Біорізноманіття пелагічного зоопланктону Шацьких озер

УДК 591.524.12:574(285)

О. В. Пашкова

Інститут гідробіології НАН України, Київ, Україна, hydrobiol@igb.ibc.com.ua

BIODIVERSITY OF PELAGIC ZOOPLANKTON
OF THE SHATSKLAKES

O. V. Pashkova

Institute of Hidrobiology of NationalAcademy of Science, Kyiv, Ukraine, hydrobiol@igb.ibc.com.ua

Група Шацьких озер являє собою унікальну систему сполучених між собою природних водойм, розташованих на території Шацького національного природного парку, створеного в 1983 р. у північно-західному регіоні України. Донедавна в гідробіологічній літературі було мало присвячених ним робіт, та хоча останнім часом їх стало більше, вони невеликі і містять обмежений об’єм інформації (Демченко, 1998; Думич, 2004; Хамар, Назарук, 2009). Мета даної роботи – оцінка різноманіття пелагічного зоопланктону Шацького озерного комплексу. Матеріал – збори зоопланктону, проведені у 8 озерах влітку 2000–2001 рр. Проби відбирали, зафіксовували і опрацьовували за загальноприйнятими гідробіологічними методиками.

Пелагічний зоопланктон Шацького озерного комплексу в період спостережень відзначався досить великим таксономічним багатством: у його складі виявлено 36 видів коловерток (Rotatoria), 23 – гіллястовусих (Cladocera) і 16 видів веслоногих (Copepoda) ракоподібних, крім того – чере­паш­кові ракоподібні (Ostracoda) та личинки деяких двостулкових моллюсків (зокрема велігери дрейсен) – усього 77 видів (у тому числі таксонів іншого рангу) водних тварин. Провідну роль у таксономічному спектрі (співвідношенні основних таксономічних груп за кількістю видів) угруповання в цілому відігравали коловертки, складаючи 48 % (табл. 1).

Таблиця 1. Спектри біорізноманіття (%) пелагічного зоопланктону
Шацького озерного комплексу

Спектри

Групи

Кількість видів

загальний склад

домінанти

Таксономічний

Rotatoria

48

18

Cladocera

30

50

Copepoda

22

32

Екологічний

пелагічна

48

75

літорально-фітофільна 32

18

бентосно-фітофільна

20

7

Трофічний

мирні консументи

75

69

всеїдні консументи

10

13

хижі консументи

15

18

 

У складі фауни коловерток відмічені гідробіонти з 15 родів 12 родин, серед яких найбільше видів нараховувалось у родинах Brachionidae (7 видів), Lecanidae (6), Synchaetidae (5), Trichocercidae (4) і Euchlanidae (4 види). Гіллястовусі відносились до 16 родів 5 родин, серед яких найбільшою кількістю видів представлені родини Chydoridae (11) і Daphniidae (4 види), у складі веслоногих виявлені представники 9 родів 3 родин, найбагатшими з яких були Cyclopidae (10 видів).

Слід особливо відмітити знаходження в районі досліджень низки видів, які тяжіють до солонуватих вод і вод із підвищеною мінералізацією (тому досить рідкісних у прісних водоймах). Це коловертка Epiphanes senta (Muller, 1773) (озера Люцимер, Острів’янське, Мале Чорне, Світязь), гіллястовусі Alonopsis elongata (Sars, 1862) (Пісочне) і Bythotrephes longimanus Leydig, 1860 (Світязь), веслоногі Heterocope appendiculata G. O. Sars, 1863 (Люцимер, Велике Чорне, Острів’янське, Пісочне) і Paraergasilus rylovi Markewitch, 1937 (Острів’янське).

Зоопланктон озер характеризується також великим екологічним і трофічним різноманіттям. Крім звичайних для водної товщі глибоководної зони пелагічних организмів, що посідають в угрупованні перше місце (48 % за кількістю видів), у нього також входили представники ще двох екологічних груп: літорально-фітофільної, або прибережної (32 %) і бентосно-фітофільної, або придонної (20 % видів). Серед прибережних форм можна назвати Trichocerca capucina (Wierzejski et Zacharias, 1893), Trichotria pocillum (Muller, 1776), Euchlanis dilatata Ehrenberg, 1832, Ceriodaphnia quadrangula (O. F. Muller, 1785), Acroperus harpae (Baird, 1837), Chydorus sphaericus (O. F. Muller, 1785) і Acanthocyclops viridis (Jur., 1820), а серед придонних – Testudinella patina (Hermann, 1783), Rhynchotalona falcata (Sars, 1862), Alona affinis Leydig, 1860, Alonella nana (Baird, 1850) і Eucyclops serrulatus (Fisch., 1851). Ці факультативні форми присутні в пелагіалі озер у зв’язку з мілководністю багатьох із цих водойм, а також наявністю різноманітних заростей вищої водної рослинності (очерету, рогозу, комишу, рдесників, кушіру, глечиків).

