Склад безхребетних р. Мокра Сура та його антропогенна трасформація
УДК 574.58:504.05
Н. І. Загубіженко, Т. В. Миколайчук
Дніпропетровський національний університет, Дніпропетровськ, Україна
INVERTEBRATES COMPOSITION OF THE MOKRASURARIVER
AND ITS ANTHROPOGENIC TRANSFORMATION
N. I. Zagubizhenko, T. V. Mykolaichuk
Dnipropetrovsk National University, Dnipropetrovsk, Ukraine
Зоопланктон р. Мокра Сура (Дніпропетровська область) складається із широко розповсюджених річкових форм і видів, характерних для малих річок степової зони України.
На верхній ділянці ріки зоопланктонні угруповання можна охарактеризувати як сформовані, зі стійким переважанням організмів заростево-придонного комплексу. Тут знайдено понад 44 види та форми зоопланктерів, серед яких є представники всіх основних груп. Зоопланктоценоз у цілому сформований, але через антропогенний тиск група гіллястовусих ракоподібних у теплий період року буває пригніченою. Найбільшим різноманіттям відрізняються коловертки (25 видів). Вони складають типовий реофільний комплекс із домінуванням організмів-індикаторів бета-мезосапробної, тобто помірно забрудненої зони. Гіллястовусі представлені 11, веслоногі ракоподібні – 8 таксонами.
Весною кількісно абсолютно домінують ювенільні форми веслоногих ракоподібних. Якісно ж переважають коловертки. Гіллястовусі ракоподібні представлені одиничними особинами. До весняного комплексу зоопланктерів входять Brachionus calyciflorus, B. angularis, B. urceus, Notholca acuminata, Synchaeta pectinata, Polyarthra vulgaris, Keratella quadrata, Bosmina longirostris, Nauplii, Copepoditae, Cyclops vicinus.
У теплий період року з підвищенням температури води кількісні показники зоопланктону збільшуються. На цей час припадає найбільше видове різноманіття. Переважання будь-якої з основних груп не спостерігається. Приблизно рівне співвідношення кладоцерно–копеподно–ротаторних компонентів свідчить про стабільність зоопланктоценоза.
Безпосередньо у заростях макрофітів зоопланктон типово річковий, це комплекс зоопланктерів-фітофілів, які прагнуть мешкати на поверхні зануреної рослинності. Це коловертки Keratella cochlearis, K. quadrata, Polyarthra vulgaris, Lecane luna, L. bulla, Filinia longiseta, Euchlanis dilatata, Asplanchna priodionta, гіллястовусі ракоподібні Ceriodaphnia pulchella, Chydorus sphaericus, Alona rectangula, циклопиди Cyclops viridis, C. vicinus, Mesocyclops leuckarti.
Восени кількість зоопланктерів у воді зменшується, видове різноманіття помітно скорочується. Провідною групою знову стають нестатевозрілі особини веслоногих ракоподібних, а термофільні коловертки та гіллястовусі ракоподібні першими випадають із літнього комплексу зоопланктерів.
У цілому склад планктону верхньої ділянки ріки свідчить про помірне антропогенне забруднення, яке зумовлює збагачення водойми біогенними елементами.
На нижній ділянці ріки внаслідок значних трансформаційних процесів сформувались зоопланктонні угруповання, характерні для надлишково зарослих зон річкових систем евтрофного типу, альфа-бета-мезосапробної зони. Такі угруповання відрізняються нестабільною структурою, низькою чисельністю та низьким видовим різноманіттям. Тут знайдено лише 9 видів і форм зоопланктону (коловертки – 4, гіллястовусі – 2 та веслоногі ракоподібні – 3 таксони). Це найстійкіші до забруднень або випадково занесені з верхньої ділянки види: Brachsonus calyciflorus, Bdeloida sp., Brachionus urceus, Keratella quadrata, Bosmina longirostris, Copepoditae, Eucyclops serrulatus. У прохолодний період року поодиноко зустрічаються лише коловертки Bdeloida sp. та молодь веслоногих ракоподібних.
Характеристика зоопланктону нижньої ділянки свідчить про незадовільний стан екосистеми ріки на цій ділянці внаслідок надмірного антропогенного навантаження. У складі донної фауни р. Мокра Сура виявлено 39 видів безхребетних, що належать до 11 систематичних груп. Найбагатшою групою були молюски – 19 видів. Серед них переважали Limnaea ovata (Draparn.), L. stagnalis (L.), Planorbis planorbis (L.), Viviparus viviparus (L.), Dreissena bugensis Andr. Хірономіди нараховували 9 видів із переважанням Chironomus plumosus (L.), Cryptochironomus defectus Kieff., Pelopia punctipennis Mg., Procladius choreus Mg. Олігохети представлені Limnodrilus hoffmeisteri Clap. і Tubifex tubifex (Mull.), клопи – Notonecta glauca L. і Naucoris cimicoides (L.). На нижній ділянці спостерігалось збіднення видового різноманіття внаслідок трансформації водної екосистеми, замулення та заростання під впливом промислових стічних вод. Тут спостерігається зміна видового різноманіття донних безхребетних, помітна тенденція до зменшення їх чисельності. На верхній ділянці ріки бентофауна характеризувалась більшим видовим різноманіттям (26 видів із 10 груп) порівняно з нижньою ділянкою (15 видів із 5 груп).
Упродовж останніх років досліджень відмічається випадіння зі складу зообентосу окремих, найчутливіших до промислових забруднень груп безхребетних (личинки одноденок, волохокрильців, вищіх ракоподібних), що свідчить про погіршення стану екосистеми ріки. Збільшення чисельності малощетинкових червів вказує на зростаюче органічне забруднення водойми. На біотопах мулів на нижній ділянці зафіксовано велику кількість пелофільних олігохет – понад 10 тис. екз./м2 біомасою 80 г/м2. Серед молюсків знайдена Bithynia leachi, проміжний хазяїн котячого сисуна. За класифікацією Гуднайта в модифікації Кафтанникової (1980), ця ділянка річкового русла належить до полісапробної (дуже забрудненої) зони.
Загальну спрямованість біологічних змін нижньої ділянки ріки Мокра Сура при антропогенному пресі можна охарактеризувати як екологічний регрес за такими ознаками: зменшення видового різноманіття, спрощення міжвидових зв’язків, зменшення просторової гетерогенності. Визначення якості води нижньої ділянки, згідно різних систем індикації за макрозообентосом, дозволяє віднести її до полісапробної зони (дуже забрудненої). Ця ділянка ріки потребує проведення невідкладних робіт щодо її оздоровлення.
Zoocenosis — 2007
Біорізноманіття та роль тварин в екосистемах: Матеріали ІV Міжнародної наукової конференції. – Дніпропетровськ: Вид-во ДНУ, 2007. – С. 71-73.