Основні наукові напрямки досліджень кафедри

  • дослідження зоогенних механізмів ремедіації ґрунтів та рекультивації екосистем в умовах напруженого тиску техногенних чинників;
  • дослідження антропогенної динаміки зооценозів, перспективи їх охорони, оптимізації та природокористування;
  • вивчення функціональної ролі тварин в екосистемах;
  • розробка комплексної еколого-біохімічної оцінки стану тварин під впливом техногенних факторів;
  • інвентаризація й екологічна оцінка природно-заповідного фонду.

Народження і початок діяльності кафедри. На початку XX століття в Катеринославі не було кваліфікованих кадрів біологів. Біологічний факультет був започаткований на базі фізико-математичного факультету Катеринославських Вищих жіночих курсів (1916 р.), а завідуючим кафедри ембріології та порівняльної анатомії Вищих жіночих курсів став приват-доцент, магістрант Харківського університету Леонід Володимирович Рейнгард.

Кафедра обслуговувала природничий та медичний факультети, вела навчальні курси «Введення в зоологію», «Зоологія хребетних», «Ембріологія», «Порівняльна анатомія».

Весною 1918 року на біологічному факультеті з’являється кафедра зоології безхребетних. Завідуючим її був обраний професор Т. Є. Тимофєєв.

В липні 1918 року Вищі жіночі курси були реорганізовані в Катеринославський університет. Біологічному факультету університету була передбачена передача кафедри біологічного профілю Вищих жіночих курсів із штатом викладачів і допоміжного персоналу. Факультет розмістився на нижньому поверсі колишнього комерційного училища (в наші дні – будинок облдержадміністрації).

Весною 1919 року факультет та кафедра безхребетних були переведені у колишній Потьомкінський палац (нині – Палац студентів ДНУ). У цей час Катеринослав зайняли війська «батька» Нестора Махна, які частково квартирували і в Потьомкінському палаці. В результаті цього недоброзичливого сусідства учбові лабораторії сильно постраждали, багато приборів, інструментарію та хімікатів зникли або були знищені.

Наприкінці 1919 – початку 1920-х рр. біологічний факультет займав місце в недобудованому приміщенні гірничого інституту.

В 1920 році кафедра перебазувалась до приватного будинку на Полтавській вулиці (нині – вул. О. Гончара). В тому ж році біологічний факультет отримав двоповерховий будинок колишнього Першого реального училища (нині – проспект К. Маркса, 36) і кафедра зоології безхребетних перейшла в це приміщення.

В 1924 році створюється Зоологічний музей біофаку, який бере свій початок від природничо-історичного відділу Катеринославського обласного народного музею (колишній – Музей ім. О. Поля). Велика заслуга в створенні Зоомузею належить ентузіасту-організатору М. І. Подосиннікову. Першим директором Зоологічного музею став професор Л. В. Рейнгард.

На початку XX століття степове Придніпров’я було найменш дослідженим в фауністичному відношенні. Вчені-зоологи відразу зосередили увагу на дослідженні тваринних ресурсів регіону з метою вирішення найважливіших наукових та народногосподарських задач.

На першому етапі розвитку кафедри (з моменту створення) фауністичні дослідження були спрямовані на вивчення комплексів тварин із розробленням рекомендацій по їх раціональному використанню та охороні.

Найбільш успішний розвиток отримали такі напрямки як ембріологія та паразитологія. Професор Л. В. Рейнгард організував копіткі роботи із вивчення ембріонального розвитку костистих риб, особливу увагу було приділено розвитку репродуктивної системи організмів. Зароджувались наукові передумови для розвитку теорії онтогенезу і розробки практичних заходів щодо підвищення ефективності відтворювальних робіт у рибництві. В подальшому цей напрямок успішно розроблювався роботами Т. Н. Забудько-Рейнгард, Н. З. Пергат, Т. К. Трудової.

Разом із фауністичними дослідженнями велика увага приділялась зоопаразитологічним дослідженням. Найбільшої ваги набули роботи по ліквідації небезпечної хвороби малярії, яка лютувала в Україні в 1920–1930-х роках.

За спогадами професора О. Л. Бельгарда, спостерігались періоди, коли через це захворювання на роботу на заводи, фабрики, в навчальні заклади виходило не більше половини від усієї кількості працюючих.

На кафедрі зоології під керівництвом Л. В. Рейнгарда поглиблено вивчалися біологічні особливості та екологія малярійного комара з метою розробки ефективних засобів боротьби з цим переносником захворювання. Спільно з дніпропетровськими медиками на основі отриманих даних були розроблені практичні заходи щодо переривання біологічного циклу розвитку малярійного плазмодія – збуджувача малярії.

У 1930-му році Л. В. Рейнгард разом з учнями за організаційної підтримки Дніпропетровського обкому партії провели успішну акліматизацію на водоймах Дніпропетровщини живородної рибки-гамбузії, яку завезли до України із водойм Середньої Азії. Ця рибка активно поїдала личинки малярійного комара, перериваючи таким чином біологічний цикл розвитку переносника небезпечної хвороби.

Роботи по боротьбі із малярією продовжувались до другої половини 1930-х років. У проведенні протималярійних заходів брали безпосередню участь і студенти-зоологи Дніпропетровського інституту народної освіти. Ці досягнення отримали високу оцінку учених СРСР і були відмічені на Всесоюзному рівні.

