Адаптивні реакції риб, які мають охоронний статус, в умовах водойм Дніпропетровської області
УДК 597.08:574.52:575.826
В. М. Кочет, О. О. Христов
Дніпропетровський національний університет ім. Олеся Гончара,
Дніпропетровськ, Україна, christoff@i.ua
ADAPTIVE RESPONSES OF FISH PROTECTED
IN DNIPROPETROVS’K PROVINCE
V. N. Коchеt, О. А. Khristov
Oles’ Honchar Dnipropetrovs’k National University, Dnipropetrovs’k, Ukraine
Відомо, що адаптація – це сукупність морфофізіологічних, поведінкових, популяційних та інших особливостей виду, яка забезпечує можливість специфічного способу життя в певних умовах зовнішнього середовища. Адаптивна реакція проявляється в різноманітті підпорядкованих таксономічних груп у межах будь-якого великого таксона. Адаптивну реакцію розглядають як одну із закономірностей філогенезу. Вищенаведене у повній мірі стосується і представників надкласу Pisces (Риби).
Безпосередньо причини прояву адаптацій на всіх рівнях потребують окремого детального розгляду. Один із найвагоміших – надходження високомінералізованих шахтних вод у басейн рік–приток І–ІІІ порядку з шахт Центрального та Західного Донбасу (р. Самара, Вовча, Бик), підприємств Криворізького гірничорудного басейну (р. Саксагань, Інгулець та ін.) протягом останніх 50 років. Це призвело до формування гідрохімічного режиму цих річок із підвищеним рівнем мінералізації, порівняно з природним (2,3–5,0 г/л). Інші фактори формування адаптацій досліджені недостатньо.
Двома найважливішими критеріями надання статусу охорони стосовно риб у міжнародній і вітчизняній практиці є наступні.
1. Малочисельність виду. Для Дніпропетровської області малочисельним вважається вид риб, показник чисельності перших поколінь якого коливається від 0,01 до 0,1 екз./100 м2 (для Дніпропетровської області – р. Дніпро, Дніпровське водосховище);
2. Обмеженість (локальність) ареалів розповсюдження. У даному випадку вид може проявляти помірні, навіть високі показники чисельності (для риб Дніпропетровської області – 5–10 екз./100 м2). Але його розповсюдження обмежується 1–3 ділянками окремих водотоків, принаймні стосовно Дніпропетровської області.
Природно, що зміна чисельності у бік суттєвого збільшення її показників, або розширення ареалу є наслідком адаптацій до умов мешкання на рівні організму (зміна метаболітичних процесів, збільшення відносної маси органів виділення та ін.). У даному повідомленні ці адаптації на розглядаються.
У межах Дніпропетровської області нині мешкає 8 видів риб, які належать до Міжнародного списку охорони природи (МСОП). Це стерлядь (Acipenser ruthenus Linnaeus, 1758), білизна (Aspius aspius Linnaeus, 1758), підуст звичайний (Chondrostoma nasus Linnaeus, 1758), в’юн звичайний (Misgurnus fossilis Linnaeus, 1758), атерина чорноморська (Atherina boyeri pontica Eichwald, 1831), морська голка пухлощока чорноморська (Syngnathus abaster nigrolineatus Eichwald, 1831), перкарина (Percarina demidoffi Nordmann, 1858), берш (Stizostedion volgense Gmelin, 1788). З усіх наведених видів, указаний статус є виправданим для стерляді, берша і підуста. Інші види – типові для водойм нашої області. Більше того, морська голка пухлощока – багаточисельна і відноситься до потенційно небезпечних видів. У прибережжях приток І–ІІІ порядку, а також у деяких біотопах прибереж Дніпровського водосховища чисельність морської голки сягає 60 екз./100 м2, що становить певну загрозу для молоді інших, функціонально та промислово цінних видів риб. Перкарина у штучно створених водоймах (Зеленодольска водойма-охолоджувач Криворізької ТЕС) протягом останніх років став багаточисельним, але його розповсюдження обмежується відносно ізольованою водоймою. Білизна є, при певних коливаннях чисельності, типовим видом для Дніпровського водосховища, а в’юн звичайний широко розповсюджений у межах басейну р. Оріль, Інгулець та Базавлук. Таким чином лише два види – стерлядь і берш – відповідають статусу охорони МСОП (25 % від загальної кількості видів).