У трофічному спектрі найбільше значення мають мирні консументи, складаючи 75 % кількості видів. Ними є фактично всі коловертки, майже всі гіллястовусі та Eudiaptomus graciloides Lill., 1888 із веслоногих. До групи всеїдних відносяться коловертки Asplanchna priodonta Gosse, 1850 і A. sieboldi (Leydig, 1854), гіллястовусий Polyphemus pediculus (Linnaeus, 1778) і веслоногі H. appendiculata і E. serrulatus. Хижі консументи представлені гіллястовусим B. longimanus і рештою веслоногих.

Видове різноманіття зоопланктону окремих озер досягало значних величин, помітно варіюючи в різних водоймах. Найбагатше – угруповання озера Острів’янське, що складається з 39 видів, найбідніше – Пулемецьке (20). У домінантному комплексі видів пелагічного зоопланктону озерного комплексу в цілому, куди були віднесені види з частотою трапляння від 50 % та такі, що переважають за біомасою, вирішальна роль серед таксономічних груп, на відміну від усього угруповання, належала гіллястовусим ракоподібним, що складали 50 % кількості видів, у той час, як коловерток було набагато менше (18 %) (табл. 2). Серед екологічних груп у складі домінантних видів ключове положення займають пелагічні гідробіонти, складаючи 75 % видов (їх набагато більше, ніж у загальному видовому складі), а серед трофічних – мирні консументи, яких майже стільки ж, скільки й у загальному списку.

Таблиця 2. Біомаса та частота трапляння домінантних видів пелагічного зоопланктону
Шацького озерного комплексу влітку в різні роки

Види

2000 р.

2001 р.

p

B

p

B

Asplanchna sieboldi(Leydig, 1854)

100

6,8

86

600,1

Keratella cochlearis (Gosse, 1851)

86

2,5

K. quadrata(Muller, 1786)

100

46,6

Daphnia cucullata Sars, 1862

100

62,0

Ceriodaphnia quadrangula (O. F. Muller, 1785)

80

6,0

100

52,6

Chydorus sphaericus (O. F. Muller, 1785)

100

174,4

100

541,0

Bosmina longirostris(O. F. Muller, 1785)

100

85,5

100

2595,4

B. coregoni Baird, 1857

80

42,1

Eudiaptomus graciloides Lill., 1888

71

33,7

Heterocope appendiculata G. O. Sars, 1863

57

54,3

Cyclops strenuus Fisch., 1881

86

776,0

Mesocyclops leuckarti Claus, 1857

100

132,3

100

489,3

Thermocyclops crassus(Fisch., 1853)

80

4,8

Примітки: p – частота трапляння (%), B – біомаса (мг/м3).

Кількісний розвиток зоопланктону окремих озер влітку коливався по різних водоймах у широких межах. Най­ряснішим було угруповання озера Велике Чорне (чисельність і біомаса складали 162,3 тис. екз./м3 і 17,414 г/м3), найбіднішим – озера Світязь (38,6 тис. екз./м3 і 0,091 г/м3).

Таксономічний склад зоопланктону й, особливо, рівень його кількісного розвитку зазнавали суттєвих коливань у міжрічному аспекті. Фауністична подібність (за Жаккаром) між домінантними видами була невисокою (38 %), а середні по всьому озерному комплексу чисельність і біомаса складали в один рік 47,7 тис. екз./м3 і 0,576 г/м3, а в інший – 1188,1 тис. екз./м3 і 9,238 г/м3, тобто розрізнялись між собою в десятки разів. На нашу думку це не свідчить про нестійкість угруповання, оскільки чергування підйомів і спадів розвитку для пелагічного зоопланктону природний процес, який відображає притаманний йому стан динамічної рівноваги.


Zoocenosis — 2009
Біорізноманіття та роль тварин в екосистемах: Матеріали V Міжнародної наукової конференції. – Дніпропетровськ: Ліра, 2009. – С. 77-79.

Розповісти колегам:

Опубликовать в Google Plus
Опубликовать в LiveJournal
Опубликовать в Мой Мир
Опубликовать в Одноклассники