Структура мезофауни консорцій Elaeagnus angustifolia на Криворіжжі

УДК 592:582.78

О. М. Кравченко

Криворізький ботанічний сад НАН України, Кривий Ріг, Україна, niksentija@rambler.ru

STRUCTURE OF MESOFAUNA OF ELAEAGNUS ANGUSTIFOLIA
CONSORTIONS IN KRYVYI RIH REGION

O. M. Kravchenko

Kryvyi Rih Botanical Garden NAS of Ukraine, Kryvyi Rih, Ukraine, niksentija@rambler.ru

На Криворіжжі актуальними є питання прогнозу, розвитку та керування структурно-генетичними параметрами біогеоценотичного покриву порушених територій з оптимізаційних позицій (Сметана, Перерва, 2007). Трансформація біогеоценозу під впливом зовнішніх факторів (у тому числі техногенних) починається на рівні консорції (Пономаренко, 1997).

На сьогодні консорцію вважають елементарною структурно-функціональною одиницею біогеоценозу (Голубець, 2000). Консорція як упорядкована, цілісна структура виділяється на основі чотирьох критеріїв: 1) критерія «живого», 2) топічного, 3) речовинно-енергетичного, 4) консортивного контакту (Негробов, Хмелєв, 2000). У консорціях одним із найбільш численних і функціонально активних компонентів є мезофауна, тому мета нашого дослідження є вивчення структурно-функціональної організації мезофауни цих консорцій. Об’єктом дослідження структурно-функціональних взаємодій мезофауни обрано консорції Elaeagnus angustifolia L. Дослідження проводили протягом 2007–2008 років. Умовно контрольну ділянку заклали на території балки Приворотна, інші дослідні ділянки – на бермі дамби хвостосховища Північного гірничо-збагачувального комбінату (ПівнГЗК) та на бермах відвалів Центрального (ЦГЗК) і Інгулецького гірничо-збагачувальних комбінатів (ІнГЗК). На пробних площадках вивчали по 10 індивідуальних консорцій. Для збирання мезофауни використано модифіковані пастки Барбера-Гейлера (Фасулати, 1971). Для характеристики пробних ділянок проведено фітоценотичні описи в межах проекції крони дерева-детермінанта, оскільки для автотрофних консорцій просторові межі близькі до меж фітогенного поля (Уранов, 1968).

На території умовно контрольної ділянки (№ 1) маслинки ростуть поодиноко, висота дерев 2–3 м, проективне покриття (ПП) трав’яного ярусу – 60 %. Автотрофні консорти представлені типовою степовою рослинністю та належать до 55 видів, домінують Salvia nemorosa L., Seseli campestre Bess, Festuca valesiaca Gaud. тощо. На ділянці № 2 (берма дамби хвостосховища ПівнГЗК) дерева ростуть лінійно, висота дерев в середньому 2–4 м, вік – 20–30 років. ПП трав’яного ярусу – 40 %, описано 20 видів, найчастіше зустрічаються Lactuca tatarica (L.) C. A. Mey, Elytrigia repens (L.) Nevski, Artemisia absinthium L. На бермі відвалу ЦГЗКа маслинки молоді, віком до 20 років, ростуть розкидано на плоскому уступі другої берми, висота дерев – 2–3 м. Проективне покриття трав’яного ярусу – близько 40 %, зустрічається 28 видів, домінують Calamagrostis epigeios (L.) Roth, Artemisia absinthium L., Poa compressa L. Молоді маслинки на четвертій ділянці (берма відвалу ІнГЗК) теж ростуть розкидано по плоскому уступі берми, висота дерев – 2–3 м. Проективне покриття трав’яного покриву – 20 %, кількість видів – 37, домінують Poa compressa, Poa angustifolia L., Artemisia absinthium, Gypsophila perfoliata L.

Для характеристики ролі консортів у консорціях треба насамперед знати їх чисельність і біомасу. Так, найбільша чисельність мезофауни – у консорціях на відвалі ЦГЗКа у 2008 році (2961 екз.), навіть на контрольній ділянці цей показник нижчий – 2298 екз., на ділянці № 2 – 1507 екз., найнижчий він на ділянці № 4 (805 екз.). У 2007 році картина змінюється: найвищим стає показник на контрольній ділянці (1229), найнижчим – у консорціях на хвостосховищі ПівнГЗК (484), для консорцій на відвалах значення середні (№ 3 – 588, № 4 – 823). Проте біомасові показники мезофани найвищі для контрольної ділянки (275,0, 102,3 г), нижчі для ділянки № 4 (73,8, 80,1 г), найнижчі для другої (46,7, 34,7 г) та третьої (55,9, 20,0 г) ділянок. Саме на контрольній ділянці мезофауна завдяки свооїй біомасі вносить більший вклад у перетворення органічної речовини в консорціях. На ділянках № 2 і 3 мезофауна має досить високу чисельність, проте найменшу біомасу, що негативно впливає на її функціональну активність.