Вагомий внесок у вирішення проблеми по ліквідації малярії внесли учні Л. В. Рейнгарда – С. М. Бровко, А. Г. Топчієв, В. В. Горицька та А. В. Гуцевич, який став одним із найвідоміших вчених-паразитологів в СРСР.

Фауністичні дослідження в ДДУ на першому етапі і в подальшому проводив також один із найвідоміших зоологів СРСР – І. І. Барабаш-Нікіфоров. У 1928–1930 рр. він працював асистентом кафедри зоології хребетних і вивчав ссавців Наддніпрянщини. І. І. Барабаш-Нікіфоров — учасник Всесоюзних зоологічних експедицій у північну, південну та далекосхідну частини СРСР, автор монографії про морських звірів. Серед робіт І. І. Барабаша-Нікіфорова стала класичною праця «Фауна ссавців Наддніпрянщини». Матеріали про фауну ссавців Придніпров’я стали основою, базисом подальших теріологічних досліджень фауни регіону.

Чисельну групу безхребетних в цей час вивчав М. П. Акімов, хребетних – В. В. Стаховський.

Професор Михайло Павлович Акімов (1886–1955 рр.) у 1926–1933 рр. очолював державну інспекцію краю (Полтавська, Дніпропетровська, Запорізька, Херсонська обл.) по охороні пам’ятників природи.

Під керівництвом М. П. Акімова колектив кафедри досяг значних успіхів у вивченні комплексів безхребетних, де особлива увага приділялась їх біорізноманіттю, формуванню в антропогенних умовах, закономірностям розподілу та розробці заходів боротьби з шкідниками лісового та сільського господарства. Його наукові інтереси сягали далеко за межі вивчення фауни безхребетних.

М. П. Акімов вивчав викопних молюсків, рукокрилих, орнітофауну. Ще до викладання в Дніпропетровському університеті він одержав цінні здобутки під час роботи в Геологічному Комітеті (м. Санкт-Петербург), у Харківському ветеринарному інституті та на агрономічному факультеті Київського політехнічного інституту. Все це сприяло розвитку різнопланового екологічного світогляду, який був втілений в роботі кафедри зоології.

За різноманітними напрямками зоології М. П. Акімов опублікував понад 50 робіт. Він створив і очолив новий науковий напрямок – зоологічні дослідження штучних лісів степової зони.

З 1922 року до 1941 року кафедри зоології безхребетних та хребетних готували спеціалістів-зоологів із спеціалізацією відповідно «зоолог-безхребетник» та «зоолог-хребетник».

Другий етап зооекологічних досліджень в Дніпропетровському державному університеті був пов’язаний із масштабними роботами по будівництву (1931–1937 рр.) першої гідроелектростанції на Дніпрі (ДніпроГЕС) та створенням широкої мережі штучних лісових насаджень у степовій зоні України.

У 1932–1935 рр. біологічний факультет очолює канд. біол. наук, доцент кафедри зоології безхребетних Степан Максимович Бровко. Багато сил і енергії віддав він організації біологічного факультету. У 1936–1937 рр. Степан Максимович очолював навчальну частину університету, а після Великої Вітчизняної війни стає одним із основних учасників відновлення університету, проректором із навчальної роботи.

В 1937 році із кафедри ембріології та порівняльної анатомії утворились дві: крім «материнської», була створена кафедра зоології хребетних. Завідуючим став доцент (а потім — професор) В. В. Стаховський.

Наукові напрямки на кафедрі охоплювали такі проблеми: дослідження ембріогенезу кісткових риб, екології малярійного комара та його ворогів-лярвіфагів (личинкоїдів), дослідження процесів регенерації живої тканини.

В 1938 році до професорсько-викладацького складу кафедри зоології хребетних входили 4 доцента і асистента, 6 технічних працівників. Студентам зоологічної спеціальності читались спецкурси: «Промислові тварини СРСР», «Іхтіологія», «Біологія та систематика хордових тварин», проводився великий практикум.

Кафедра зоології хребетних в цей час працювала над науковою темою «Вивчення фауни наземних хребетних Дніпропетровської області».

Кафедра зоології в роки Другої Світової війни. В 1941 році роботи колективу кафедри зоології були зупинені початком Другої Світової (Великої Вітчизняної) війни. З початком бойових дій і наближенням лінії фронту до Дніпропетровська біологічний факультет був евакуйований на Урал (м. Чкалов) та в станицю Іллінська Краснодарського краю.

Багато вчених залишились в Дніпропетровську і продовжували працювати в університеті і за окупаційної влади.

16 жовтня 1941 року обласна управа призначила деканом біофаку доцента Олександра Васильовича Бондарєва, який водночас став і завідуючим кафедри зоології безхребетних та ентомології. В 1942 році кафедри зоології безхребетних (доц. О. В. Бондарєв) та фізіології рослин (проф. К. П. Старчева) готували збірник статей «Природа південного сходу України» і займались проблемою транспортабельності плодів, що мали для німців практичне значення. В цей час був підготовлений науковий збірник «Комахи південного сходу України»,примірники якого були знищені під час боїв за Дніпропетровськ в 1943 році.

25 жовтня 1943 року війська Радянської армії під командуванням генерала Р. Я. Малиновського звільнили м. Дніпропетровськ від німецьких загарбників.