Аналогічна ситуація простежується стосовно більшості видів риб, які належать до Бернської конвенції (ІІ і ІІІ додатки). У водоймах Дніпропетровської області мешкають 19 видів риб і один вид круглоротих (мінога українська Eudontomyzon mariae Berg, 1931), які потребують охорони згідно даних додатків. Але такі види, як гірчак (Rhodeus sericeus Bloch, 1782) і вівсянка (Leucaspius delineatus Heckel, 1843), в силу прояву адаптаційних реакцій, мають широке розповсюдження у практичній більшості водойм області. Показники чисельності гірчака коливаються від 35,0 до 2000 екз./100 м2 прибережних біотопів, вівсянки – 5–300 екз./100 м2. Частка цих видів в угрупованнях сягає 50–90 % сумарної чисельності видів, відсоток зустрічальності – 20–90 % проб. Дані показники дозволяють віднести види до потенційно загрозливих для балансу іхтіоценозу різних за типологією водойм.
Морська голка пухлощока, в’юн, щипавка звичайна (Cobitis taenia Linnaeus, 1758), бичок головач (Neogobius kessleri Günter, 1861), бичок пісочник (N. fluviatilis Pallas, 1814) – типові для основних водотоків (Дніпровське водосховище, ріки-притоки І порядку р. Самара, Мокра Сура, Оріль, Інгулець та ін.). Чехоня (Pelecus cultratus Linnaeus, 1758) і сом європейський (Silurus glanis Linnaeus, 1758) – помірно розповсюджені, але типові види, об’єкти промислу та спортивного рибальства (сом).
Статусу охорони відповідають оселедець чорноморсько-азовський прохідний (Alosa pontica Eichwald, 1838), бистрянка російська (Alburnoides bipunctatus rossicus Berg, 1924), підуст звичайний (Chondrostoma nasus Linnaeus, 1758), клепець європейський (Abramis sapa Pallas, 1814), синець звичайний (A. ballerus Linnaeus, 1758), рибець звичайний (Vimba vimba Linnaeus, 1758), певною мірою – багатоголкова колючка південна (Pungitius platygaster platygaster Kessler, 1859), із круглоротих – мінога українська (Eudontomyzon mariae Berg, 1931). Таким чином, із 20 видів круглоротих і риб водойм Дніпропетровської області, які мають статус охорони згідно додатків Бернської конвенції, 8 видів (40 %) відповідають критеріям охорони.
З 11 видів риб і круглоротих, які належать до Червоної книги України в межах Дніпропетровської області не сповна відповідають даному статусу карась звичайний золотий (Carassius carassius Linnaeus, 1758) та перкарина. Інші 9 видів (стерлядь, бистрянка російська, ялець звичайний, рибець звичайний, голець вусатий (Barbatula barbatula Linnaeus, 1758), минь річковий (Lota lota Linnaeus, 1758), судак волзький (берш), бичок пуголовок зірчастий (Benthophilus stellatus Sauvage, 1874) і мінога українська) є рідкісними для умов Дніпропетровської області (82 % від загальної кількості видів із даним охоронним статусом).
Підсумовуючи вищенаведене, можна констатувати, що найбільш відповідним реальним умовам розповсюдження рідкісних видів у водоймах Дніпропетровської області є перелік видів, занесених до Червоної книги України. Разом із цим, міжнародний статус охорони (МСОП, Бернська конвенція) потребує здійснення охоронних заходів стосовно видів, які належать до указаних списків. Але, як указувалося вище, в силу адаптивних реакцій 60–88 % цих видів типові, широко розповсюджені та помірно або багаточисельні у водоймах Дніпропетровської області, не потребують охорони. Такі види, як гірчак, морська голка пухлощока чорноморська та вівсянка потенційно небезпечні для балансу іхтіоценозу та гідроекосистем взагалі.
У становищі, що склалося, вирішальну роль у процесі вжиття заходів з охорони рідкісних видів риб, має зіграти створення нового Червоного списку Дніпропетровської області. До останньої редакції списку належало 16 видів риб, які потребують охорони у даній області. Але більшість їх із моменту складання даного списку (2002 р.) змінила свій статус. Нині проводяться роботи з корегування видового складу та статусу рідкісних видів риб з урахуванням їх сучасного стану.
Zoocenosis — 2011
Біорізноманіття та роль тварин в екосистемах: Матеріали VІ Міжнародної наукової конференції. – Дніпропетровськ: Вид-во ДНУ, 2011. – С. 91-93.