Фауністичний склад кровосисних комарів Дніпропетровської області

УДК 595.771

Н. В. Воронова, В. В. Горбань, Ю. І. Жоглова

Запорізький національний університет, Запоріжжя, Україна

MOSQUITO FAUNA COMPOSITION OF DNІPROPETROVSK REGION

N. V. Voronova, V. V. Gorban’, Y. I. Zhoglova

Zaporizhzhya National University, Zaporizhzhya, Ukraine

Незважаючи на велику кількість публікацій, що торкаються різних аспектів біології кровосисних комарів, донині лишаються актуальними питання моніторингу їх регіональних фаун. Це зумовлено недостатньою вивченістю видового складу комарів окремих територій у зв’язку зі зміною клімату та характеру землекористування. Мета цієї роботи – встановити наявні відмінності видового складу трьох агрокліматичних районів Дніпропетровської області та виділити екологічні чинники, що їх обумовлюють.

Відбір комарів проводили з червня по жовтень 2007–2008 років на території Дніпропетровської області. Територія області поділена на три агрокліматичні райони: північний недостатньо зволожений теплий район, центральний помірно зволожений, помірно теплий район, південний посушливий і дуже теплий район.

Для визначення видового складу виловлено 1 138 імаго комарів у 30 точках, розташованих на околицях 10 населених пунктів. Збір дорослих комах проводився за загальноприйнятими методиками різними способами. Ексгаустером відловлювали всіх комарів, які сідали на оголену руку дослідника за 20 хвилин. Використовували метод ентомологічного косіння та світлових ловил вночі. Аналіз ступеня спільності фаун проводили за формулами Жаккара та С’єренсена.

Фауна кровосисних комарів Дніпропетровської області представлена 19 видами з 5 родів, з яких нами вперше виявлено три види (Aedes detritus, A. pulchritarsis, Culex territans).

Простежується певна приуроченість деяких видів кровососів до окремих районів. Північний район переважно заселений видами роду Aedes та Anopheles. У центральному районі їх частка дещо зменшується, а південний район у більшій мірі заселений видами роду Culex. При порівнянні фаун Північного та Центрального районів коефіцієнт спільності за Жакаром становив 38,9 %, а за С’єренсеном – 0,56 %, Центрального та Південного – 47,1 % та 0,64 %, Північного та Південного – 36,4 % та 0,53 % відповідно. Таким чином, найбільша спільність видів характерна для Центрального та Південного районів.


Zoocenosis — 2009
Біорізноманіття та роль тварин в екосистемах: Матеріали V Міжнародної наукової конференції. – Дніпропетровськ: Ліра, 2009. – С. 244-245.