Окупація Дніпропетровська нанесла непоправної шкоди Зоомузею ДДУ. У довоєнний час у музеї нараховувалося декілька тисяч експонатів різних груп тварин, окремі колекції вважались унікальними й такими, що не мали аналогів в СРСР (наприклад, колекції тропічних метеликів та жуків, опудала птахів, виконані наприкінці XIX-го століття тощо). Більшість цінних експонатів було розграбовано і вивезено до Германії, а ті, що залишилися без відповідного догляду, значно втратили свою естетичну та наукову цінність.

Після визволення міста Дніпропетровська співробітники зоомузею приклали неймовірні зусилля до ремонту приміщення та реставрації пошкоджених експозицій.

Починаючи з 1943 року і до середини 1950-х рр. кафедри зоології безхребетних та хребетних спеціалізуються також на підготовці таких фахівців: «викладач середньої школи», «викладач вищого навчального закладу», «науковий співробітник».

В 1943–1944 рр. та з 1945 р. – деканом біологічного факультету ДДУ був спеціаліст у галузі паразитології та ґрунтової зоології, к. б. н., доцент Олександр Григорович Топчієв. Він вивчав біологію та розробляв заходи боротьби із гнусом, досліджував процеси формування мезофауни ґрунту та підстилки степових лісів південно-східної України, викладав «Ентомологію», «Біологію та систематику комах» та «Ґрунтову зоологію». О. Г. Топчієв доклав великих зусиль для відновлення університету у повоєнні роки.

Із поширенням загальнодержавних робіт із лісомеліорації степів (створення штучних лісів і лісосмуг) були організовані роботи по вивченню формування фауни наземних тварин у лісових екосистемах.

Наукова робота кафедри зоології хребетних під керівництвом професора В. В. Стаховського в цей час виконувалась за напрямками:

  1. Вивчення наземних хребетних тварин лісів південного сходу України (у складі комплесної експедиції ДДУ).
  2. Дослідження формування фауни хребетних тварин в зв’язку із зарегулюванням стоку р. Дніпро та створенням Ленінського (Дніпровського) водосховища.
  3. Вивчення промислових тварин області (птахів, ссавців) спільно з Українським товариством мисливців та рибалок (УТМР), дослідження біології, чисельності, розповсюдження промислово-цінних тварин.
  4. Науково-практична робота по дичинорозведенню (звіроферма в с. Личкове Дніпропетровської області).

На цьому етапі були організовані перші в Радянському Союзі дослідження формування фауністичних водно-болотних комплексів в умовах новостворюваних водосховищ.

Були отримані перші для науки дані про процес пристосування та формування найважливіших природних комплексів в стресовій ситуації. Професор В. В. Стаховський та його учні Л. Є. Писарева, О. М. Мясоєдова й В. Л. Булахов вивчили та з’ясували першу адекватну екологічну реакцію ссавців та птахів на зміну гідрологічних умов. Ці роботи й дотепер є базисом у вивченні формування фауни наземних хребетних і організації практичних заходів з охорони тварин в умовах реконструкції річкових долин.

Важливим напрямком у зоології хребетних було вивчення закономірностей формування фауни наземних тварин в штучно утворюваних лісових насадженнях. Ці роботи зоологи виконували спільно з кафедрою геоботаніки та ґрунтознавства ДДУ. Вчені двох кафедр приймали (і приймають зараз) участь в спільних комплексних експедиціях по вивченню степових лісів (Комісарівського, Грушевського, Старо-Бердянського та інших). Ці дослідження розпочинають новий екологічний напрямок біоценології.

У 1950-і роки у регіоні організоване продуктивне мисливське господарство. Успішно проведені роботи з акліматизації уссурійського кабана, оленя, ондатри, єнотовидного собаки. Ці дослідження і практичні роботи стали основою сучасної функціональної зоології.

Під керівництвом доцента М. П. Акімова на кафедрі зоології безхребетних в цей час успішно вивчались наземні комплекси безхребетних, особлива увага приділялась шкідникам сільського та лісового господарства. На основі вивчення безхребетних були створені передумови для розробки теоретичних основ еволюційного направлення прожиттєві форми.

З 1955 року до 1964 року кафедрою зоології безхребетних завідував канд. біол. наук, доцент Степан Максимович Бровко – активний учасник науково-практичних заходів з боротьби з малярією. Відомий фахівець в області паразитології, він детально дослідив фауну іксодових кліщів степової зони України.

Велика увага приділяється й паразитологічному напрямку. В цей час проводяться копіткі дослідження фауни кровосисних двокрилих, їх екології, різних ектопаразитів, особливо кліщів, укуси яких часто призводять до появи небезпечних захворювань сільськогосподарських тварин та людини. Установлені природні місцеперебування цих безхребетних-паразитів, місця їх концентрації, розроблені ефективні заходи по боротьбі із кровосисними двокрилими та кліщами.

З моменту звільнення мм. Дніпропетровська та Запоріжжя починаються роботи з відбудови зруйнованої греблі Дніпрогесу і відбувається повторне заповнення Дніпровського водосховища (1947 р.).

На початку 1950-х років на Дніпровському (Ленінському) водосховищі розпочинаються роботи по збагаченню іхтіофауни. Проводиться акліматизація сигових риб: рипуса ладозького, сига чудського, сига-лудоги – гібридної форми між рипусом і сигом. Ці роботи, на жаль, в подальшому не призвели до адаптації та подальшої натуралізації сигових риб, їх включення до складу рибного населення Дніпровського водосховища.

