Різноманіття ґрунтових мікроартропод природних зон Західного Полісся України

УДК 595.7:591.5

В. В. Меламуд, Є. В. Рукавець

Державний природознавчий музей НАН України,
Львів, Україна, melamud_v@mail.ru, eugenia.rukavec@mail.ru

DIVERSITY OF SOIL MICROARTHROPODS
IN THE NATURAL ZONES OF WESTERN POLISSIA

V. V. Melamud, E. V. Rukavec

State Museum of Natural History, NAS of Ukraine, Lviv, Ukraine

Серед безхребетних ґрунтової біоти колемболи (Collembola) та нижчі панцерні кліщі-орібатиди (Acari: Oribatida, Macropylina) виділяються своїм різноманіттям, чисельністю (до сотень тисяч екз./м2), пристосувальними функціями. Більшість із цих педобіонтів представлена сапрофагами. Їх просторовий розподіл розрізняється щодо локальної ділянки, біогеоценозу, ландшафту або регіону (Криволуцкий, Лебрен, 1995).

Природні зони Західного Полісся поділяються на зону мішаних (соснові, сосново-дубові, грабово-дубово-соснові та ін.) Волинського Полісся та широколистяних лісів (сосново-дубові, дубові, букові) лісостепової зони Малого Полісся.

Основним матеріалом слугували збори (понад 2000 кількісних і якісних проб), які проводили у 1975–2009 роках. У складі фауни колембол хвойних лісів Волинського Полісся налічується 61 вид із 10 родин. Фауністичне багатство демонструють родини Isotomidae – 18 видів (30,0 % загальної кількості видів), Entomobryidae – 14 видів (23,0 %) і Hypogastruridae – 9 видів (14,7 %). Частка цих провідних родин загалом складає 67,7 % сумарного видового різноманіття.

У групі домінантних видів – представники чотирьох родин: Xenylla böerneri Axelson, 1905, Protaphorura subarmata (Gisin, 1957), Folsomia quadrioculata (Tullberg, 1871), Parisotoma notabilis (Schaffer, 1896), Lepidocyrtus lignorum Fabricius, 1775. У до­слідженому колемболокомплексі родина Tomoceridae представлена винятково константними видами (три види роду Tomocerus і Pogonognathellus flavescens (Tullberg, 1871). Спектр біотопічних угруповань сформований лісовими (31,1 %) та еврибіонтни­ми (28,0 %) видами. Ногохвістки лучно-лісового комплексу складають 16,4 %, мешканці відкритих ландшафтів – 11,0 %.

Таксономічна структура Collembola заплавних і материкових лук представлена 50 видами з 13 родин. Найбагатші за видовим складом родини Isotomidae (30,0 % видового списку) та Entomobryidae (охоплює п’яту частину списку). В інших родинах налічується від 1 до 6 видів.

Виділено лише одного домінанта – еврибіонта Folsomiа manolachei Bagnall, 1939. Ядро субдомінантів розширене: Hypogastrura assimilis (Krausbauer, 1898), Ceratophysella denticulata (Bagnall, 1941), Protaphorura armata (Tullberg, 1869), Folsomia quadrioculata (Tullberg, 1871), Desoria tigrina Nicolet, 1842, Lepidocyrtus cyaneus Tullberg, 1871, L. lignorum Fabricius, 1775. Коло субрецедентів утворюють Pseudachorutes parvulus Börner, 1901, Mesaphorura macrochaeta Rusek, 1976, Metaphorura affinis (Börner, 1902), Deuteraphorura variabilis Stach, 1954.

Спостерігається майже однаковий розподіл ногохвісток за типами біоценозів між еврибіонтними, лісовими видами і такими, що віддають перевагу відкритим біотопам. Спеціалізованих видів знайдено лише два. Уперше в зоні мішаних лісів знайдена рідкісна Tetracanthella pilosa Schött, 1891, яка дотепер реєструвалася у Карпатському регіоні.

Фауну колембол лучних угідь мішанолісової зони та зони широколистяних лісів можна охарактеризувати як монодомінантну, малоспецифічну, з обмеженим спектром екологічних груп. За особливостями таксономічної структури досліджена фауна ногохвісток належить до ізотомоїдно-ентомобріоїдного типу та гіпогаструроїдно-неануроїдного підтипу. Цей тип колемболофауни характерний для зони широколистяних лісів помірного поясу.

На підставі багаторічних досліджень і літературних даних (Меламуд, 2003) укладено анотований список нижчих орібатид Західного Полісся, який обіймає 68 видів із 24 родів 12 родин. Серед них найчисленнішими у видовому відношенні є родини Phthiracаridae (21 вид), Brachychthoniidae (17), Camisidae (10). 6 родин представлені тільки двома та одним видами.

