ, придатних для розмноження.


Zoocenosis — 2007
 Біорізноманіття та роль тварин в екосистемах: Матеріали ІV Міжнародної наукової конференції. – Дніпропетровськ: Вид-во ДНУ, 2007. – С. 362-364.