Одночасно з проведенням інтродукційних заходів в 1955–1965 рр. організується широкий фронт робіт по вивченню біологічних особливостей цінних промислових риб водосховища. Найбільша увага приділяється дослідженню формування генеративних органів і відтворювальних можливостей риб як основи відтворення рибних запасів в умовах водосховища. Були отримані цінні дані щодо гістології і оогенезу промислових риб Дніпровського водосховища, їх плодючості. Л. В. Рейнгард, Т. Н. Забудько-Рейнгард, Т. К. Трудова, Н. З. Пергат вивчали особливості річного циклу розвитку гонад у ляща, судака, сазана, чехоні, синця.

Наприкінці 1950-х років під керівництвом професора Г. Б. Мельникова вивчаються умови розвитку іхтіофауни водосховища з метою відтворення рибних запасів та розробки заходів по цілеспрямованому впливу на процес формування фауни риб. Були розроблені практичні заходи по створенню штучних нерестовищ на Дніпровському водосховищі і розпочаті роботи по збагаченню іхтіофауни за рахунок вселення напівпрохідних риб шляхом їх акліматизації.

Доцент кафедри зоології хребетних В. Л. Булахов розробив теоретичні основи акліматизації напівпрохідних риб в умовах водосховищ. Головна проблема, яка вирішувалася, була обумовлена інстинктом скату молоді та плідників риб вниз по течії до греблі ГЕС. Практичне втілення теоретичних розрахунків дало змогу провести успішну інтродукцію тарані дніпровської в Ленінське водосховище, в результаті якої промисловий вид пройшов етапи адаптації та натуралізації і зайняв важливе місце у складі рибного населення водосховища. Частка тарані в промисловому вилученні рибних запасів в Дніпровському (Ленінському) водосховищі в теперішній час складає понад 60%.

Третій етап (1960–1975 рр.) розвитку кафедри зоології ознаменувався початком екологізації зоологічних досліджень і розвитком зооекологічного напрямку у вітчизняній та світовій науці.

Основні дослідження були спрямовані на вивчення фауністичних комплексів як структурних компонентів наземних та водно-болотних екосистем, на основі яких були встановлені закономірності формування консортивних, біогеоценотичних та міжбіогеоценотичних зв’язків. Завдяки встановленню цих зв’язків були розробленні та впроваджені у практику зооекологічні основи створення штучних лісових насаджень у степу та в техногенних ландшафтах.

В цей час продовжуються дослідницькі роботи Л. В. Рейнгарда, Т. Н. Забудько-Рейнгард, Т. К. Трудової, Н. З. Пергат по вивченню особливостей річного циклу розвитку гонад у промислово-цінних риб Дніпровського водосховища.

В 1963 році за ініціативою ректора ДДУ професора Г. Б. Мельникова закінчує своє існування кафедра ембріології та порівняльної анатомії як «неперспективна кафедра», яка за 50 років роботи не підготувала жодного доктора наук.

В 1965 році кафедри зоології безхребетних та зоології хребетних об’єднані в одну потужну кафедру зоології. Об’єднану кафедру зоології очолив канд. біол. наук, доцент Степан Максимович Бровко.

В 1966 році склад кафедри зоології був таким: викладачі-«безхребетники» — доц. С. М. Бровко, доц. Л. Г. Апостолов, доц. А. Г. Топчієв, асист. І. К. Булік, асист. А. М. Корабльов, асист. А. П. Груша, асист. О. Ф. Пилипенко; викладачі-«хребетники» — доц. М. Є. Писарєва, старш. викл. В. Л. Булахов, старш. викл. А. Д. Колєсніков, асист. А. А. Губкін, асист. О. М. Мясоєдова, асист. Н. Ф. Константінова.

В 1969 році в зв’язку з виходом на пенсію доцента С. М. Бровка завідуючим кафедри зоології (1969–1971) обраний доцент Валентин Леонтійович Булахов, якого після захисту докторської дисертації (1971 р.) і отримання звання професора змінює Леонід Георгійович Апостолов.

Кафедра зоології приймає активну участь в інтенсивних іхтіологічних дослідженнях трансформаційних процесів в популяціях промислових видів риб, розробленні теоретичних засад для подальшого відтворення риб у Дніпровському водосховищі, які організовуються відомим гідробіологом, ректором ДДУ професором Г. Б. Мельниковим.

З середини 1973 року ці наукові роботи очолив доцент В. Л. Булахов. Під його керівництвом були розроблені рекомендації щодо збагачення промислової фауни риб за рахунок напівпрохідних риб, покращення природних умов нересту цінних риб і створенню штучних нерестовищ, збагачення кормової бази риб тощо.

В період з 1960 по 1975 рр. на кафедрі зоології були захищені такі кандидатські дисертації: Л. Г. Апостолов «Ентомофауна шкідників листя дуба в лісонасадженнях південно-східної частини України й екологічне обґрунтування засобів боротьби з ними» (1961); В. Л. Булахов «Обогащение ихтиофауны Ленинского водохранилища путем акклиматизации полупроходных видов рыб» (1966); А. А. Губкін «Орнитофауна как структурный компонент лесных биогеоценозов степной зоны Юго-Восточной Украины» (1971); О. М. Мясоєдова «Формирование орнитофауны Ленинского водохранилища» (1971); В. О. Барсов «Биология и питание златогузки в условии юго-востока Украины» (1973); О. Ф. Пилипенко «Почвенная мезофауна лесных биогеоценозов юго-восточной Украины» (1973).

