Особливості живлення тритона карпатського (Triturus montandoni) у високогір’ї Чорногори (Українські Карпати)

УДК 591.5:597.94(477:292.452)

О. В. Гаврилюк, Т. І. Микітчак

Інститут екології Карпат НАН України

FEEDING PECULIARITIES OF THE CARPATHIAN NEWT
(TRITURUS MONTANDONI) IN CHORNOHORA HIGHLAND
(THE UKRAINIAN CARPATHIANS)

О. V. Havrylyuk, T. I. Mykitchak

Institute of Ecology of the Carpathians, NAS of Ukraine, Lviv, Ukraine

Високогір’я Українських Карпат відзначається специфічними кліматичними, гідрологічними та едафічними умовами, які можуть лімітувати поширення багатьох видів рослин і тварин. На особливу увагу в цьому відношенні заслуговують високогірні водойми, а особливо озера. У високогірних лентичних гідроекосистемах Чорногори земноводні відіграють ключову роль у структурі біологічних угруповань та потоці речовини та енергії, оскільки займають вершину трофічної піраміди, зокрема, це стосується хвостатих земноводних роду Triturus (Rafinesque, 1815). Найчисельнішим видом хвостатих земноводних у водоймах Чорногори у період розмноження є тритон карпатський (Triturus montandoni Boulenger, 1880). Це ендемік Карпат, характерний представник батрахофауни передгірських і гірських районів Українських Карпат, поширений в межах висот від 400 до 2000 м н. р. м. (Татаринов, 1973; Щербак, Щербань, 1980). На досліджуваній території особини цього виду заселяють різноманітні водойми як природного, так і антропогенного походження: озера, озерця, заплавні, дощові калюжі та рови (Гаврилюк, 2009). Вид занесений до Червоної книги України (1994) й охороняється Бернською конвенцією (1998).

Дослідження кормових об’єктів тритона карпатського на цій території практично відсутні, хоча й надзвичайно актуальні, оскільки Чорногора – верхня межа поширення особин цього виду в Україні. Роботи М. М. Щербака і М. І. Щербаня (1980) та К. А. Татаринова (1973), в яких наведені відомості щодо живлення тритона карпатського, стосуються переважно не високогірних територій. Усе це спонукало нас встановити найімовірніші кормові об’єкти тритона карпатського (T. montandoni) у високогір’ї Чорногори.

Таблиця. Вміст шлунків карпатських тритонів з високогірних водойм Чорногори

Таксон

Кількість   жертв, n

Відсоток від   загальної кількості, %

Тварини

Клас Hydrozoa

1

0,34

Hydra sp.

1

0,34

Клас Oligochaeta

1

0,34

Lumbricidae

1

0,34

Клас Gordiacea

3

1,01

Gordius aquaticus

3

1,01

Клас Nematoda

1

0,34

Клас Cructacea

128

43,24

Daphniidae

113

38,18

Chydorydae

2

0,68

Diaptomidae

12

4,05

Cyclopoida

1

0,34

Клас Insecta

112

37,84

Collembola

1

0,34

Entomobryidae

1

0,34

Hymenoptera

1

0,34

Ichneumonidae adult.

1

0,34

Coleoptera

11

3,72

Hydrocoleoptera larvae

2

0,68

Cantharidae adult.

5

1,69

Chrysomelidae adult.

2

0,68

Hydrophilidae larvae

1

0,34

Coleoptera gen 1. adult

1

0,34

Diptera

99

33,45

Bibionidae adult.

1

0,34

Chironomidae

83

28,04

– larvae

38

12,84

– pupa

41

13,85

– exuv.

4

1,35

Tipulidae

12

4,05

– larvae

9

3,04

– exuv.

3

1,01

Phoridae adult.

2

0,68

Diptera gen 1. pupa

1

0,34

Клас Amphibia

33

11,15

Caudata

32

10,81

Triturus sp.

32

10,81

– шкіра

23

7,77

– ікра

8

2,70

– личинка

1

0,34

Anura

1

0,34

Bombina variegata

1

0,34

– ікра

1

0,34

Рослини

17

5,74

Разом

296

100,00

 

 

Матеріалом для цієї роботи слугували результати досліджень, які проводили влітку 2008 р. у високогір’ї Чорногори. Трофічні об’єкти відбирали за допомогою прижиттєвого методу промивання шлунка водою (Писаренко, Воронин, 1976; Leclerc, Sullivan, 1979; Opatrny, 1980). Проби фіксували 4 % розчином формаліну. Визначення таксонів жертв здійснювали за допомогою спеціалізованої літератури (Мамаев и др., 1976; Rozkošný, 1980) до рівня ряду та родини. Проаналізовано вміст 24 шлунків дорослих особин тритона карпатського, які були виявлені у водному середовищі. Тритонів відловлювали з 5 водойм високогір’я Чорногори, які представляють типові для них біотопи як природного, так і антропогенного походження. Висоти їх розташування коливаються в межах 1400–1900 м н. р. м.

Проаналізувавши вміст шлунків 24 карпатських тритонів (12 самців і 12 самок), ми ідентифікували 296 кормових об’єктів. Їх можна умовно поділити на 3 групи: 1 – різні таксоно­мічні групи тварин; 2 – рослини; 3 – фрагменти шкіри, личинки та ікра земноводних. Найважли­вішою групою трофічних об’єктів тритона карпатського є тварини, що дозволяє віднести їх до хижаків. У вмістах шлунків виявлено тварин з 22 родин, що належать 7 класів (табл.).

Більшість спожитих організмів (71,4 %) водні, решта (28,6 %) – наземні. Серед наземних переважають твердокрилі (Coleoptera: Cantharidae, Chrysomelidae).

У вмістах шлунків також знаходили фрагменти шкіри, личинок та ікру земноводних, у тому числі й тритонів. Це узгоджується з даними М. М. Щербака і М. І. Щербаня (1980), які вважають таку форму канібалізму вимушеною у зв’язку зі збідненою фауною високогірних водойм. Варто зазначити, що крім їжі тваринного походження, у шлунках тритонів знайдено рослинні фрагменти (45,8 % трапляння), а саме, стебла та листки злаків, насіння.

Підсумовуючи результати досліджень можемо попередньо стверджувати, що тритон карпатський – хижак. Він захоплює жертви, які найчастіше трапляються у водному середовищі, а саме ракоподібних (Crustacea), личинок дзвінців (Chironomidae) та інших двокрилих (Diptera). Різноманітний склад поживи свідчить про слабку спеціалізацію живлення у особин досліджуваного виду.


Zoocenosis — 2009
Біорізноманіття та роль тварин в екосистемах: Матеріали V Міжнародної наукової конференції. – Дніпропетровськ: Ліра, 2009. – С. 266-268.