Біорізноманіття ґрунтів як основа організації та функціонування екосистем Присамар’я Дніпровського

УДК 574:581.4

Н. М. Цвєткова, М. С. Якуба

Дніпропетровський національний університет, Дніпропетровськ, Україна, ys_marina@mail.ru

SOILS BIODIVERSITY AS A BASIS OF ECOSYSTEM ORGANIZATION AND FUNCTIONING (TRANS-SAMARA RIVER TERRITORY)

N. M. Tsvetkova, M. S. Jakuba

Dnipropetrovsk National University, Dnipropetrovsk, Ukraine, ys_marina@mail.ru

Основні властивості біосфери, кругообіг речовин, регуляція динаміки та стійкості екосистем і біологічна продуктивність визначаються біорізноманіттям. На сьогодні проблема втрати біорізноманіття на планеті перевершує за своїм значенням руйнування озонового шару та розвиток парникового ефекту. Стратегія збереження біологічного різноманіття орієнтована на стабільне функціонування систем у їх просторовому розподілі, а довготривале раціональне використання екосистем при їх стійкості та відтворюваності – одніе з нагальних завдань, виділених «Всесвітньою стратегією охорони природи» (Ємельянов, 1999). Охорона біо­різно­маніття та ґрунтів України зумовлена необхідністю охорони природного середовища. Біологічне різноманіття лісових ґрунтів степової зони – значне надбання держави. Відомо, що біорізноманіття багатовимірне, визначається рівнями організації живої речовини. Динаміку біорізноманіття екосистем визначають кліматичні та ґрунтові фактори (Воронов, Дроздов, 1999).

На Присамарському міжнародному біосферному стаціонарі ім. О. Л. Бельгарда, де проведені наші дослідження, зареєстровано більше 240 ґрунтових індивідуумів (Зонн та ін., 2001), що різняться між собою низкою характеристик, однією з яких є мікроелементний склад ґрунтів. Об’єктами вивчення було обрано наступні ґрунти Присамар’я Дніпровського: чорнозем звичайний, карбонатний, малогумусний, середньосуглинковий на лесовидних суглинках (степова цілина); чорнозем звичайний лісопокращений, суглинистий, середньовилугований, середньогумусний, слабкозмитий на лесах (дубове насадження на плакорі); чорнозем лісовий, декарбонізований, середньогумусний, середньолесивований на делювіальних лесовидних суглинках (липово-ясенева діброва на пристіні); чорнозем звичайний лісопокращений, сильнозмитий, карбонатний, суглинковий на червоно-бурій глині (білоакацієве насадження на пристіні). Визначення вмісту важких металів у ґрунтах (шар 0–50 см) проводилося атомно-абсорбційним і емісійним спектральними методами.

Вміст Pb у досліджених ґрунтах коливався в межах 2,6–45,1 мг/кг (тут і далі – для абсолютно сухої речовини). Мінімальну кількість Cd зафіксовано у чорноземі лісовому, де вона становила 0,65 мг/кг, а найбільший вміст цього металу більше ніж утричі перевищував вищенаведений показник, визначений у чорноземі звичайному лісопокращеному на червоно-бурій глині. Кількість міді у чотирьох різновидах ґрунту знаходилася в межах 5,9–12,7 мг/кг, а цинку – 20,6–109,9 мг/кг. Значної різниці щодо вмісту нікелю у ґрунтах не спостерігалося (32,0–44,5 мг/кг), а вміст мангану в ґрунтах усіх варіантів у середньому становив близько 520 мг/кг, винятком був вміст цього хімічного елементу у чорноземі лісовому (887,5 мг/кг). Кількість феруму коливалася в межах 1208,8–3713,1 мг/кг. З отриманих результатів видно, що більшість визначених металів (Pb, Cd, Cu, Fe) міститься у максимальній кількості у чорноземі звичайному лісопокращеному, сильнозмитому, карбонатному, суглинковому на червоно-бурій глині.

Необхідність вивчення мікроелементного складу ґрунтів визначається тим, що ґрунтове різноманіття як складова частина біорізноманіття усіх рівнів забезпечує стійкість біологічного кругообігу речовин і потоку енергії та створює надійність існування екосистем.


Zoocenosis — 2007
 Біорізноманіття та роль тварин в екосистемах: Матеріали ІV Міжнародної наукової конференції. – Дніпропетровськ: Вид-во ДНУ, 2007. – С. 49-50.