На цьому етапі розвитку кафедри зоології була захищена докторська дисертаційна робота Л. Г. Апостолова «Вредная энтомофауна лесных биоценозов юго-востока Украины» (1971).

Четвертий етап розвитку кафедри зоології (1975–1989 рр.) ознаменувався дослідженнями двох перспективних наукових напрямків.

Перший був пов’язаний із вивченням впливу техногенних чинників на біологічне різноманіття, популяційні, морфологічні, фізіолого-біохімічні та репродуктивні особливості тваринних організмів у екстремальних умовах. У цьому напрямку активну участь приймала новостворена лабораторія біомоніторингу та охорони природи НДІ біології (до цього – лабораторія екології тварин). Цей напрямок поступово перетворився в один із провідних і спричинив бурхливий розвиток екотоксикологічних досліджень зооценозу.

Другий напрямок пов’язаний із вивченням середовищеутворювальної ролі тварин, їх ролі у функціонуванні екологічних систем. У 1980-і рр., в зв’язку із інтенсифікацією цього напрямку та здобуттям значних фундаментальних досягнень, було створено наукову школу «Структурно-функціональної зоології».

З 1980-го року були продовжені екотоксикологічні дослідження в рамках виконання різних наукових держбюджетних тем. Науковим керівником на протязі двадцяти п’яти років залишається професор В. Л. Булахов, відповідальними виконавцями – С. М. Тарасенко, А. М. Місюра, виконавцями – Ю. П. Бобильов, В. Я. Гассо, О. О. Христов, В. М. Кочет.

В результаті багаторічних досліджень були одержані цінні дані про вплив різних виробництв на стан популяцій риб та земноводних, функціональні особливості їх організмів. Важливим результатом досліджень є розробка шкали по водній екотоксикології, яка обґрунтовувала використання риб та амфібій в якості показових тест-об’єктів та зооіндикаторів для визначення ступеня забруднення водних систем і довкілля.

За результатами науково-дослідної роботи кафедри зоології в 1983–1987 рр. опубліковано 125 наукових робіт, отримано 2 авторських свідоцтва, 2 позитивні рішення щодо заявки на винахід, 1 срібна та 1 бронзова медалі ВДНГ СРСР.

В практику впроваджено більш 20 наукових розробок, у тому числі:

- науково обґрунтована схема організації охоронюваних територій регіону; — обґрунтування на організацію заповідника «Придніпровський»; — обґрунтування на організацію двох загальнозоологічних заказників республіканського значення та шести заказників цільового призначення; — схеми охорони фауни міської межі та комплексної зеленої зони міст Дніпропетровськ, Дніпродзержинськ, Кривий Ріг; — розроблені, захищені авторським свідоцтвом, впроваджені в мисливських господарствах області штучні гнізда для водоплавних птахів.

На базі кафедри зоології наприкінці 1970-х рр. були проведені II-а Республіканська нарада «Біогеоценологія, антропогенна зміна рослинного покриву та їх прогнозування» (1978) та II-а Всесоюзна нарада «Структурно-функціональні особливості природних та штучних біогеоценозів» (1978).

В 1987 р. спільно з кафедрою геоботаніки та грунтознавства ДДУ на базі Присамарського Міжнародного Біосферного стаціонара (с. Андріївка Новомосковського району Дніпропетровської області) проведені:

- IV Всесоюзна координаційна нарада проблемних рад АН СРСР «Техногенні біогеоценози та рекультивація земель»;

- I Всесоюзна координаційна нарада по підпроекту 2б Програми МАБ «Вплив діяльності людини на продуктивність лісових екосистем».

На базі ДДУ кафедрою зоології проведена I Обласна науково-практична конференція «Проблеми ведення інтенсивного мисливського господарства».

В період з 1975 по 1989 рр. на кафедрі зоології були захищені наступні кандидатські дисертації: А. М. Корабльов «Энтопаразиты микромаммалий как структурный элемент лесных биогеоценозов юго-восточной Украины» (1980); Н. Ф. Константінова «Земноводные и пресмыкающиеся как структура и элемент лесных биогеоценозов» (1980); Ю. П. Бобильов «Репродуктивные особенности фоновых видов бесхвостых амфибий биогеоценозов степной зоны юго-востока Украины» (1980); О. Є. Пахомов «Почвенно-экологическая роль роющей деятельности млекопитающих в лесных биогеоценозах степной зоны УССР» (1987); О. А. Рева «Мышевидные грызуны как структурный элемент лесных биогеоценозов степного Приднепровья» (1988); А. С. Белоконь «Эколого-фаунистическая характеристика пауков и насекомых в лесных насаждениях на рекультивируемых землях западного Донбасса» (1988).

П’ятий етап (1990 р. – по теперішній час) розвитку наукових досліджень кафедри зоології пов’язаний із вивченням фауністичних комплексів як екологічних чинників у знешкодженні негативних наслідків техногенного забруднення екосистем важкими металами, з установленням закономірностей адаптації тварин до техногенних умов і впровадженням зооіндикації стану природних екосистем із різним ступенем антропогенного навантаження.