Узагальнення просторово-типологічного різноманіття угруповань нижчих панцирних кліщів у природних зонах Західного Полісся показало, що їх видовий склад вищий у рослинних формаціях мішаних лісів Волинського Полісся, де зареєстровано 46 видів із 20 родів 12 родин, а в зоні широколистяних лісів Малого Полісся – 38 видів із 19 родів 11 родин. В інших лісових, лучних ценозах видовий склад на порядок нижче: від 20 до 28 видів. Це показує на різноманітніші умови середовища (мікроклімат, багатство едафотопів, неоднорідність ґрунтів тощо) нижчих панцирних кліщів у перших біоценозах, ніж у других, що свідчить про їх відносну однорідність. Це під­тверджує також розподіл домінантних видів: загалом 12 видів (субдомінанти – до 19) на території першої та 9 – у зоні другої частини Полісся (субдомінанти – до 13). Це стосується також чисельності орібатид окремих зональних біотопів мішаних лісів (до 28 видів) і зони широколистяних лісів (до 22), в інших – 13–18.

Найрізноманітніші у видовому відношенні в досліджених окремих ценозах представники родин Brachychthoniidae (5–12 видів), Phthiracаridae (5–10), Camisidae (3–8). Потрібно відзначити локальні групи нижчих орібатид. Перша – види, поширені по всій досліджуваній території. До цієї групи належать 25 видів: Eniochthonius minutissimus (Berlese, 1903), Hypochthonius luteus Oudemans, 1917, Atropacarus striculus (C. L. Koch, 1835), Nothrus anauniensis Canestr. & Fanzago, 1876, Platynothrus peltifer (C. L. Koch, 1839) та інші. В основному ці види відносяться до домінантних і субдомінантних видів даного регіону. Друга група нижчих панцирних кліщів включає 16 видів, зафіксованих тільки у фітоценозах Волинського Полісся: наприклад Sellnickochthonius immaculatus (Forsslund, 1942), Camisia horrida (Hermann, 1804), Rhysotritia ardua-affinis Sergienko, 1989, Malaconothrus gracilis Hammen, 1952, Nanhermannia coronata Berlese, 1913. Третя група (7 видів) мешкає на теренах дубових, соснових, дубово-соснових лісів і деяких луках Малого Полісся: Phthiracarus longulus (C. L. Koch, 1841), P. italicus (Oudemans, 1900), Hermannia convexa (C.L.Koch, 1839) та інші. В останній групі відмічено 6 видів нижчих орібатид (Hypochthonius rufulus C. L. Koch, 1835, Camisia spinifer (C. L. Koch, 1835), Trhypochthonius tectorum (Berlese, 1896) та інші), розповсюджених у Західному Поліссі та прилеглих територіях (Розточчя, Опілля, Північне Поділля). У цілому представники 5 родин розповсюджені в усіх провінціях Полісся, а 3 – тільки в одній, інші – у двох.

Окремо досліджували локальну фауну нижчих панцирних кліщів охоронної території Шацького національного природного парку (фітоценози зони мішаних лісів Волинського Полісся). Її склад нараховує 32 види з 18 родів 10 родин. Більшість виявлених примітивних панцирних кліщів характеризується широким розповсюдженням: космополітичним, голарктичним або палеарктичним ареалом (разом 81,3 %). Інші представники нижчих орібатид мають різні європейські ареали (загалом 16,6 %), у тому числі центрально-, східно-, західноєвропейські та деякі інші. Таким чином, фауна нижчих орібатид західної України малоспецифічна і представлена у своїй більшості голарктичними та палеарктичними видами з відносно низьким рівнем ендемізму (2,1 %). Чисельність угруповань нижчих орібатид у середньому складала в соснових і дубово-соснових лісах Волинського Полісся зони мішаних лісів 2,2 тис. екз./м2, а в зоні широколистяних Малого Полісся – лише 1,2 екз./м2 (найменший із встановлених показників чисельності комплексів примітивних орібатид на рівнині Західного Полісся).

Типологічна структура Macropylina та Collembola зональних ландшафтів (різні біоценози мішаних і широколистяних лісів) Західного Полісся визначається подібністю видового складу та відносної чисельності особин. Просторова неоднорідність населення ногохвісток і нижчих панцирних кліщів виявляється на рівні родин, родів. Ми припускаємо, що відхилення від даного основного тренду частіше за все пов’язано з антропогенною трансформацією рослинності.


Zoocenosis — 2011
Біорізноманіття та роль тварин в екосистемах: Матеріали VІ Міжнародної наукової конфе­ренції. – Дніпропетровськ: Вид-во ДНУ, 2011. – С. 193-195.