Гніздові біотопи очеретянки ставкової (Acrocephalusscirpaceus) на Заході України

УДК 598.288.6:591.521 (477.8)

О. Закала

Львівський національний університет ім. Івана Франка, Львів, Україна, zoomus@franko.lviv.ua

NEST HABITATS OF REED WARBLER
(ACROCEPHALUS SCIRPACEUS) IN WESTERN UKRAINE

O. Zakala

Ivan Franko National University of Lviv, Lviv, Ukraine, zoomus@franko.lviv.ua

Вивчення гніздових біотопів птахів дозволяє прогнозувати стан популяції того чи іншого виду на певній території, запобігати негативним впливам різних чинників та створити оптимальні умови для його збереження. В Україні вивченню гніздових біотопів очеретянки ставкової приділено мало уваги. Дослідження гніздової біології ми проводили на заході України, гнізда були зібрані у Волинській, Львівській та Чернівецькій областях (власний матеріал – 24, дані Банку гнізд – 17 (за згодою авторів).

У період розмноження очеретянка ставкова (Acrocephalus scirpaceus (Herman, 1804)) займає ділянки в асоціаціях берегових рослин на мілких водоймах, основу яких складає густий очерет із тонкими стеблами. Домінуючими рослинними асоціаціями є Scirpo-Phragmitetum, Phragmitetum (Pragmitetum без участі інших рослин та Pragmitetum з участю Typha, Carex, Salix, Schoeplectus laсustris, Acorus calamus, Glyceria aquatica), Typhaetum тощо.

Важливими параметрами гніздової мікростації очеретянки ставкової є характеристики рослинних ценозів: площі рослинних заростей і відкритого плеса, а також їх просторове розташування, наявність старих стебел очерету, висота заростей, товщина пагонів очерету, рясність заростей, глибина води, віддаленість від водного плеса та берега, наявність кущів верб (табл.). Привабливість біотопу для гніздування очеретянки ставкової збільшують елементи, що порушують монотомію гніздової мікростації: кущі верб, «стежки» та «галявини», «купини» очеретів, які чергуються з розрідженими ділянками заростей. 76,9 % гнізд очеретянки ставкової знайдені неподалік (до 10 м) відкритого плеса водойми чи розріджень рослинних заростей, 46,2 % гнізд – поблизу (за 10 м) берега (межували з луками, пасовищами, полями).

Таблиця. Характеристики гніздових мікростацій очеретянки ставкової на заході України

Характеристики
гніздових мікростацій

Мінімальне
значення

Максимальне
значення

Середнє
значення

n
Ширина   заростей, м

1,5

100

31,5±5,8

24

Глибина   води, см

0

108

17,6±5,7

24

Висота   рослинних заростей, м

1,5

3,5

2,50±0,05

83

Товщина   пагонів, мм

1,2

11,8

6,08±0,2

208

Рясність,   пагонів/м2

45

300

181,0±16,9

24

 

У монодомінантних заростях очерету нами знайдено 65,2 % (n = 15) гнізд очеретянки ставкової, інші (34,8 %) траплялися в очеретяно-рогозових ценозах. У першому випадку більшість гнізд (86,7 %) даного виду збудована в місцях без стоячої води. Також траплялися в окремих купинах очерету та на водоймах у заростях очерету з тонкими стеблами. Значна частина гнізд знайдена на водоймах у рогозово-очеретяних ценозах із товстими (21,6 %), негустими тонкими стеблами рослин (8,7 %), а також в сухих густих Typhaetum (4,3 %).

Очеретянка ставкова заселяє ставки та озера практично всіх типів заростання (крім заростей із прибережним або внутрішнім плавом) і концентрується у другій зоні заростання (очерет, рогози вузьколистий і широколистий, куга озерна). Вид траплявся у вузькій смузі прибережної рослинності без внутрішніх плес (бордюрний тип заростання), заростях очерету та рогозу шириною від декількох сотень метрів із внутрішніми затоками, каналами та «вікнами», порослими плаваючою та зануреною рослинністю (бар’єрний тип заростання), заростях острівного або купинного типу. Рослинні зарості останнього типу заселяються ставковою очеретянкою рідше. У рослинних ценозах із високим ступенем (до 60–90 %) заростання (суцільний тип заростання) гнізда концентрувалися в основному поблизу невеликих периферійних плес. В асоціації Phragmitetum на ставках із бордюрним, суцільним і острівним типом заростання гнізда очеретянки ставкової розміщені в густіших заростях (239±14,6 стебел/м2, n = 14), ніж в асоціаціях Phragmitetum із бар’єрним типом заростання навколо «стежок» і «вікон» і в асоціації Phragmitetum із рогозами та Typhetum (101±7,7 стебел/м2, n = 10, df = 22, P(T£t) = 1,89*10–7).

Очеретянка ставкова надає перевагу гніздовим біотопам із минулорічними стеблами. Гнізда виду в таких біотопах траплялися в 94,6 % випадків, і тільки 5,4 % гнізд у ценозах із цьогорічною рослинністю. Окрім того, в 39,1 % випадків гнізда очеретянок були підвішені тільки до старих стебел рогозу та очерету (коли його частка навколо гнізда становила 50–80 %). У випадку, коли старі пагони були знищені чи становили 5–10 % від кількості молодого (26,1 % знайдених гнізд) останні кріпилися до молодих стебел. У більшості ж випадків (34,8 %) для підвішування гнізда очеретянки використовували як старі так і молоді пагони. На заході України очеретянка ставкова з’являється в кінці квітня – на початку травня, коли біотоп для гніздування ще не сформований. Минулорічні стебла очерету є добрими індикаторами придатності біотопу для гніздування даного виду. Тому випалювання, викошування та інше знищення заростей очерету та рогозу негативно впливають на гніздові біотопи очеретянки ставкової.


Zoocenosis — 2007
 Біорізноманіття та роль тварин в екосистемах: Матеріали ІV Міжнародної наукової конференції. – Дніпропетровськ: Вид-во ДНУ, 2007. – С. 426-427.

Розповісти колегам:

Опубликовать в Google Plus
Опубликовать в LiveJournal
Опубликовать в Мой Мир
Опубликовать в Одноклассники