На протязі четвертого та п’ятого етапів розвитку кафедри зоології провідна ідея – дослідження стану екосистем та фауністичних комплексів, розробка заходів по охороні та збереженню рідкісних і зникаючих видів, формування мережі природно-заповідних територій як головного засобу збереження біорізноманіття.

Деградація природних нерестовищ на Дніпровському водосховищі – водоймі з каньоноподібним ложем, погіршення умов ефективного відтворення багатьох цінних видів риб, зменшення ступеня біорізноманіття іхтіофауни обумовили початок досліджень на верхній ділянці водосховища, на якій в значній мірі збереглися річкові умови та багаті природні нерестовища.

З посиленням тиску техногенних чинників і особливо рекреації на біоту ці умови з кожним роком погіршувалися. Після проведення комплексних досліджень (науковий керівник – канд. біол. наук В. Л. Булахов, відповідальний виконавець — канд. біол. наук, с. н. с. С. М. Тарасенко) був розроблений проект організації на верхній ділянці Дніпровського водосховища природного заповідника. За запропонованим проектом створено Дніпровсько-Орельський природний заповідник (1990 р.), пріоритетним завданням якого стало збереження унікальних заплавних екосистем пониззя середнього Дніпра і різноманіття його тваринного населення.

У результаті створення заповідника і впровадження особливого режиму охорони акваторії Дніпровського водосховища і гирлової частини його притоку Орелі значно поліпшилися умови відтворення риб. В центрально-заплавних, прируслових, притерасних водоймах Дніпровсько-Орільського природного заповідника добре почуваються рідкісні і зникаючі види Дніпропетровщини –миньок, чехоня, синець, в¢язь, бобирець дніпровський, стерлядь, із птахівтакі представники Червоної Книги України як скопа, орлан-білохвіст, канюк степовий, кулик сорока, гоголь, журавель сірийта інші.

У 1989 році завдяки розвитку екологічних досліджень кафедра зоології ще раз змінює назву і відтоді й дотепер йменується кафедрою зоології та екології.

Протягом 1990-х рр. значна увага кафедрою зоології приділяється вивченню біологічних особливостей нових об’єктів іхтіофауни водосховища – аутакліматизантів (саморозселенців). Ця робота безпосередньо виконується в 1994–2008 рр. спочатку студентом, а потім асистентом, доцентом кафедри зоології та екології Р. О. Новіцьким. На сьогодні ця тема у світлі стрімких інвазій чужорідних видів у найкрупніші водойми Європи є надзвичайно перспективною.

У зв’язку з інтенсивним процесом перебудови державно-громадської власності в приватну і значним розвитком аматорського рибальства в регіоні в іхтіологічних і рибогосподарських дослідженнях Дніпровського водосховища з’являється новий напрямок – вивчення аспектів впливу рекреаційного рибальства на водні екосистеми, визначення обсягів використання водних живих ресурсів рибалками-аматорами з метою розробки теоретичних і практичних рекомендацій щодо упорядкування рибальства, участі непрофесійних рибалок у процесі раціонального використання рибних запасів.

Цей напрямок прикладних іхтіолого-рибогосподарських досліджень на водоймах Придніпров’я виконується іхтіологами – канд. біол. наук, доц. Р. О. Новіцьким, с. н. с. О. О. Христовим, с. н. с. В. М. Кочетом, Д. Л.Бондарєвим.

Протягом 1990-х рр. кафедрою спільно з НДІ біології ДНУ були виконані декілька наукових держбюджетних тем:

1) ГКНТ № 127-93 «Збереження генофонду рідкісних та зникаючих видів тварин в екстремальних умовах посиленого тиску антропогенних факторів в Придніпровському регіоні» (наук. керівник – доц. В. Л. Булахов)

2) ГКНТ № 154-93 «Розробка комплексної еколого-біохімічної оцінки стану тварин в умовах впливу техногенних факторів на території Південно-Східної України» (наук. керівник – с. н. с. А. М. Місюра).

3) ГКНТ № 62-94 «Розробка зооекологічних та екотоксикологічних основ охорони, оптимізації і відновлення природних екосистем в умовах посиленого тиску» (1993-1995 рр.) (номер держреєстрації 0194028107 — наук. керівник доцент В. Л. Булахов).

4) ГКНТ № 63-274 «Нестійкий стан балансу важких металів у тварин в умовах техногенного тиску: біодоступність, процеси поглинання, міжтканинний та міжорганний трансфер, акумуляція та виведення» (наук. керівник – с. н. с. А. М. Місюра).

5) Д/б № 01-6-97 «Дослідження розвитку структурно-функціональних особливостей зооценозу як елементу механізмів гомеостазу біологічних систем та розробка шляхів підвищення стійкості фауністичних комплексів і довкілля в екстремальних умовах промислового степового Придніпров´я» (наук. керівник – доц. В. Л. Булахов).

6) ГКНТ № 01-129-00 «Дослідження основних закономірностей впливу різних полютантів на фізіолого-біохімічні, популяційні та генеративні особливості тваринних організмів та розробка шляхів знешкодження їх синергічної шкідливої дії» (номер держреєстрації 0100U005210 — наук. керівник – доцент В. Л. Булахов).

7) ГКНТ № 01-192-00 «Антропогенна динаміка зооценозів лісостепу та степу України і Криму та перспективи їх охорони, оптимізації та природокористування» (номер держреєстрації 0100U005215 - наук. керівник, д. б. н.  О. Є. Пахомов).