Однією з характеристик різномініття комплексу мезофани є кількість таксономічних груп та видове багатство. На контрольній та № 4 ділянках консорти належать до 22 таксономічних груп, на ділянці № 2 – до 21; для ділянки № 3 характерниме найнижче таксономічне багатство – 18 груп. Кількість видів значно варіює за роками. Найвищі показники видового багатства у 2007 році – на ділянці № 3 (61 вид), на другому місці – ділянки № 1 та 2 (58 і 57 видів відповідно), найнижчий цей показник – для ділянки № 3 (31 вид). У 2008 році найвищі показники видового багатства – на контрольній ділянці (96 видів), на другому місці – ділянки № 4 та 2 (55 і 53 види), нийнижчий – знову на ділянці № 3 (21 вид). Таким чином, показники різноманіття мезофауни на рівні таксономічних груп подібні, проте на рівні видового складу спострегігаються значні відмінності.

На контрольній ділянці найчисельніші серед мезофауни – види родин Tenebrionidae (46,4, 42,5 %), Hymenoptera (20,2, 22,8 %), Dermestidae (12,6 %) та Carabidae (10,0, 6,1 %). На другій ділянці досить численні у 2007 році Isopoda (36,8 %), Chilopoda (18,8 %), Aranei (6,2 %) та Hymenoptera (12,8, 33,9 %), Tenebrionidae (16,7 %), Curculionidae (11,2 %). На третій ділянці частка Hymenoptera складає 93,9, 82,8 % (в основному це Lasius alienus Forster, 1850). На четвертій ділянці у 2007 році досить чисельні Tenebrionidae (33,4 %), Hymenoptera, Silphidae та Chilopoda (10,9, 9,9 та 9,3 % відповідно); у 2008 – Hymenoptera (43,4 %), Tenebrionidae (24,9 %), Curculionidae (11,3 %).

Серед консортивних зв’язків найбільш значимі топічні та трофічні (Негробов, Хмелєв, 2000). Серед наведених консортів топічні зв’язки відмічені для видів родин Coccinellidae, Chrysomelidae, окремих родин Hemiptera, Нymenoptera, Lepidoptera, Aranei, Mollusca.

За трофічною спеціалізацією консорти поділяються на:

– консументи І порядку (консорти першого концентру за Мазінгом, фітофаги) – мають безпосередній вплив на вид-детермінант консорції; до них належать Curculionidae, Cerambycidae, Chrysomelidae, Lepidoptera;

– консументи ІІ порядку (консорти другого та наступних концентрів за Мазінгом, серед них виділяють паразитів та хижаків) – впливають на детермінант опосередковано, через регуляцію чисельності фітофагів; до них відносяться Coccinellidae, Chilopoda, Staphylinidae, Histeridae, Cantharidae, Aranei;

– редуценти (сапрофаги, некрофаги, копрофаги) – до них належать Scarabaeidae, Trogidae, Silphidae, Isopoda, Diplopoda, Lumbricidae.

Збільшення частки редуцентів і зменшення фітофагів у консорції свідчить про стабілізацію стану системи, оберенений процес свідчить про втрату ціеї стабільності, оскільки відображає надмірне використання фітофагами речовини та енергії автотрофного блоку (Голубець, 2003). Для мезофауни контрольних консорцій характерне досить стале співвідношення трофічних груп упродовж 2007–2008 років (консументи І порядку – консументи ІІ порядку – редуценти) – 3:1:1, 3:2:1. Аналогічні показники для інших ділянок значно коливаються: № 2 – 1:4:6, 4:2:1, № 3 – 3:5:6, 20:5:1, № 4 – 4:3:2, 12:2:1.

Таким чином, у консорціях маслинки на контрольній ділянці мезофауна має високі показники чисельності, біомаси, таксономічного та видового багатства, стале співвідношення трофічних груп. У консорціях маслинки на порушених землях мезофауна в цілому має нижчі аналогічні показники, співвідношення трофічних груп нестабільні.


Zoocenosis — 2009
Біорізноманіття та роль тварин в екосистемах: Матеріали V Міжнародної наукової конференції. – Дніпропетровськ: Ліра, 2009. – С. 155-157.