8) ГКНТ № 3-022-03 «Стан біорізноманіття фауністичних угруповань промислових регіонів, шляхи його відновлення та відтворення» (номер держреєстрації 0103U000552 — наук. керівник, доц. В. Л. Булахов).

9) ГКНТ № 3-025-03 «Функціональна роль тварин в утворенні механізмів гомеостазу в екосистемах промислових регіонів» (номер держреєстрації 0103U000555 — наук. керівник, д. б. н.  О. Є. Пахомов).

Крім того, на початку 1990-х рр. ученими кафедри спільно із співробітниками НДІ біології ДДУ успішно виконуються госпдоговірні теми: — «Восстановление водности и оздоровление малых рек и водоемов Днепропетровской области. Научное обоснование и рекомендации» (наук. керівник – с. н. с. С. М. Тарасенко); – № 59 «Выявление и изучение мест пребывания и произрастания видов животных и растений, занесеннях в Красную книгу Украины на территории Днепропетровской области. Образование банка данных генофонда» (наук. керівник – доцент А. А. Губкін) та ін.

Активними виконавцями нових наукових напрямків на кафедрі та в лабораторії біомоніторингу та охорони природи ДНУ стали В. О. Барсов, О. Ф. Пилипенко, В. Л. Булахов, О. Є. Пахомов, Ю. П. Бобильов, Т. І. Кісенко, О. А. Рева, В. Я. Гассо, О. В. Жуков, Ю. Л. Кульбачко, О. А. Губкін, А. А. Губкін, Ю. Б. Смірнов, О. Л. Пономаренко, В. М. Кочет, О. О. Христов, В. В. Бригадиренко, Р. О. Новіцький. Тільки протягом 2004–2005 рр. науковцями кафедри зоології та екології спільно із співробітниками НДІ біології ДНУ було виконано 11 госпдоговірних тем (в 2004 р. – 3, в 2005 р. 8).

За результатами наукових досліджень в період з початку 1990 р. до кінця 2009 р. були захищені 1 докторська та 12 кандидатських дисертаційних робіт викладачів та наукових співробітників кафедри зоології та екології та НДІ біології ДНУ: докторська дисертація О. Є. Пахомова «Біогеоценологічна роль ссавців у грунтоутворювальних процесах степової зони України»(1999);

кандидатські дисертації: О. А. Губкіна «Екологічна роль солончакових місце-проживань в формуванні внутрішньо-континентальних лиманних орніто-комплексів» (1993); О. В. Жукова «Экологические аспекты зоологической диагностики лесных почв степного Приднепровья» (1996); О. В. Міхєєва «Акумуляція та біогеохімічна міграція кадмію у лісових екосистемах степового Придніпровя (грунт – рослина –тварина)» (1997); В. Я. Гассо «Еколого-біохімічні особливості взаємодії прудкої ящірки (Lacerta agilis L.) з техногенним середовищем в умовах степового Придніпровя» (1998); Ю. Л. Кульбачко «Стан структурної організації безхребетних тварин підстилки Степових лісів в умовах промислового забруднення» (1999); В. В. Бригадиренка «Стан структури комплексів турунів екосистем Присамар’я Дніпровського в умовах тиску антропогенних чинників» (2001); О. Л. Пономаренка «Консортивні зв’язки птахів у дібровах степового Придніпров’я як фактор стійкості лісових екосистем» (2004); Р. О. Новіцького «Берш Stizostedion volgense (Gmelin, 1789) (Pisces, Percidae) Дніпровського водосховища» (2004); К. К. Голобородька «Консортивні зв’язки синявців (Lepidoptera: Lycaenidae) плакорних трав’яних біогеоценозів степового Придніпров’я» (2005); В. В. Горбаня «Консортивні зв’язки та еколого-біологічні особливості Aelesvexans (Culicidae) заплавних дібров Степового Придніпров’я» (2006); О. М. Кунах «Розмаїття ґрунтової мезофауни в умовах штучного забруднення середовища нікелем та свинцем» (2007), О. В. Комаров «Екологічні особливості формування підстилкової мезофауни у природних лісах південного Лісостепу Полтавської області» (2009).

Результати наукових досліджень кафедри зоології та екології ДНУ обов’язково доповідаються на різноманітних Міжнародних конференціях, симпозіумах, нарадах. Науковці кафедри приймають безпосередню участь в організації всеукраїнських та міжнародних наукових заходів, які відбувались на базі біолого-екологічного факультету ДДУ (пізніше, з 2000 р., ДНУ).

В липні 1993 року на базі кафедри зоології та екології ДДУ відбувся Міжнародний науково-практичний симпозіум «Зооіндикація та екотоксикологія тварин в умовах техногенного ландшафту».

В 1995 році в ДДУ відбулась Міжнародна наукова конференція «Устойчивое развитие: загрязнение окружающей среды и экологическая безопасность».

У 2001–2009 роках на базі кафедри проходять знані у науковому світі Міжнародні наукові конференції «Біорізноманіття та роль зооценозу в природних і антропогенних екосистемах». Наприклад, у жовтні 2009 V Міжнародна наукова конференція «ZOOCENOSIS-2009: Біорізноманіття та роль зооценозу в екосистемах» зібрала понад 335 науковців із 102 наукових та освітніх організацій 11 країн світу.

Крім вищезазначених заходів, молоді науковці, аспіранти та студенти мали змогу опублікувати результати своїх досліджень та виступити із доповідями на Всеукраїнській науково-практичній конференції «Екологічні дослідження у промислових регіонах України» (листопад 2005 р.), співорганізатором якої також виступила кафедра зоології та екології університету.

У вересні 2008 року на базі кафедри зоології та екології ДНУ ім. Олеся Гончара відбулася IV конференція Українського герпетологічного товариства.

Щорічно викладачами та співробітниками кафедри зоології та екології публікується не менш 120 наукових, науково-педагогічних та науково-популярних робіт, статей, брошур, методичних вказівок. На протязі 2004-2009 рр. загальний науковий рейтинг кафедри зоології та екології та окремих викладачів (проф. О. Є. Пахомов, доц. В. В. Бригадиренко, доц. Р. О. Новіцький) був одним із найвищих (понад 200 балів) у Дніпропетровському національному університеті.

Серед останніх підручників та навчальних посібників учених кафедри, які видані під грифом Міністерства освіти і науки України, необхідно назвати роботи В. Л. Булахова «Морфологія та анатомія хордових тварин» (1999), В. Л. Булахова та ін. «Будова амніот» (2002), В. Л. Булахова та О. Є. Пахомова «Функціональна зоологія» (2007), В. В. Бригадиренка «Основи систематики комах» (2005), О. Ф. Пилипенка та О. В. Жукова «Паразитологія» (2003), О. Ф. Пилипенка та О. В. Жукова «Ґрунтова зоологія» (2000), О. Є. Пахомова та Ю. Л. Кульбачка «Виготовлення зоологічних наочних посібників та наукових колекцій» (2005), О. Є. Пахомова, О. Ф. Пилипенка та В. В. Бригадиренка «Методика виконання випускних, курсових і дипломних робіт» (2004), «Посібник до навчальної польової практикиіз зоології» (2007), Гриба Й. В. та ін.«Відновна іхтіоекологія» (2008), В. Л. Булахова «Зоологія хордових» (2009).

Наприкінці 2006 р. учені кафедри зоології та екології започаткували серію монографій «Біологічне різноманіття України. Дніпропетровська область», вже опублікована монографічні роботи по ссавцям Дніпропетровщини (автори – В. Л. Булахов, О. Є. Пахомов), по булавовусим лускокрилим (К. К. Голобородько, О. Є. Пахомов), дощовим черв’якам (О. В. Жуков, О. Є. Пахомов, О. М. Кунах), рептиліям та земноводним (В. Л. Булахов, В. Я. Гассо, О. Є. Пахомов), міногам та рибам Дніпропетровської області (В. Л. Булахов, Р. О. Новіцький, О. Є. Пахомов, О. О. Христов). Готується до друку монографія по орнітофауні області (В. Л. Булахов, А. А. Губкін, О. Л. Пономаренко, О. Є. Пахомов).

Кафедра веде активну підготовку своїх майбутніх абітурієнтів та студентів через Дніпропетровський обласний еколого-натуралістичний центр, Малу Академію наук, Дитячу екологічну раду, постійно проводить післявузівську екологічну освіту та підвищення кваліфікації викладацького складу та робітників різних галузей промисловості та сільського господарства за напрямком «Зоологія» та «Екологія» на факультеті підвищення кваліфікації та післявузівської освіти ДНУ імені Олеся Гончара.

На сучасному етапі науковці кафедри співпрацюють із колегами-дослідниками Московського та Санкт-Петербурзького державних університетів, Державного педагогічного університету (м. Москва), Інституту біології внутрішніх вод РАН (м. Борок), Інституту водних проблем РАН (м. Москва), Інституту проблем екології та еволюції ім. А. М. Сєвєрцева (м. Москва), Інституту проблем екології рослин та тварин РАН (м. Єкатеринбург), Зоологічного інституту РАН (м. Санкт-Петербург), Гомельського державного університету (Білорусь), Відкритого університету (м. Мілтон Кінс, Великобританія), Університету Карлсрує (Германія), Краківського та Варшавського університетів (Польща), Центра екологічних досліджень (м. Лейпциг, Германія), Управління охорони навколишнього середовища Канади.

На сучасному етапі кафедра представляє Дніпропетровський національний університет у міжнародних проектах BIOSTRAT та ALARM.

На сьогодні на кафедрі зоології та екології працюють 12 викладачів, із них 2 професори, 10 доцентів, 2 асистенти. При кафедрі функціонують наукові лабораторії: біомоніторингу (НДІ біології), ґрунтової зоології, ентомології та охорони хребетних тварин. Для забезпечення лабораторних та практичних робіт на кафедрі створено навчальні лабораторії зоології хребетних, зоології безхребетних, ентомології, біомоніторингових досліджень, лабораторію для аспірантів і дипломного проектування, зоологічний музей, віварій.

Кафедра здійснює підготовку фахівців за двома напрямками «Біологія», спеціальність «Зоологія» (спеціалізація «Екологія та біодизайн») та «Екологія, охорона навколишнього середовища та збалансоване природокористування» (спеціалізація «екологічний аудит»).

Розповісти колегам:

Опубликовать в Google Plus
Опубликовать в LiveJournal
Опубликовать в Мой Мир
Опубликовать в Одноклассники